справа № 380/145/20
27 січня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача Каверіна С.М.,
представника відповідача Катревич Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (01.08.2019) компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період з 02.08.2019 по 26.09.2019 компенсації за неотримане речове майно в сумі 34407,52 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою від 10.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.07.2019 № 312-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом начальника військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 01.08.2019 № 146-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Вказує на те, що під час проходження військової служби та звільнення в запас він перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №68/19 від 01.08.2019 про вартість речового майна, що належать до видачі. Наголошує, що 27.09.2019 на його розрахунковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 перерахував заборгованість компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 32530,53 грн.
За таких обставин, Позивач вважає, що за період з 02.08.2019 по день фактичного розрахунку (27.09.2019) Відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Крім цього, на думку Позивача, Відповідач зобов'язаний провести виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. справи 28-31), в якому просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» днем звільнення вважається день виключення із списків військової частини, що не дає підстав для виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок. Вказує на те, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. При цьому наголошує, що головним розпорядником коштів відповідно до додатків 3 до Законів України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та «Про Державний бюджет України на 2019 рік», є Міністерство внутрішніх справ, а відтак Відповідач не може здійснити виплату коштів при відсутності у нього відповідних асигнувань, які повинні бути передбачені державним бюджетом України, з урахуванням тих обставин, що обов'язок фінансового забезпечення Позивача було покладено на в/ч НОМЕР_1 .
З огляду на наведене, Відповідач вважає, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, доводи Позивача про наявність підстав для стягнення з Відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставними, а тому позовна вимога про стягнення з в/ч НОМЕР_1 середнього заробітку не підлягає задоволенню. Також, на думку Відповідача, Позивачем не надано належних та достовірних доказів бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зокрема в/ч НОМЕР_1 , оскільки перед в/ч НОМЕР_1 була задача виплати компенсації за не отримане речове майно й станом на момент подачі позовної заяви така компенсація Позивачу перерахована на картковий рахунок.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Згідно з витягу з наказу начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 15.07.2019 № 312-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 (П-002385), заступника начальника центру - начальника відділу персоналу, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу. Підстава: контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України від 04.04.2017, рапорт ОСОБА_1 від 12.06.2019, подання центру від 11.07.2019 № 30/1367 (арк. справи 11).
Відповідно до витягу з наказу начальника військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2019 № 146-ОС «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 (П-002385), заступника начальника центру - начальника відділу персоналу, звільненого з військової служби у запас наказом начальника Західного регіонального управління від 15.07.2019 № 312-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, з 01.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 01.08.2019 становить: календарна - 25 років 07 місяців 29 днів, пільгова - 02 роки 08 місяців 06 днів, всього - 28 років 04 місяці 05 днів (арк. справи 12).
27.11.2019 представник Позивача - адвокат Каверін С.М. звернувся до Відповідача із адвокатським запитом (арк. справи 14), в якому просив надати:
1. Копію рапорта ОСОБА_1 про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно;
2. Копію наказу про виплату ОСОБА_1 компенсації вартості неотриманого речового майна при звільненні;
3. Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за формою згідно з додатком до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби Безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178;
4. Копію арматурної картки (карток) речового забезпечення ОСОБА_1 ;
5. Копію грошового атестату ОСОБА_1 складеного при звільненні з військової служби;
6. Довідку про нараховану та фактично виплачену із зазначенням дати виплати грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 при звільненні з військової служби.
Згідно з супровідним листом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.12.2019 № 705/13131, Відповідач надіслав адвокату Каверіну С.М. копії запитуваних документів ОСОБА_1 (арк. справи 15).
Відповідно до довідки №68/19 від 01.08.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , компенсація за неотримане речове майно становить 33025,92 грн. (арк. справи 17).
Згідно з витягу з наказу начальника Львівського прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 29.11.2019 № 355-К «Про виплату грошової компенсації за речове майно» наказано головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 провести виплату грошової компенсації військовослужбовцям звільненим у запас (відставку) за неотримане під час проходження служби речове майно на підставі довідки-розрахунку про вартість речового майна, п/п-ку ОСОБА_1 у розмірі 33025,92 грн. (арк. справи 18).
Відповідно до довідки Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.12.2019 ОСОБА_1 згідно з довідки-розрахунку № 68/19 від 01.08.2019 нарахована компенсація за неотримане належне речове майно на загальну суму 33025,92 грн. була виплачена 26.09.2019 в сумі 32530,53 грн. (з урахуванням відрахувань військового збору в сумі 495,36 грн.) шляхом перерахування на його пластикову картку (платіжне доручення №1708 від 26.09.2019) (арк. справи 19).
Згідно з довідки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 14.11.2019 № CFV7PJ6JKUPLF4J1 27.09.2019 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 перераховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 32530,53 грн. (арк. справи 20).
Отже, повний розрахунок з Позивачем проведено лише 27.09.2019, що підтверджується сторонами і не оспорюється.
Позивач вважає, що непроведення та невиплата при звільненні компенсації за неотримане речове майно в день звільнення свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституцій України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 Закону України № 2011-ХІІ продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Умови укладення контрактів з військовослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення встановлено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 за № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Суд встановив, що наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 15.07.2019 № 312-ОС «Про особовий склад» Позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу.
Наказом начальника військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2019 № 146-ОС «По особовому складу» Позивача з 01.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Як видно з довідки Військової частини НОМЕР_1 №68/19 від 01.08.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 33025,92 грн.
При цьому, виплата коштів в сумі 32530,53 грн. за неотримане речове майно Позивачу перераховано на картковий рахунок лише 27.09.2019, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 14.11.2019 № CFV7PJ6JKUPLF4J1 і сторонами не оспорюється.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, станом на день виключення Позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (01.08.2019), з Позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Основним аргументом Відповідача щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні є те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань.
Суд критично оцінює такі покликання Відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» сформував позицію, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, коли внесенні відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (серед інших справа «Yvonne van Duyn v. Home Office» (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом відповідальності держави. Який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З огляду на наведене, затримка ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) виплати Позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, а відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (01.08.2019) компенсації за неотримане речове майно, підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період з 02.08.2019 по 26.09.2019 компенсації за неотримане речове майно в сумі 34407,52 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Суд відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України з урахуванням правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів Відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому суд такі відхиляє.
Оскільки, грошову компенсацію за неотримане речове майно Позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 01.08.2019, вказане свідчить про те, що при звільненні Відповідач не провів повного розрахунку. Відтак відповідно до статті 117 КЗпП України Позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Як видно з особистої картки грошового забезпечення за 2019 рік ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення Позивача за два останні місяці, що передували звільненню, а саме за червень 2019 року становить 18703,67 грн. та за липень 2019 року - 18775,92 грн., що разом складає 37479,59 грн.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що обчислення слід здійснювати саме з 02.08.2019, оскільки 01.08.2019 вважається останнім робочим днем Позивача, який відповідно обрахований Відповідачем при виплаті розрахунку.
Отже, для обчислення середнього заробітку з 02.08.2019 до дня фактичного розрахунку виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні 27.09.2019 необхідно застосовувати показник 614,42 грн. в день (37479,59 грн. / 61 день).
Таким чином, стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 02.08.2019 по день фактичного розрахунку 27.09.2019 (56 днів), виходячи із розрахунку 614,42 грн. в день, у розмірі 34407,52 грн. (614,42 грн. х 56 днів).
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, вимога Позивача про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період з 02.08.2019 по 26.09.2019 компенсації за неотримане речове майно у сумі 34407,52 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог частини 5 статті 139 КАС України такі стягненню не підлягають, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: 14321653) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) в день виключення із списків частини (01.08.2019) компенсації за неотримане речове майно.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: 71010, м. Львів, вул. Личаківська, 74, код ЄДРПОУ: 14321653) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату при звільненні за період з 02.08.2019 по 26.09.2019 компенсації за неотримане речове майно у сумі 34407 (тридцять чотири тисячі чотириста сім) гривень 52 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.02.2020.
Суддя Мричко Н.І.