Справа № 420/621/20
03 лютого 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання розглянути заяву, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23.12.2019 року №246 «Про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» та зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2019 року про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно даних заяви від 06.06.2019 року та 23.12.2019 року.
Згідно п.п. ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вимог ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); позивачем не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
З наведених підстав суд зазначає, що позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Згідно з ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Позивачем у повному обсязі не виконано вимоги ст. 94 КАС України, щодо підтвердження відповідності копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у позивача, а саме не зазначена дата такого засвідчення.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Позивач оскаржує наказ № 246 від 23.12.2020 року, проте до суду з даним позовом звернувся з позовом лише 28.01.2020 року.
Представник позивача в позовній заяві зазначає, що 03.01.2020 року він звернувся з адвокатським запитом до ГУ ДМС України в Одеській області, у якому просив повідомити яке прийнято рішення за результатами розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 від 06 червня 2019 року про надання йому статусу біженця або особи, яка потрібує додаткового захисту і якщо заява-анкета не розглянута, то які проводяться дії щодо перевірки даних, що викладені у заяві-анкеті від 06 червня 2019 року?
Представник позивача зазначає, що 25.01.2020 року поштою представник отримав лист ГУ ДМС України в Одеській області від 13.01.2020 року, яким останній повідомляє, що «заява особи від 06.06.2019 року не вважається такою, що подана у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Разом з цим листом була надана копія наказу від 23 грудня 2019 року №246 та повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 23 грудня 2019 року №246.
При цьому жодних доказів, що зазначений лист було отримано 25.01.2020 року представником позивача не надано.
Крім того, зі змісту листа ГУ ДМС України в Одеській області від 13.01.2020 року вбачається, що 26.12.2019 року Головним управлінням був підготовлений лист №5100.5.1-19056/51.3-19 на адресу Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», з метою ознайомлення ОСОБА_1 з повідомленням про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Разом з цим, до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не ознайомлювався з повідомленням про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З огляду на зазначене суд позбавлений можливості встановити чи було пропущено строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин.
Разом з тим, суддя звертає увагу позивача що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
У зв'язку з цим до суду необхідно надати докази на підтвердження того, що позивач не ознайомлювався з повідомленням про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 23.12.2019 року (лист №5100.5.1-19056/51.3-19 від 26.12.2019), а також надати докази на підтвердження того, що лист ГУ ДМС України в Одеській області від 13.01.2020 року було отримано представником позивача 25.01.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При таких обставинах позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
При таких обставинах позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в тексті ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання розглянути заяву - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук