03 лютого 2020 року справа № 320/6631/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської дільниці Броварської ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз" про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бориспільської дільниці Броварської ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз", в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської дільниці Броварської ФЕГГ ВАТ « Київоблгаз» щодо не надання відповіді по суті інформаційного запиту від 2 червня 2019 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Бориспільську дільницю Броварської ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» розглянути та надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 2 червня 2019 року в порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.06.2019 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації. Однак, протягом встановленого законом 5-денного строку відповідач запитувану інформацію не надав. На думку позивача, така бездіяльність Бориспільської дільниці Броварської ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз" є протиправною та порушує його право на доступ до публічної інформації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, на подання відзиву проти позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
02 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача з запитом, у якому просив в термін 5 робочих днів забезпечити запит на інформацію щодо порушення прав і законних інтересів ТОВ «Творець», з яким 18 січня 2005 року позивач уклав договір про надання можливості користування природним газом. Згідно з цим Договором Виконавець ТОВ «Творець» зобов'язується виконати роботи з проектування та будівництва газопроводу середнього тиску від (РГС) «Осокорки-1» до земельної ділянки по вул.. Будівельників 19в СТ «Мрія-1» с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області. Вартість цих робіт була оцінена в еквіваленті 2000 американських доларів та сплачено 10800 гривень. Відповідно до п. 1.5. Договору Виконавцем за певних умов, надавались послуги у розробці проекту газопостачання житлового будинку та монтаж труб у будинок.
У березні 2005 року філією «Газ-техніка» м. Боярка розроблено проект газопостачання житлового будинку, а у серпні 2006 року - монтаж труб від редуктора у будинок. За вказані роботи було сплачено відповідно 300 та 400 американських доларів.
На сьогодні, жодного документа на виконані роботи не надано, отримати їх дублікати не є можливим.
Керуючись відповідними нормами діючого законодавства та вказавши у запиті від 02.06.2019 року відповідні підстави, позивач вимагав надати наступну інформацію :
1. Надати правове забезпечення, наявність повноважень ігнорувати вимоги розгляду звернень (ст.19 Закону України «Про звернення громадян»), забезпечення запитів на інформацію ( ст.22 Закону України “ Про доступ до публічної інформації “).
Вказати перелік вжитих заходів для поновлення прав та відповідей на запит на інформацію, які позивач мав би застосувати для вказаної цілі ( вимога ч.2 ст.34 Конституції України).
2. З посиланням на чинне законодавство підтвердити чи спростувати факт правонаступництва в результаті реорганізації ТОВ «Творець» у ТОВ «Творець Газ Сервіс». Вказати поштову адресу, прізвище правонаступника, обгрунтуйте рішення підведення газопроводу середнього тиску на ділянку з самочинною забудовою та повторною сплатою від проектування до монтажу всіх раніше виконаних робіт.
Обгрунтуйте невідповідність (приховування) адреси реєстрації ТОВ «Творець Газ Сервіс» та його фактичного місця перебування. Яким чином забезпечується подача для розгляду звернень та запитів громадян?
3. Надати підстави відмови назви підрядних організацій, їх адреси, які : а) проектували, б) проводили газопровід середнього тиску до ділянки, в) облаштували редуктор, г) підключали лічильник та ввели трубу в будинок.
Надати правове забезпечення відмови в задоволенні запиту на інформацію щодо проектів на газопровід, чи можливе прокладання його по території садівничого товариства, без проектів, як часто і на підставі чого вносились зміни до проектів.
4. Наявність повноважень, вказати автора розпорядження, відповідність ДБН дозволу на розміщення 4 дренажних туалетних колодязів у проміжку між газопроводом середнього тиску та 2-х поверховим житловим будинком сусідки, який побудований через 2 роки після прокладання газопроводу, та виступає на 1,5 м. за червону лінію.
З посиланням на чинне законодавство підтвердити чи спростувати , що не реагування (відмова в наданні даних на проекти) на протиправні дії (розміщення туалетних колодязів упродовж газопроводу) є навмисним приховуванням або знищення інформації чи документів.
5. Надати правове забезпечення дотримання ДБН подачі природного газу в будинок сусідки ОСОБА_2 по вулиці Будівельників 21 Е, яка самочинно підключилась до неіснуючої на паперах лінії середнього тиску, будинок виступає за червону лінію та інше. Яким чином провірявся тиск подачі газу до мого та сусідки будинків, де документи?
6. Філією «Газ - Техніка» (Боярка, Київської області) розроблено проект газопостачання житлового будинку. Схемою передбачено підключення будинку від редуктора РГДС - 10, який знаходиться на території ділянки, маються узгодження ВАТ «Київоблгаз» технічні умови, проведені монтажні роботи, видано та встановлений лічильник. Отримати підтверджуючі документи на виконані роботи як тоді, так і сьогодні не є можливим. Обгрунтуйте.
7. Після довгих безплідних звернень розпорядником інформації було направлено спеціаліста для вивчення ситуації з підведення газопроводу середнього тиску на ділянку, який зафіксував факт облаштування та подачу газу до редуктора поблизу будинку. Мета даного дослідження, як і двох представників дільниці, які не володіли обставинами і на жодне з запитань не дали відповідь, письмово не викладена. Відповідь на запит на інформацію не надана.
8. З посиланням на чинне законодавство надати механізм поновлення документів у разі їх втрати (кража, природні катастрофи, інше). Надати перелік документів, які підрозділи повинні їх надати.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не надав відповіді на вищезазначений запит.
На думку позивача, така бездіяльність є протиправною та суперечить Закону України "Про доступ по публічної інформації", що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (зі змінами та доповненнями).
Статтею 1 вказаного Закону надано визначення публічної інформації, згідно якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Тобто, положення вказаного закону регулюють, зокрема, правовідносини з приводу забезпечення отримання громадянами або іншими особами інформації, що створюється та виникає в процесі функціонування суб'єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань.
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:
- обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Також, доступ до публічної інформації, відповідно до статті 4 цього Закону, здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач відноситься до розпорядників інформації в розумінні положень пункту 1 частини першої Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, серед іншого, надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, обов'язок розпорядника інформації щодо надання відповіді на отриманий запит - має імперативний характер, незалежно від того, до яких висновків дійде суб'єкт владних повноважень чи інший розпорядник публічної інформації.
При цьому, стаття 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Разом з тим, вирішуючи дану справу та оцінюючи оскаржувану бездіяльність відповідача, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2019 позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації.
Однак, як встановлено в ході розгляду справи, на адресу позивача запитувана інформація у визначений законом строк надіслана не була.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність своїх дій.
Окрім того, відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Бориспільської дільниці Броварської ФЕГГ ВАТ « Київоблгаз» щодо не надання відповіді по суті інформаційного запиту від 2 червня 2019 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Бориспільську дільницю Броварської ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» розглянути та надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 2 червня 2019 року в порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.