04 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2523/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Експерта державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорука Ігоря Степановича, Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Командитне товариство Науково-впроваджувальна фірма "Нові технології", Держгеокадастр про визнання дій протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Експерта державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорук Ігоря Степановича (відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі-відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Командитне товариство Науково-впроваджувальна фірма "Нові технології", Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просить:
- визнати протиправними дії державного експерта державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорук Ігоря Степановича про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним висновок про розгляд проекту землеустрою земельної ділянки від 18.09.2019р. №9168/-19 та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області скласти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд. На вказаній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві приватної власності з 31.05.2018 року. Після виготовлення вказаного проекту його подано на погодження. Однак управліннями Держгеокадастру неодноразово проект повертався із зауваженнями, які виправлялись розробником проекту КТ НВФ «Нові технології». Проте, незважаючи на усунення зауважень, викладених у попередніх висновках, відповідачем-1 складено висновок про не погодження проекту землеустрою. Підставою відмови у погодженні проекту землеустрою є невідповідність проекту статті 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Наданим проектом пропонується відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), але згідно з даними Національної кадастрової системи зазначена земельна ділянка пропонується до відведення за рахунок уже сформованої земельної ділянки з таким же цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і присвоєно кадастровий номер 6510136900:01:001:2155. А згідно ч.4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Позивач не погоджується із вказаним висновком з огляду на те, що відповідно до норм чинного законодавства земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, а наявність кадастрового номеру на певну земельну ділянку не є перешкодою в подальшій розробці проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки. Чинне законодавство не містить заборон для замовлення або розробки проекту землеустрою для відведення таких ділянок з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» (в порядку безоплатної приватизації) у тому випадку, коли вже існує кадастровий номер на цю ж саму земельну ділянку.
Таким чином, позивач вважає, що висновок експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області Нечипорук І.С. про непогодження проекту землеустрою є таким, що суперечить вимогам чинного земельного законодавства, який складений без врахування виправлених КТ НВФ «Нові технології» недоліків, висвітлених в корегувальному аркуші від 13.09.2019 року, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою від 02.12.2019р. вказаний позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.
Ухвалою від 13.12.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 14.01.2020р. повернуто без розгляду заяву позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою від 14.01.2020р. залишено без розгляду прохання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, викладене у відзиві на позовну заяву.
Головним Управлінням Держгеокадастру у Волинській області надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що відповідачі позов не визнають. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржуваний висновок державної експертизи землевпорядної документації відповідає положенням земельного законодавства. Вказує, що проект землеустрою не може бути погодженим з наступних підстав. Так, статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що включає проект землеустрою. Разом з тим, Херсонською міською радою не було прийнято рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що є обов'язковою складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а вищезгаданий проект було розроблено за мовчазної згоди, що може свідчити про те, що були на це певні причини. Крім того у клопотанні, яке було надіслано до Херсонської міської ради, гр. ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку більшою площею, а саме 0.0625 га. Тому Херсонської міської ради від 21.05.2019 № 114-14002-15 гр. ОСОБА_1 було надано відповідь, в якій повідомлялося про необхідність уточнення розміру бажаної до відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0490 га за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово подавався на погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України. Однак, як відповідно до попередніх висновків від 13.08.2019 № 9107/82-19, 21.08.2019 № 12906/82-19, 05.09.2019 № 12601/82-19, так і відповідно до оскаржуваного висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.09.2019 року № 9168/82-19 зауваження до проекту землеустрою виправлені не в повній мірі, а саме не відповідає статті 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Наданим проектом пропонується відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), але згідно з даними Національної кадастрової системи зазначена земельна ділянка пропонується до відведення за рахунок уже сформованої земельної ділянки з таким же цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і присвоєно кадастровий номер 6510136900:01:001:2155. А згідно ч.4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Таким чином, зауваження, викладені в попередньому висновку про розгляд проекту землеустрою не виправлені, а саме щодо обґрунтування необхідності розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому вказаний проект не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері землеустрою та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а тому не погоджується.
Треті особи не скористались своїм процесуальним правом на надання пояснень щодо позову або відзиву.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Херсонської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0625 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка по АДРЕСА_1 ).
07 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови з листом, відповідно до якого повідомив Херсонську міську раду про замовлення ним розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки без отримання відповідного дозволу (за мовчазною згодою), у зв'язку із не прийняттям останнім протягом місяця рішення по його клопотанню.
05 червня 2019р. позивачем замовлено у КТ НВФ «Нові технології» розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться по вул АДРЕСА_1 , 140 у м АДРЕСА_1 .
Позивачем неодноразово подавався розроблений проект землеустрою на погодження. Електронна система документообігу за принципом випадковості обрала ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Усі перелічені територіальні управління Держгеокадастру зазначали недоліки проекту землеустрою та не погоджували проект, що убачається із висновків висновків від 13.08.2019 № 9107/82-19, 21.08.2019 № 12906/82-19, 05.09.2019 № 12601/82-19, від 18.09.2019 року № 9168/82-19.
Вищевказані обставини сторонами визнаються, що убачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позовну заяву.
Висновком експерта державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорука Ігоря Степановича від 18.09.2019р. №9168/-19 не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка загальною площею 0,0490 га по АДРЕСА_1 ) з підстав його не відповідності ст.50 Закону України «Про землеустрій», оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Наданим проектом пропонується відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), але згідно з даними Національної кадастрової системи зазначена земельна ділянка пропонується до відведення за рахунок уже сформованої земельної ділянки з таким же цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і присвоєно кадастровий номер 6510136900:01:001:2155. А згідно ч.4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Також судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок та інші об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. 31.05.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №276. Право власності позивача на вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 41365330 від 31.05.2018р.
Позивач вважає висновок від 18.09.2019р. №9168/-19 про не погодження проекту землеустрою протиправним з огляду на те, що відповідно до норм чинного законодавства земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, а наявність кадастрового номеру на певну земельну ділянку не є перешкодою в подальшій розробці проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки.
Враховуючи викладене позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії державного експерта по не погодженню проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначає Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений постановою КМУ від 31.08.2016р. №580 (далі-Тимчасовий порядок).
Положеннями Тимчасового порядку встановлено, що для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України “Про землеустрій” є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді.
Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою:
приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа;
перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді;
вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений кваліфікованим електронним підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності).
Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.
Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.
Працівники територіальних органів Держгеокадастру, які здійснюють розгляд та погодження проекту землеустрою, повинні:
відповідати критеріям, установленим статтею 23 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”;
скласти кваліфікаційний іспит у Держгеокадастрі;
бути визначені експертами державної експертизи.
Відповідач-1 є експертом державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області. Вказаний факт визнається сторонами та не є предметом спору у межах даної справи.
За результатами розгляду проекту землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня надходження проекту землеустрою, готує висновок згідно з додатком, скріплює його в електронній формі своїм кваліфікованим електронним підписом, після чого реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру.
Оригінал висновку в електронній формі надсилається електронною поштою розробнику у строк, що не перевищує одного робочого дня з дня його реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру.
Територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки у строк, що не перевищує одного робочого дня після реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру висновку, роздруковує його та подає його розробнику разом з оригіналом проекту землеустрою у паперовому вигляді.
На вимогу розробника територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки завіряє роздрукований висновок печаткою.
З наведених вище норм убачається, що чинним законодавством встановлено обов'язок експерта державної експертизи територіальних органів Держгеокадастру проводити розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою та складати відповідний висновок за результатами розгляду проекту землеустрою.
Суд зауважує, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої останньому компетенції та являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - в даному випадку висновок.
Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав або інтересів.
З огляду на вказане, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення його прав діями відповідача-1, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права і є надлишковим.
Щодо позовних вимог про визнання висновку від 18.09.2019р. №9168/-19 протиправним, скасувати його та зобов'язати скласти висновок про погодження проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до положень ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
З наведеної норми убачається, що законодавцем встановлена необхідність складання проекту землеустрою лише у двох випадках: або у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або у разі формування нових земельних ділянок.
Як убачається з матеріалів справи цільове призначення земельної ділянки, право власності на яке бажає отримати позивач, є «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». Саме із вказаним цільовим призначенням позивач бажає отримати та використовувати земельну ділянку, що убачається із проекту землеустрою.
Тобто у даному випадку відсутня така підстава, як зміна цільового призначення земельної ділянки.
Щодо другого випадку необхідності складання проекту землеустрою, тобто формування нових земельних ділянок, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Судом встановлено, що земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6510136900:01:001:2155. Дана земельна ділянка зареєстрована як комунальна власність.
З наведеного убачається, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність вже сформована, що виключає наявність ще одного випадку необхідності складання проекту землеустрою.
Крім того, слід звернути увагу, що присвоєння земельній ділянці по АДРЕСА_1 кадастрового номеру 6510136900:01:001:2155 виключає можливість присвоєння цій же земельній ділянці іншого кадастрового номеру.
Окремо слід звернути увагу на положення п.3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якого установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.
Як уже було зазначено вище, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок та інші об'єкти нерухомого майна (сарай, гараж), які належать позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. 31.05.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №276. Право власності позивача на вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 41365330 від 31.05.2018р.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за виключенням випадків встановлених частинами 6 та 7 цієї статті.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України).
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч.7 ст.79-1 ЗК України).
Положеннями частин 8-10 ст.79-1 ЗК України встановлено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Частинами 15-19 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій.
Положеннями ст.25 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:
у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
Відповідно до положень ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, зокрема, у разі передачі у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку.
Таким чином, враховуючи, що на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність, розташовані житловий будинок та інші об'єкти нерухомого майна (сарай, гараж), які належать позивачу на праві приватної власності, позивач позбавлений обов'язку із отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та його погодження.
Із проведеного аналізу норм законодавства та за результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного висновку відповідача-1, яким не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене позовні вимоги про визнання висновку від 18.09.2019р. №9168/-19 протиправним, скасувати його та зобов'язати скласти висновок про погодження проекту землеустрою - задоволенню не підлягає.
Крім того, суд зауважує, що не погодження відповідачем-1 розробленого за замовленням позивача проекту землеустрою жодним чином не порушують його права.
Разом з тим, суд роз'яснює позивачу, що йому слід розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відомості про межі якої мають бути внесені до Державного земельного кадастру. При цьому чинним законодавством позивач позбавлений обов'язку із погодження проекту землеустрою, оскільки на земельній ділянці, яку він бажає отримати у власність розташовані об'єкти нерухомості, право власності на які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Разом з тим, вирішуючи даний спір, суд дійшов до висновку про відсутність порушеного права позивача, наявність якого є підставою для звернення з позовом до суду з метою його захисту.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Експерта державної експертизи Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області Нечипорука Ігоря Степановича, Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Командитне товариство Науково-впроваджувальна фірма "Нові технології", Держгеокадастр про визнання дій протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 109020100