28 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1342/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
представника позивача - Пащенка В.В.,
представника відповідача - Шевченко Л.О.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року /а.с.5-8/.
Позов обґрунтований тим, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та в межах підприємницької діяльності здійснює діяльність у сфері права та консультування з питань комерційної діяльності й керування, а також подає відповідну податкову звітність та сплачує єдиний внесок. Водночас позивач є особою, яка має право на здійснення незалежної професійної діяльності за видом "консультування з питань комерційної діяльності й керування" (арбітражним керуючим), та перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При нарахуванні єдиного соціального внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та винесенні оскаржуваної вимоги відповідач виходив з того, що позивач має сплачувати ЄСВ двічі (як фізична особа-підприємець та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) за один і той же звітний податковий період та однаковий вид діяльності "консультування з питань комерційної діяльності й керування". Положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платників єдиного соціального внеску розмежовано на фізичних осіб-підприємців та на осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, а відтак законом не передбачено такого платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Крім того, такий вид діяльності як консультування з питань комерційної діяльності й керування позивач здійснює в межах підприємницької діяльності та сплачує за нього єдиний внесок, а тому нарахування ЄСВ за цей вид діяльності як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, призведе до подвійного справляння єдиного внеску за одну й ту ж саму діяльність, що суперечитиме принципам податкового законодавства, практиці Європейського суду з прав людини та меті збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1342/19, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також призначено судове засідання.
11 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 28-29/, в якому відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа - арбітражний керуючий. Відповідно до положень статей 4-6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а тому позивач не звільняється від сплати єдиного соціального внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином, враховуючи наявну у позивача заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, 14 березня 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-3107-23.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року зупинено провадження у справі №440/1342/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/3939/19.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 28 січня 2020 року, замінено відповідача ГУ ДФС у Полтавській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831).
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, а представник відповідача заперечував проти нього.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 09 вересня 1996 року та взятий на облік як платник податків в ДПІ у м. Полтаві, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 10-11, 18-21/ та внесені відповідні дані до інформаційної системи ДФС України /а.с. 13, 30/.
Також ОСОБА_1 є арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) відповідно до свідоцтва № 1356 від 22 липня 2013 року /а.с. 14, 71/ та за поданою ним заявою (для самозайнятих осіб) від 01 серпня 2013 року /а.с. 70/ взятий на облік в ДПІ у м. Полтаві як фізична особа- підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності за видом діяльності 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування" /а.с. 12, 30/.
З 01 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку 3 групи та, здійснюючи підприємницьку діяльність за такими зареєстрованими видами як: 69.10 "Діяльність у сфері права" та 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування" /а.с. 10-11, 13, 70/, подав до контролюючого органу відповідні податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року, 3 квартали 2017 року, 2017 рік, 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року, 3 квартали 2018 року, 2018 рік /а.с. 58-64/, а також звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки /а.с. 65- 69/.
Учасниками справи визнано /а.с. 5 зворот, 29/, що ОСОБА_1 здійснював нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за 2017 рік - на загальну суму 8448,00 грн; за 2018 рік - на загальну суму 9828,72 грн) як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування та здійснює в межах підприємницької діяльності "діяльність у сфері права" (КВЕД 69.10) та "консультування з питань комерційної діяльності й керування" (КВЕД70.22).
Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0077351303 від 29 серпня 2018 року /а.с.50-52/, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у загальній сумі 3222,22 грн та нараховано пеню у загальній сумі 8011,98 грн.
Доказів адміністративного та/або судового оскарження та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0077351303 від 29 серпня 2018 року матеріали справи не містять.
14 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3107-23 за платежем з єдиного внеску, штрафів та пені у загальній сумі 36882,46 грн, в т.ч. недоїмка у сумі 25648,26 грн, штраф у сумі 3222,22 грн та пеня у сумі 8011,98 грн, яка направлена ОСОБА_1 19 березня 2019 року та отримана ним особисто 02 квітня 2019 року /а.с. 9, 32/.
За письмовою інформацією ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 29, 31/ та даними інтегрованої картки платника податку /а.с. 33-49/ недоїмка з єдиного внеску на суму 25648,26 грн виникла у зв'язку із нарахуванням ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність за видом діяльності "консультування з питань комерційної діяльності й керування".
Таким чином, вид діяльності, за який ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок в межах здійснення підприємницької діяльності, збігається із видом діяльності, за який ФОП ОСОБА_1 нараховано контролюючим органом єдиний внесок як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ /далі - Закон №2464/.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI ).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Цей обов'язок в силу частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI поширюється на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Пунктами 2, 3, частини першої статті 7 “База нарахування єдиного внеску” Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7).
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при здійсненні одного і того ж виду діяльності, зареєстрованого в межах провадження підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності, законом не врегульовано.
А відтак, суд вважає за необхідне застосовувати норми Закону №2464-VI, виходячи із суті мети збори єдиного внеску, яка розкрита у частині першій статті 1 цього Закону, та аналізу правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справах №520/3939/19 та №440/2149/19 та від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18.
Так, єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки позивач за "консультування з питань комерційної діяльності й керування", здійсненого в межах підприємницької діяльності, сплачував єдиний внесок як фізична особа-підприємець, то в такому випадку мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягнута за рахунок сплати позивачем єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, що виключає його обов'язок по сплаті єдиного внеску за здійснення цього ж виду діяльності в межах провадження незалежної професійної діяльності арбітражного керуючого.
Інше застосування норм Закону №2464-VI спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (як фізичною особою-підприємцем та як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність), що в свою чергу суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.
За викладених обставин суд визнає висновок відповідача з приводу наявності підстав для донарахування позивачу ЄСВ як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, необґрунтованим.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року в частині визначення до сплати недоїмки у сумі 25648,26 грн підлягає задоволенню, а сама вимога - визнанню протиправною та скасуванню у вказаній частині.
Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року в іншій частині, а саме: в частині визначення до сплати штрафу у сумі 3222,22 грн та пені у сумі 8011,98 грн, суд виходить з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що вказані суми штрафу та пені включені до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року на підставі рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0077351303 від 29 серпня 2018 року.
З розрахунку штрафних санкцій та пені до цього рішення вбачається, що вказані суми донараховані позивачу як фізичній особі-підприємцю, а не як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У позовній заяві позивач не наводить обґрунтування підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року в частині визначення до сплати штрафу у сумі 3222,22 грн та пені у сумі 8011,98 грн.
Доказів визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0077351303 від 29 серпня 2018 року позивачем не надано та відповідного доводу під час розгляду справи не заявлено.
Натомість, у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0077351303 від 29 серпня 2018 року є чинним та неоплаченим позивачем, що підтверджується даними інтегрованої картки з єдиного внеску та розрахунком заборгованості по вимозі про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року .
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року в частині визначення до сплати штрафу у сумі 3222,22 грн та пені у сумі 8011,98 грн, а відтак і про відмову у задоволенні відповідної позовної вимоги.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1323105167.1 від 12 квітня 2019 року.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн та при цьому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 25648,26 грн із загальної суми позовних вимог 36882,46 грн, то сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 534,35 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 534,35 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3107-23 від 14 березня 2019 року в частині визначення до сплати недоїмки у сумі 25648,26 грн (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень двадцять шість копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 534,35 грн (п'ятсот тридцять чотири гривні тридцять п'ять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 лютого 2020 року.
Суддя Н.І. Слободянюк