04 лютого 2020 р. № 400/4159/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати бездіяльність Відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 13022,88 грн. - протиправними.
- зобов'язати Відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі - 13022,88 грн.
Ухвалою від 28.11.2019р. суд призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби в Збройних Силах України позивач не отримував належним чином необхідне йому речове майно. В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" позивачу при звільненні зі служби грошову компенсацію за неотримане речове майно виплачено не було, що на думку позивача є протиправним бездіянням з боку відповідача та слугувало є підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає у відзиві на позовну заяву, що на даний момент у військовій частині НОМЕР_1 відсутні кошти для виплати компенсацій військовослужбовцям. Відповідач вказав, що на його рахунках відсутні відповідні кошти для таких виплат.
Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд встановив наступне.
Згдно витягу з Наказу т.в.о. першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 12.11.2019 року № 262 з позивачем припинено контракт про проходження служби в Національній гвардії України та виключено його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Судом встанровлено, що разом з прийняттям вкзаного вище наказу від 12.11.2019р. відповідачем сформовано довідку від 12.11.2019р. “Про вартість речового майна, що належить до видачі”, відповідно до якої, вартість недоотриманого позивачем речового майна складає 13022,8 грн.
Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 3-5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року, встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Матеріали справи містять Довідку № 1033 від 12.11.2019 року "Про вартість речового майна що належить до видачі майору ОСОБА_1 " видану військовою частиною НОМЕР_2 , якою визначено суму грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 13022,88 грн.
Отже, на час підписання наказу про звільнення та про виключення позивача з особового складу військової частини НОМЕР_2 , за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 13022,88 грн., яку відповідачем до цього часу виплачено не було.
Крім того, суд зауважує, що відповідач на час підписання наказу про звільнення та про виключення позивача з особового складу військової частини НОМЕР_2 , відповідач мав вказати пункт щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби, але такого пункту відповідач не вказав.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність коштів на його рахунку не є підставою для невиконання військовою частиною обов'язків, визначених чинним законодавством України.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, позов належить задовольнити.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 13022,88 грн.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі - 13022,88 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов