04 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3087/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 листопада 2019 року про встановлення статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2019 року про встановлення статусу інваліда війни(особи з інвалідністю внаслідок війни) і видачі посвідчення інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) згідно з вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І та інвалідом ІІІ групи. Для реалізації права мати статус інваліда війни, відповідно до ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, звернувся із заявою до відповідача надавши до заяви відповідні документи. Відповідач листом від 28.11.2019 №05-646 допустив довільне тлумачення умов та порядку видачі посвідчень інваліда війни, не вирішив питання встановлення позивачу статусу інваліда війни або відмови в цьому, не оформивши відповідне рішення. Позивач вважає, що бездіяльністю відповідача порушено його права, що змусило звернутися до суду.
19.12.2019 (вх. № 20929) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звернувся із заявою стосовно встановлення статусу особи з інвалідністю в наслідок війни та видачі йому відповідного посвідчення, на підставі п.9 ст.7 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки, у доданих до заяви позивачем копіях документів не виявлені документи які б свідчили про залучення його до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідач не має підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю в наслідок війни.
Позивачем 20.12.2019 (вх. №21011) подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що з аналізу нормативно - правових актів Цивільної оборони колишнього СРСР, що були чинними на момент Чорнобильській катастрофи та змісту ст. 10 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вбачається, що громадяни які виконували роботи по ліквідації Чорнобильській катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт у складі формувань Цивільної оборони.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Також, позивачем вказано, що відповідно до пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Тобто необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
30.12.2019 (вх. № 21504) представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. 257 КАС України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , 1963 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Новоархангельської РДА з 01.01.2004 року, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, посвідчення Серія НОМЕР_1 , видано 17.04.2019 року Кіровоградською ОДА, інвалідність ІІІ групи пов'язана з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та користується пільгами згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28.02.1991 року.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.
01 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення (надання) статусу інваліда війни (особи з інвалідністю в наслідок війни) у відповідності до п.9 ст.7 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.5).
До заяви позивачем було додано експертний висновок №9565 від 07.02.2005 (а.с.9), довідки МСЕК № 459555 від 16.02.2011 (а.с.7-8), копія посвідчення учасника ліквідації аварії категорії І (а.с.11), копії сторінок паспорту (а.с.13).
Листом від 28 листопада 2019 року за №05-646 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.9 ст.7 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки в поданих до розгляду копіях документів не виявлені документи, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.6).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3551 до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, обов'язковими умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551, є наявність у особи інвалідності, встановленої внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та доказів залучення такої особи до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосування засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Суд зазначає, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України від 15 червня 2004 року № 1770-IV «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З пояснювальної записки до цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикилометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходились в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувались військовому командуванню.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому у зв'язку з цим встановлено ІІІ групу інвалідності, що, у свою чергу є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом № 796. Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже, у останнього немає достатніх правових підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551.
Суд зазначає, що обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону № 796.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а, від 15 травня 2019 року у справі № 816/851/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 674/450/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 756/8323/16-а та від 13 листопада 2019 року у справі № 647/364/17.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302).
Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Абзацом першим пункту 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення № 302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».
З огляду на те, що позивач не має статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у відповідача були відсутні підстави для видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь відповідача, згідно до ст. 139 КАС України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.2, 72-77, 95, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області (вул. Слави, 54, смт. Новоархангельськ, Новоархангельський район, Кіровоградська область, 26100, код ЄДРПОУ 031957776) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула