04 лютого 2020 року м. Житомир справа № 806/2231/18
категорія 112030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 12.05.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 12.05.2017.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістану у період з 28.02.1985 по 08.05.1986. Під час проходження служби отримав поранення, контузію та захворювання що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку зі зміною групи інвалідності з ІІІ-ї на ІІ-гу позивач звернувся із заявою до відповідача щодо отримання одноразової грошової допомоги. Рішенням Міністерства оборони України відмовлено йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 12.05.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 12.05.2017.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 без змін.
Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №806/2231/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №806/2231/18 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.
Через відділ документального забезпечення суду 12 грудня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов №2319 від 10 грудня 2019 року. В обґрунтування якого зазначив, що позивачу 02 вересня 2015 року (тобто до 01 січня 2017 року) було встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з встановленням III-ї групи інвалідності позивачу виплачена одноразова грошова допомога у сумі 182 700,00 грн. Позивач проходив строкову військову службу та звільнений у 1986 році, в свою чергу, II група інвалідності встановлена 12 травня 2017 року, через 31 рік після звільнення зі строкової військової служби. Тобто, групу інвалідності позивачу змінено понад тримісячний термін після звільнення зі служби. Отже, у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II-ї групи інвалідності у позивача відсутнє (том 1, а.с.234-238).
Ухвалою від 23 січня 2020 року продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначено адміністративну справу №806/2231/18 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 січня 2020 року о 10:00 із повідомленням учасників справи про його проведення.
Через відділ документального забезпечення суду від 31 січня 2020 року надійшла заява від представника відповідача №85 від 29.01.2020 та аналогічна заява надійшли на офіційну електронну адресу суду, в якій представник просить відмовити у задоволенні позову та просить врахувати, що протоколом від 12.04.2019 №42 Міноборони призначило Позивачу одноразову грошову допомогу та виплатило її в сумі 169 700,00 грн. Виплата такої допомоги відбулась на виконання попередніх (скасованих) судових рішень у даній справі. Однак, зазначено, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, зокрема тому, що проходив строкову військову службу та звільнений у 1986 році. II групу інвалідності встановлено 12 травня 2017 року, через 31 рік після звільнення зі строкової військової служби. Тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби. Оскільки з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VІІІ для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом продовження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а тому право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає (том 2, а.с.3-4).
В судове засідання призначене на 31 січня 2020 року о 10:00 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.
Представник третьої сторони проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 31 січня 2020 року (том 2, а.с.12).
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії в період з 28.02.1985 по 08.05.1986, про що свідчить довідка Міністерства оборони України від 25.05.2017 №305 (том 1, а.с.11).
Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 2867 від 03.08.2015 встановлено, що поранення (контузія), захворювання так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (том 1, а.с.12).
Як зазначено представником відповідача, позивачу 02 вересня 2015 року встановлено ІІІ-ю групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та, у зв'язку з цим, ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 182 700,00 грн, про що свідчить копія платіжного доручення №58 від 15.01.2016 (том 1, а.с.75).
В подальшому, відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №782447 від 12.05.2017 ОСОБА_1 при повторному огляді з 12.05.2017 довічно встановлено ІІ-гу групу інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (том 1, а.с.14).
Як встановлено судом і не заперечується сторонами і третьою особою, позивач у 2017 році звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ-ї групи інвалідності.
Зі змісту листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30.06.2017 №248/316/2307 встановлено, що позивачу відмовлено у наданні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності понад тримісячний термін після звільнення зі служби (том 1, а.с.53).
Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Статтею 41 Закону № 2232-XII встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Законодавець у різні періоди по-різному визначає підстави та умови виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, в тому числі залежно від виду військової служби (строкова, кадрова, за контрактом, навчання тощо), обставин отримання військовослужбовцями поранення чи захворювання (під час виконання обов'язків військової служби або під час проходження ними військової служби), зі встановленням інвалідності або без встановлення такої.
У відповідності до частини 2 статті 16 вказаного Закону в редакції Закону України від 03.11.2006 № 328-V, чинній з 01.01.2007 по 01.01.2014, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, яка була чинною з 01.01.2014 по 01.01.2017.
Цією редакцією статті 16 Закону №2011-XII вже були передбачені наступні умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям:
- у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону);
- у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (підпункт 5 пункту 2 статті 16 Закону);
- у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві (підпункт 6 пункту 2 статті 16 Закону);
- у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності (підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону);
- у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності (підпункт 8 пункту 2 статті 16 Закону).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) внесено з 01 січня 2017 року зміни до статті 16 Закону №2011-XII, та для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, в який у випадку настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги, і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 12 травня 2017 року.
До моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте, як вже зазначалося, з 01 січня 2017 року після набрання чинності Закону №1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, в який у випадку настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд наголошує, що статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності ІІ групи позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №750/5074/17, від 12 лютого 2019 року у справі №816/1458/18, від 20 травня 2019 року у справі №240/5947/18.
В свою чергу, що стосується порядку розгляду заяви позивача про призначення та виплати одноразової грошової допомоги при встановленні ІІ-ї групи інвалідності, то суд зазначає наступне.
Частиною дев'ятою статті 16-3 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком № 975.
Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно п. 12 Порядку № 975 - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Однак, вирішуючи позовні вимоги, суд констатує, що Міністерством оборони України не було прийнято жодного рішення про відмову або задоволення заяви ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги.
Натомість, ОСОБА_1 надана відповідь Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 30.06.2017 №248/316/2307, в якій позивачу повідомлено, що відповідно до підпункту 6 статті 16 Закону №2011-XII ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби в 1986 році, а інвалідність встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби.
Відповідно до п. 13 Порядку №975, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Оскільки кінцевого рішення за заявою ОСОБА_1 не прийнято, суд, враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності відповідно до Порядоку №975 та зобов'язати відповідача вчинити такі дії.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, приписами наведеної статті суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За встановлених у даній справі обставин, судом не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 від 25 грудня 2013 року №975.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2013 №975, як особі, якій встановлено ІІ-гу групу інвалідності з 12 травня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та прийняти відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 04 лютого 2020 року.
Суддя Л.А.Шуляк