31 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/9146/19
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA 101070/2019/00386 від 16.05.2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА 101000/2019/200150/2 від 15.05.2019.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що з метою здійснення митного оформлення автомобіля марки - Skoda, модель - Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , декларантом позивача 06 травня 2019 року подано митну декларацію, в якій митна вартість визначена у розмірі 1200 Євро. Однак, Житомирською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні транспортного засобу рішенням UA 101070/2019/00386 від 16.05.2019, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість. Рішенням №UА 101000/2019/200150/2 від 15.05.2019 про коригування митної вартості товару визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4200 Євро. Позивач стверджує, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, враховуючи таке: жоден з документів, що додавалися до митної декларації № UА 101070/2019/026205 вн. № 215 не містить розбіжностей, виправлень чи ознак підробки, тобто вони не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару;на підтвердження митної вартості автомобіля позивачем надано інвойс від 25.04.2019, митну декларацію країни відправника, висновок автотоварознавчого дослідження № 2/13 від 14.05.2019, копія довідки компанії-продавця автомобіля PS kfz-vertrieb gmbh.
Ухвалою судді в адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою від 22.10.2019 у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВИКОМ" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відмовлено.
10.12.2019 в судовому засіданні, суд, ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, перейшов в письмове провадження.
01.10.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач вказує, що митну вартість визначено декларантом самостійно за резервним методом. Документи подані для митного оформлення, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Так, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2014 № НОМЕР_2 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок- фактуру № 04/19/0642 від 25.04.2019, що викликало сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності цієї особи на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну продажу транспортного засобу. У довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 06.05.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавило орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Копія митної декларації країни відправлення від 25.04.19 № МRN 19DЕ875605057640Е3 не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником. Додатково наданий на вимогу органу доходів і зборів висновок № 2/13 автотоварознавчого дослідження від 14.05.2019 не використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару даного транспортного засобу, оскільки в дослідженні зазначено інший ідентифікаційний номер (номер кузову), що не стосується оцінюваного автомобіля. Також вказує, що на вимогу органу доходів і зборів не надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця. Таким чином, відповідачем обгрунтовано визначена митна вартість автомобіля за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митних вартостях схожих автомобілів МД від 06.05.2019 №UA209190/2019/35866, від 14.03.2019 №UA204010/2019/208948 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 4200 Євро/шт.
У судовому засіданні 10.12.2019 позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у компанії PS kfz-vertrieb gmbh автомобіль марки Skoda, модель - Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , дата першої реєстрації - 04.06.2014, вартістю 1200 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою №04/19/0642 від 25.04.2019.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом подано до Житомирської митниці ДФС митну декларацію №UA101070/2019/026205 від 06.05.2019, у якій визначено вартість транспортного засобу за основним методом - за ціною договору (код МВВ 1) в сумі 1200 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок -фактура (інвойс) №04/19/0642 від 25.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2014 № НОМЕР_2 ; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/417439 від 27.04.2019; додатковий аркуш до акту, в якому зазначено про пошкодження автомобіля; документ, що підтверджує вартість перевезення від 06.05.2019; паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 06.09.2010; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин кордону України від 23.01.2018 № FL251903; митну декларацію країни відправлення 19DЕ875605057640Е3 від 25.04.2019; копію довіреності ННЕ305699 від 23.04.2019.
15.05.2019 Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА 101000/2019/200150/2, яким збільшено митну вартість ввезеного автомобіля до 4200 Євро.
У графі 33 вказаного рішення зазначено наступне.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною п'ятою ст.54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів І зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
- у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 06.05.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару;
- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2014 № НОМЕР_2 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру №04/19/0642 від 25.04.2019, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу;
- надана копія митної декларації країни відправлення № MRN 19DЕ875605057640Е3 від 25.04.2019, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником.
Частиною 1 ст.368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Разом з тим, до митного органу не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч.2 ст.53 та ч.1 ст.368 Митного кодексу України.
Додатково наданий висновок № 2/13 автотоварознавчого дослідження від 14.05.2019 не використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару даного транспортного засобу, оскільки в дослідженні зазначено інший ідентифікаційний номер (номер кузову), що не стосується оцінюваного автомобіля. Висновок про вартість оцінюваних товарів ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише із одного джерела у мережі інтернет-ресурсу https:/www.schwacke.net, при цьому експертом не проведено аналіз конюктури ринку, не проаналізовано інформацію про вартісні характеристики товарів з інших джерел.
Декларантом не подано:
1) договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається.
2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).
Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.59 Митного Кодексу України.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митних вартостях автомобілів МД від 06.05.2019 №UA209190/2019/35866, від 14.03.2019 №UA204010/2019/208948 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 4200 Євро/шт.
У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 101070/2019/00386, в якій вказано, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, ст.53 Митного кодексу України.
Позивач, вважаючи коригування відповідачем митної вартості автомобіля протиправним та картку відмови протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
У відповідності до частини 1 статті 246 Митного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Питання митної вартості товарів та методи її визначення врегульовані розділом ІІІ МК України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як свідчать матеріали справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості товару в розмірі 1200 євро, надав рахунок-фактуру продавця №04/19/0642 від 25.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2014 № НОМЕР_2 ; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/417439 від 27.04.2019; додатковий аркуш до акту, в якому зазначено про пошкодження автомобіля; документ, що підтверджує вартість перевезення від 06.05.2019; митну декларація країни відправлення 19DЕ875605057640Е3 від 25.04.2019; копію довіреності ННЕ305699 від 23.04.2019.
За змістом частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З наведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, відповідачем не надано.
Суд зазначає, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2014 № НОМЕР_2 щодо особи, відмінної від тієї, що склала рахунок-фактуру, рівно як і зазначення відправником транспортного засобу митній декларації країни відправлення 19DЕ875605057640Е3 від 25.04.2019 особи, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
До того ж, підтвердженням про придбання позивачем автомобіля у компанії-продавця PS kfz-vertrieb gmbh є лист від 10.06.2019, наявний в матеріалах справи.
Посилання митного органу на те, що у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, є необґрунтованим, оскільки в наданих документах до митного оформлення транспортного засобу міститься інформація про місце продажу автомобіля: Німеччина, м.Нюренберг, 904802 (місце митного експорту). В самій довідці про транспортні витрати від 06.05.2019 вказано, що автомобіль слідував з Німеччини до кордону України.
За таких обставин, позивачем було надано документи, які в своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, зокрема рахунок-фактура, квитанція про сплату 1200 Євро за придбаний автомобіль, а тому Житомирською митницею ДФС неправомірно було застосовано ч.3 ст.53 МК України.
Свідок ОСОБА_2 , який на підставі довіреності ННЕ305699 від 23.04.2019 декларував від імені позивача автомобіль Skoda Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , підтвердив в судовому засіданні, що ним було надано повний пакет документів, які підтверджували числові значення складових митної вартості автомобіля, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за нього.
Крім того, як вбачається з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/417439 від 27.04.2019, до митного оформлення було подано легковий автомобіль як такий, що вже був у використанні, має пошкодження: пошкодження лакофарбового покриття (подряпини), пошкоджено капот, ліва передня фара, передній і задній бампери, ліве переднє крило, ліва передня дверка, задній лівий ліхтар, забруднення салону автомобіля та пошкодження оббивки сидінь.
Однак, жодних відомостей про врахування вищевказаних пошкоджень під час коригування митної вартості автомобіля відповідачем суду надано не було.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару.
Що стосується висновку автотоварознавчого дослідження № 2/3, який не було взято до уваги як документ, що підтверджує митну вартість товару транспортного засобу Skoda, модель - Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , внаслідок невірного зазначення ідентифікаційного номеру (номеру кузову), то суд зважає на те, що оцінювачем товарознавцем у висновку було допущено технічну помилку при зазначенні ідентифікаційного номеру автомобіля (лист від 27.05.2049 № 30).
Необхідно зауважити, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем автомобіля за резервним методом митним органом взято визначену митну вартість товарів, оформлених згідно з митними деклараціями від 06.05.2019 №UA209190/2019/35866, від 14.03.2019 №UA204010/2019/208948.
З приводу вказаного, слід звернути увагу на наступне.
Згідно ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 такого рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).
Відповідач не надав до суду належних доказів, що вартість транспортного засобу марки Skoda, модель - Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення за митними деклараціями від 06.05.2019 №UA209190/2019/35866, від 14.03.2019 №UA204010/2019/208948, які взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак. Відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості.
Вказане дає підстави вважати таке рішення необґрунтованим та немотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України та п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 р. у справі № 809/719/17 та підлягає обов'язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.
Посилання відповідача на те, що позивачем самостійно було обрано резервний метод визначення митної вартості автомобіля (код МВВ 6) не відповідає дійсності, оскільки в МД від 06.05.2019 №UA209190/2019/035866 декларантом було самостійно зазначено основний метод визначення вартості товару -за ціною договору (МВВ 1).
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, суд вважає, що подані позивачем документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни та підтверджують можливість визначення митної вартості за обраним позивачем методом.
Згідно зі ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 згаданого Кодексу).
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 вказаного Кодексу).
В силу приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення Житомирської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №UА 101000/2019/200150/2 від 15.05.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації № UA 101070/2019/00386 від 16.05.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У відповідності до статті 139 КАС України, на користь позивача з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2009,04 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Житомирської митниці ДФС України (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140) про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці ДФС України в прийнятті митної декларації № UA 101070/2019/00386 від 16.05.2019.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №UА 101000/2019/200150/2 від 15.05.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС судовий збір в сумі 2009,04 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова