31 січня 2020 року справа № 580/3706/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
26.11.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати відмову Черкаської міської ради у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га ОСОБА_1 протиправною та скасувати рішення від №2-5204 від 02 жовтня 2019 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка в оренду під гараж);
- зобов'язати Черкаську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га ОСОБА_1 протиправною та прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка в оренду під гараж).
В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, позивачем зазначено, що наслідками його звернення до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га в оренду для будівництва гаражу, відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу, у зв'язку з невідповідністю намірів розташування індивідуального гаража містобудівній документації. Позивач звернув увагу, що вказане рішення є протиправним оскільки прийнято з порушенням строків та з непередбачених законом підстав, в зв'язку з чим позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
10.12.2019р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, встановлено, що у відповідності до містобудівної документації, а саме: Плану зонування території м. Черкаси, запитувана земельна ділянка належить до зони "Ж-3" - зони змішаної від 2-х до 4-х поверхів житлової та громадської забудови, в якій не передбачено розташування індивідуального гаража. Крім того, вказано, що передача в оренду запитуваної земельної ділянки має бути проведена на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів. З урахуванням зазначеного, представник відповідача зазначив про необгрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.07.2018р. позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Департаменту управління справами Черкаської міської Ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0024 га в оренду для будівництва тимчасового гаражу.
До заяви позивачем додано: копію паспорту громадянина України та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію графічних матеріалів з показом розміщення земельної ділянки, копію довідки МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілем із зазначенням в ній діагнозу щодо захворювання опорно-рухового апарату, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із зазначенням даних про оснащення автомобіля ручним керуванням, копію водійського посвідчення.
02.10.2019р. Черкаською міською радою прийнято рішення №2-5204 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка в оренду під гараж)".
В обгрунтування вказаного рішення зазначено, що згідно з висновком управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування від 06.08.2018р. №54616-з на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування пов'язані із реалізацією містобудівної документації та із розташуванням частини земельної ділянки в охоронній зоні навколо інженерних комунікацій.
Відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011р. № 3-505, передбачена територія багатоповерхової житлової забудови.
Відповідно до плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014р. №2-513, земельна ділянка належить до житлової зони «Ж-3» - зона змішаної від 2-х до 4-х поверхів житлової та громадської забудови, в якій не передбачено розташування індивідуального гаража.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997р. №280/97-ВР, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону №3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
З урахуванням аналізу положень вищевказаних нормативно-правових актів, судом вбачається, що органом місцевого самоврядування, при вирішенні питання щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначається відповідність заявленого використання земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту та плану зонування території розробленого на його основі.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення №2-5204 від 02 жовтня 2019 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011р. № 3-505 затверджено Генеральний план міста Черкаси.
Рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014р. № 2-513 затверджено план зонування території м. Черкаси.
Відповідно до Плану зонування території м. Черкаси, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до функціональної зони Ж-3 - зона змішаної, від 2-х до 4-х поверхів, житлової забудови та громадської забудови.
При цьому, суд зазначає, що на час прийняття спірного рішення, План зонування території м. Черкаси не скасовано та є чинним.
Крім того, відповідно до п. 10.8.3. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, розміщення боксових гаражів на території житлових кварталів, мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови не допускається.
На підставі вищенаведеного, з огляду на те, що запитувана земельна ділянка, відноситься до зона змішаної, від 2-х до 4-х поверхів, житлової забудови та громадської забудови, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є мотивованим у контексті ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Щодо посилання представника позивача на обставину пропуску відповідачем місячного строку розгляду заяви позивача як на підставу для скасування рішення, суд зазначає, що недоліки допущені суб'єктом владних повноважень при прийнятті законного та мотивованого рішення не може слугувати підставою для його скасування.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що відповідач прийнявши спірне рішення про про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко