Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
03 лютого 2020 р. № 520/14442/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1.) визнати протиправними дії ГУПФУ в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсі, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2019 р.;
2.) зобов'язати ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р. здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою;
3.) зобов'язати ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 р. без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 р.;
4.) стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", однак, відповідач протиправно проводить виплату пенсії у зменшеному розмірі пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019, що зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки, фактично позивачу виплачується пенсія не в повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.01.2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у межах вимог чинного законодавства.
У період з 23.01.2020 по 31.01.2020 головуюча по справі судді перебувала у відпустці, отже рішення виготовлено у перший робочий день.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року в розмірі 61 % грошового забезпечення.
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до Закону України № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року та постанови № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та визначено, що підвищення до пенсії складає 1882.57 грн., з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення, що складає 941.29 грн., з 01.01.20019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення, що складає 1411,93грн.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (надалі Постанова № 103) передбачено, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які затверджені відповідною постановою Уряду, оскільки спірна постанова встановлює відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та звужує складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії військовослужбовцям.
Постановою від 05 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року - без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 05 березня 2019 року, як того вимагає ч.2 ст. 265 КАС України.
Тобто, на момент перерахунку (01.01.2018 року) постанова № 103 була чинною та не скасованою, відтак, дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % та 75% суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року.
Судом враховано відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України правову позицію викладену в рішенні Верховного суду від 06.08.2019 по справі №160/3586/19, в якій зазначено, що з 05 березня 2019 року пенсія колишньому військовослужбовцю підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати позивачу з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, є протиправними.
Проте, суд зауважує, що Кабінетом Міністрів України 14.08.2019 року прийнято постанову № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності 04.09.2019 р., згідно якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Отже, після набрання законної сили (05.03.2019 року) рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення. Проте, з 04.09.2019 року набрала чинності постанова КМУ № 804 від 14.08.2019 року, яка підлягає обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати перерахунку пенсії за період з 05.03.2019 року до 04.09.2019 року з урахуванням 75 % суми підвищення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити пенсію позивачу за період з 05.03.2019 року до 04.09.2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Стосовно позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІта Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” від 21.02.2001 року.
Щодо вимоги здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою та без урахування постанови КМУ від 22.08.2019 № 649, суд зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" платежі за пенсійним забезпеченням проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як передбачено ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
22.08.2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі за текстом - Порядок №649).
Як визначено п.1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Отже, проведення у спірних правовідносинах платежів на виконання рішення суду без застосування процедури попереднього визначення бюджетних призначень суперечить як приписам ст.8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, так і приписам ст.116 Бюджетного кодексу України.
Суд також враховує висновки рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011, яким визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх збільшених виплат за перерахованою пенсією.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб'єктом наперед певного варіанту правової поведінки.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області у виплаті 75 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 року до 04.09.2019 року .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 року до 04.09.2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії та вже сплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зоркіна Ю.В.