04 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4340/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
08.11.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України в особі Департамента фінансово-облікової політики МВС України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з 14.02.2019 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку з чим позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги. Однак позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у 2005 році було виплачено страхову суму за встановлені МСЕК первинно 25% втрати працездатності, а другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності установлено з 14.02.2019, що перевищує установлений Порядком дворічний термін. Позивач вважає, що відмови відповідачів є протиправними та необґрунтованими. Вказує, що норми Порядку №850 не позбавляють його права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Ухвалою суду від 12.11.2019 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.11.2019 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2019.
Зокрема, позивач надав суду позовну заяву (а.с.34-40), відповідно до якої в якості відповідачів визначено: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (надалі - відповідач-1), Міністерство внутрішніх справ України в особі Департамента фінансово-облікової політики МВС України та визначено позовні вимоги наступного змісту:
- визнати протиправним і скасувати лист рішення Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 14.06.2019 вих.№15/2-2318 про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи з 14.02.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2018 №850;
- визнати протиправним і скасувати лист рішення №4/2617 заступника голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області від 02.07.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи з 14.02.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2018 №850;
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи з 14.02.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2018 №850;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департамента фінансово-облікової політики МВС України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи з 14.02.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2018 №850;
- встановити судовий контроль.
Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4340/19. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18.12.2019 відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.44-47), в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. Наголошував, що не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про призначення та виплату колишнім працівникам міліції одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 від 21.10.2015.
Ухвалою суду від 23.01.2020 здійснено заміну первісного відповідача Міністерства внутрішніх справ України в особі Департамента фінансово-облікової політики МВС України на належного - Міністерство внутрішніх справ України (надалі - МВС України, відповідач-2).
Відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.66-69), в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що первинний огляд позивача МСЕК було проведено в 2005 році. Повторний огляд МСЕК було проведено 14.02.2019 та встановлено другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності. Оскільки з дати первинного огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, МВС України рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не приймалося.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Відповідно до наказу начальника УМВС України в Полтавській області від 15.12.2003 №103 о/с (а.с.20) позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п."ж" ст.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Свідоцтво про хворобу №334-с від 17.12.2003 свідчить, що захворювання ОСОБА_1 : Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Хронічна дисциркуляторна енцефалопатія І ст ОСОБА_2 з розсіяними мікросимптомами, лікворно-венозною дистензією. ІХС: Стенокардія напруги І ф.кл. Кардіосклероз атеросклеротичний, Н 0 ст. Деформуючий остеоартроз колінних суглобів без порушення функції. Ангіопатія сітківки обох очей. Міопія легкого ступеню обох очей, ТАК, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.21).
На підставі вказаного Свідоцтва про хворобу №334-с від 17.12.2003 наказом начальника УМВС України в Полтавській області від 29.12.2009 №107 о/с (а.с.22) внесено зміни до наказу УМВС України в Полтавській області від 15.12.2003 №103 о/с в частині звільнення за ст.64 п."ж" (за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_1 на ст.64 п."б" (через хворобу).
Довідкою Полтавської обласної дирекції ПАТ НАСК "Оранта" від 11.03.2019 №03-01/1254 (а.с.58) підтверджено, що ОСОБА_1 у 2005 році звертався із заявою на виплату страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування працівників ОВС України і йому 11.11.2005 за визначену медико-соціальною експертною комісією ступінь втрати працездатності в розмірі 25% була виплачена страхова сума 2000,00 грн.
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК №0021686 від 04.03.2019 (а.с.25) позивачу з 14.02.2019 встановлена друга група інвалідності.
Згідно Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках №0022847 від 04.03.2019 ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 80% з 14.02.2019 (а.с.26).
21.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку інвалідністю другої групи отриманої внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.53-62).
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 02.07.2019 №4/2617 (а.с.28) повідомило позивача, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та останньому було відмовлено листом від 14.06.2019 вих.№15/2-2318 (а.с.71-72), з посиланням на п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Зазначено, що у 2005 році ОСОБА_1 було виплачено страхову суму за встановлені МСЕК первинно 25% втрати працездатності, а другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності установлено з 14.02.2019, що перевищує установлений Порядком дворічний термін.
Позивач, не погоджуючись із такими відмовами, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням наведеного, суд зважає на наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком №850.
Частиною шостою статті 23 Закону №565-XII було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
21.10.2015, відповідно до статті 23 Закону №565-XII, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №850, якою, зокрема, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Постанова набрала чинності з 10.11.2015 та є чинною на момент розгляду даної справи.
Також суд ураховує, що 07.11.2015 набрав чинності Закон №580-VIII.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
За змістом положень пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема частиною шостою статті 23 цього Закону в редакції, чинній з 12.03.2015, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно зі пунктом 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Слід указати, що ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Разом з тим, пунктом 4 Порядку №850 визначено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас, пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
В той же час, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VIII, виходячи з положень якого, обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Суд наголошує, що Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а.
Суд акцентує увагу на те, що ні лист Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 вих.№15/2-2318, ні відзив на адміністративний позов МВС України в даній справі не містить посилань відповідача на п.14 Порядку №850.
Єдиною та фактичною підставою відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є невідповідність матеріалів вимогам пункту 4 Порядку №850, проте такої підстави пункт 14 Порядку №850 не містить.
За наведених обставин, суд вважає, що пункт 4 Порядку №850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у призначенні такої допомоги.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що Міністерство внутрішніх справ України, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Законом України "Про міліцію" та Порядком №850.
Суд зазначає, що заявлені вимоги до відповідача-1 задоволенню не підлягають, оскільки з аналізу пунктів 8-9 Порядку №850 слідує, що на УМВС в Полтавській області покладено обов'язок щодо прийняття заяви та документів щодо виплати одноразової грошової допомоги, складання висновку щодо виплати грошової допомоги та направлення пакету документів до МВС України, котре наділене повноваженням прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Прядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги.
Лист Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 02.07.2019 №4/2617 носить інформаційний характер та покликаний на письмове повідомлення щодо мотивів відмови. Тобто, вказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо зобов'язання відповідача-2 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності, то суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.
Як встановлено судом, для призначення і виплати спірної одноразової грошової допомоги позивач подав необхідні документи, проте в призначенні такої допомоги позивачу відмовлено протиправно та за відсутності законних підстав для прийняття відповідного рішення.
З огляду на зазначене, а також враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності дій МВС України та, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує МВС України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 14.02.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
На думку суду, в даному випадку, втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання МВС України повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 14.02.2019 внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ не відновить порушених прав позивача та у подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем-2 в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (вул.Пушкіна,83, м.Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 08592276), Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, м.Київ, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 14.02.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Головуючий суддя Г.В. Костенко