про відмову у задоволенні клопотання
03 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 260/605/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача: представник Ігнатенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою Адвоката ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50 У від 04.02.2019 р., яка винесена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, аргументоване пропуском позивачем строку звернення до суду з оскарженням спірної податкової вимоги. Так, зокрема, зазначено, що оскаржена податкова вимога була скерована на адресу ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією та повернулася на адресу відправника 27 березня 2019 року з відміткою працівника органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Тому, враховуючи вимоги п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, така вважається врученою платнику податку саме 27 березня 2019 року.
В засіданні суду 03 лютого 2020 року позивач проти заявленого клопотання заперечив та стверджує, що про оскаржену вимогу йому стало відомо саме 25 квітня 2019 року під час відвідування відділення контролюючого органу у м. Ужгороді.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав в повному обсязі з вищезазначених мотивів та проси суд його задовольнити.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, перебіг процесуальних строків звернення до суду згідно з положеннями КАС України починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно процесуальним законодавством передбачена можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Предметом даного позову є оскарження податкової вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також порядок та строки оскарження рішення контролюючого органу щодо його нарахування регламентується нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 р. (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
П. 4 ч. 1 ст. 6 Закону встановлено право платника єдиного внеску оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в разі незгоди з отриманим рішенням про нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження. При цьому Законом встановлено 10-денний строк на оскарження вимоги про сплату недоїмки.
З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає протиправним рішення контролюючого органу щодо розрахунку суми єдиного соціального внеску, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує податкову вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-2307-50 У від 04.02.2019 р. Однак з даним адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся тільки 02 травня 2019 року.
В обґрунтування звернення до суду в межах встановленого процесуального строку посилається на те, що дізнався про факт існування такої вимоги тільки 25 квітня 2019 р., оскільки така на його адресу не надходила. Тому вважає, що 10-денний строк на звернення до суду ним не пропущено.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів регулюється нормами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 р. (далі - Інструкція).
Так, відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції, після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Отже, положення Інструкції дійсно передбачають, що вимоги про сплату недоїмки вважається належним чином врученою платнику, якщо вона надіслана на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Разом з тим, дана обставина підлягає доведення контролюючим органом в порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження заявлених обставин представником відповідача долучено до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверта, якими на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 26 лютого 2019 року скеровано поштове відправлення (арк. спр. 38).
Однак з таких неможливо ідентифікувати вміст такого поштового відправлення, більше того стверджувати, що таким на адресу позивача була скерована саме оскаржена податкова вимоги.
З огляду на зазначене суд вважає, що надані копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та поштового конверта не є належними в розумінні норм ст. 73 КАС України доказами на підтвердження обставин обізнаності позивача про існування податкової вимоги №Ф-2307-50 У від 04.02.2019 р.
Жодних інших належних доказів того, що ОСОБА_1 знав про винесення оскарженої податкової вимоги раніше, аніж заявляє позивач, відповідач суду не надав.
Нормами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованість заявленого клопотання, а тому у його задоволенні належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 166, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою Адвоката ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяР.О. Ващилін