31 січня 2020 року м. Житомир справа № 806/405/17
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі комісії з ліквідації про визнання незаконним та скасування наказу №6-к від 11.01.2017 р., поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн,
встановив:
ОСОБА_1 08 лютого 2017 року звернувся до Житомирського окружного адміністравиного суду з позовною заявою до Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі комісії з ліквідації у якому просив:
- визнати наказ від 11.01.2017 №6-К Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про звільнення, виданий головою ліквідаційної комісії незаконним та скасувати його;
- поновити на посаді провідного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 50000 грн.
В обгрунтування позову вказує, що на момент звільнення займав посаду провідного спеціаліста у відділі Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області і більше по штатному розпису провідних спеціалістів не було. У новоствореному підрозділі - відділі в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області також є посада провідного спеціаліста за штатним розписом. Вказує, що Наказом від 11.01.2017 №6-К його було звільнено. Вважає наказ протиправним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2017, головуючим суддею визначено Нагірняка Миколу Федоровича.
Постановою Житомирського окружного адміністратвиного суду від 24 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністратвиного суду від 29.05.2017 постановлено: в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року ухвалено: касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
До Житомисрького окружного адміністратвиного суду 21.10.2019 надійшла адміністратвина справа №806/405/17.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019, головуючим суддею визначено Лавренсук Ольгу Володимирівну.
Ухвалою від 25 жовтня 2019 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 18.11.2019. Зобов"язано відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області надати до суду у термін до 14 листопада 2019 року: - штатні розписи та посадові інструкції провідного спеціаліста відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області до і після зміни його організаційно-правової форми; - інформацію (з підтвердженням її належними доказами) щодо того, чи відбулося фактичне скорочення займаної ОСОБА_1 посади, за якого допускається звільнення при реорганізації, та чи збереглася посада позивача в новоутвореному підрозділі; - інформацію (з підтвердженням її належними доказами) щодо того, які посади могли бути запропоновані ОСОБА_1 на час попередження його про наступне вивільнення (11 листопада 2016 року), та чи були вони йому запропоновані, а якщо так, то коли.
На виконання вимог ухвали суду, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області надало до суду (вх. №26683/19 від 14.11.2019): копію інформації відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; копії посадових інструкцій провідного спеціаліста відділу в Овруцькому районі.
У судове засідання, призначене на 18.11.2019 позивач не прибув. Причини неявки до суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (т. 1 а.с. 184).
Представник відповідача прибув до суду та подав заяву про визнання обов"язковою явки позвача у наступне судове засідання.
Відповідно до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 05.12.2019.
Ухвалою суду від 18.11.2019 визнано обов"язковою явку Косинського В.П. у судове засідання, призначене на 05.12.2019.
В судовому засіданні 05.12.2019 протокольною ухвалою за згодою позивача замінено відповідача, а саме: Відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі на Відділ в Овруцькому районі Головного Управління Держгеокадастру в Житомирській області. Розгляд справи відкладено на 02.01.2020.
До суду 23.12.2019 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що рівнозначною посаді, що займав позивач є посада провідного спеціаліста, дана посада є одна та зайняв її спеціаліст з більшим стажем, досвідом роботи, ідентичною освітою та який має переважне право залишення на робочому місці. Вказує, що дона псада позивачу не пропонувалась, а пропонувалась посада діловода відділу організаційного забезпечення від якої позивач відмовився, що підтверджується Актом від 11.01.2017. Зазначає, що позивача було попереджено про вивільнення, однак рішення про попередження позивача про вивільнення приймалось у листопаді 2016 року та могло бути оскаржено протягом одного місяця в судовому порядку, однак не оскаржувалось.
Окрім того, заперечуючи щодо позову, відповідач у відзиві зазначає, що посадові завдання і обов"язки провідного спеціаліста були суттєво змінені, для виконання яких ОСОБА_1 навиків, умінь, здібностей, досвіду, трудових навичок, необхідних для виконання визначених обов"язків не мав. На призначення в порядку переведення звернулось дві особи, зокрема і позивач. Однак на посаду провідного спеціаліста було призначено іншу особу, яка була бульш кваліфікованим та мав більший стаж роботи за фахом, а не ОСОБА_1 ..
Відділом документального забезпечення суду 28.12.2019 зареєстровно клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії трудової книжки, форми ОК-5 та медичні документи.
На електронну пошту суду 28.12.2019 надійшли клопотання представників відповідачів про відкладення розгляду адміністратвиної справи, що призначена на 02.01.2020. (т. 1 а.с. 232, 234).
Позивач 02.01.2020 через відділ документального забезпечення суду подав заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Заяву просить розглядати у порядку письмового провадження.
Представники відповідачів до суду 02.01.2020 не прибули.
Ухвалою суду від 02.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 22.01.2020.
До суду 20.01.2020 надійшло клопотання Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про долучення до матеріалів справи документів.
У судове засідання, призначене на 22.01.2020 прибув позивач та представники відповдачів.
Позивач подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.
До суду 30.01.2020 надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи документів.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд заслухавши думку учасників судового процесу, протокольною ухвалою перейшов у письмове провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 24.11.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Управлінні Держкомзему в Овруцькому районі, а 28.05.2012 звільнений з посади у зв"язку з переведенням в Державну інспекцію сільського господарства в Житомирській області.
Із 29.05.2012 призначений на посаду головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, а 20.05.2013 звільнений у зв"язку з переведенням у відділ Держземагенстрва в Овруцькому районі Житомирської області.
Із 21.05.2013 призначений на посаду спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу та охорони земель, а із 10.02.2014 переведений на посаду провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу та охорони земель.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 09.12.2015 звільнений із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи у відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області, а 10.12.2015 призначено на посаду провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку землі в порядку переведення з Відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області (т. 1 а.с. 42-46).
В матеріалах адміністратвної справи міститься "Попередження про вивільнення", ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області попереджено вивільнення у зв"язку із ліквідацією Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області (т. 1 а.с. 11).
Наказом №6-к від 11.01.2017 звільнено ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель у зв"язку із ліквідацією Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Підстава: попередження ОСОБА_1 (а.с. 12).
Вважаючи наказ №6-к від 11.01.2017 протиправним, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу"та Кодексом законів про працю України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу"( далі - Закон, в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Приписами ч. 3 статті 87 Закону передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників ( пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)).
Згідно приписів статей 42, 49-2 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, переліченим у частині другій статті 42 КЗпП. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Суд відмічає, що в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа №810/1783/13-а) висловив правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Судом безспірно встановлено, що Відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області було ліквідовано згідно Постанови КМ України, від 31.08.2016, №581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».
Пунктом 2 Постанови КМ України, від 31.08.2016, №581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». визначено: погодитися з пропозиціями Міністерства аграрної політики та продовольства і Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру стосовно того, що міжрегіональне та міськрайонні управління Служби, управління (відділи) Служби у районі, містах є структурними підрозділами відповідних головних управлінь Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
В матеріалах адміністративної справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №23-6-0.71/517/2-17 від 11.01.2017 "Про звільнення працівників" до Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області вказано: "Просимо звільнити з 11 счня 2017 року у порядку переведення для подальшої роботи у відділі в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, згідно пункту 2 статті 41 Закону України "Про державну службу:" (т. 1 а.с. 73).
Отже, мало місце переведення державних службовців з ліквідованого до новоствореного структурного підрозділу, а не прийняття на роботу згідно конкурсу на зайняття посад державної служби.
Вказана обставина представниками відповідачів не заперечувалась, доказів на її спростування до суду не надано.
Судом безспірно встановлено, що згідно штатного розпису на 2016 рік Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області, затвердженого Наказом №13/12-16 від 30.05.2016, наявна одна посада провідного спеціаліста (т. 1 а.с. 34-35, 193, 242). Загальна кількість штатних посад - 15.
Відповідно до штатного розпису на 2016 рік Відділу в Овруцькому районі, затвердженого 29.11.2016, загальна кількість штатних посад - 10, з яких: кількість штатних посад провідного спеціаліста - 1. (т. 1 а.с. 34-35).
Отже при реорганізації фактичне скорочення займаної позивачем посади не відбулося, посада позивача збереглася в новоутвореному підрозділі.
При цьому, з урахуванням приписів статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Представники відповідачів під час судового розгляду справи зазначили, що посада провідного спеціаліста згідно штатного розпису Відділу в Овруцькому районі - одна штатна одиниця та була запропонована спеціалісту з більшим стажем, досвідом роботи, ідентичною освітою та який має переважне право залишення на робочому місці.
Судом не досліджується питання правомірності призначення на посаду провідного спеціаліста іншої особи та визначення його переважного права залишення на робочому місці, однак потребує встановленню дотримання відповідачами законодавства про працю при звільненні позивача.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що ОСОБА_1 було попереджено про вивільнення, з яким його було ознайомлено 11 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 11).
На вимогу суду відповідачем була надана інформація про те, які посади були запропоновані ОСОБА_1 і коли.
Так, згідно відповіді №0-6-0.29-220/108-19 від 14.11.2019, за підписом начальника Відділу в Овруцькому районі, Косинському В.П. 11.01.2017 Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області була запропонована вакантна посада діловода відділу організаційного та господарського забезпечення Управління адміністративно-організаційного забезпечення, від якої позивач відмовився.
Отже, станом на 11 листопада 2016 року (дата попередження про вивільнення позивача) та у період із 12.11.2016 по 10.01.2017 відповідачами не було запропоновано ОСОБА_1 жодної вакантної посади.
Отже, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 вакантна посада діловода була запропонована 11 січня 2017 року, тоді як попереджено про вивільнення у листопаді 2016 року, тобто через два місяці після попередженням про звільнення, а не одночасно, як того вимагало чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство.
Суд зазначає, що позивач виявляв бажання бути призначеним на посаду провідного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі, що підтверджується його заявою (т. 1 а.с. 40).
Представниками відповідачів під час судового розгляду адміністративної справи визнано, що посада провідного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі не була скорочена, однак не пропонувалась ОСОБА_1 ..
При дослідженні наданих на вимогу суду посадових інструкцій провідного спеціаліста відділу в Овруцькому районі Головного управлінні Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та посадову інструкцію провідного спеціаліста сектору землеустро, моніторингу, охорони та ринку земель, тобто до і після зміни організаційно-правової форми та встановлено, що до ліквідації посадові обов"язки провідного спеціаліста були менші, ніж після.
Суд зазначає, що із системного аналізу статтей 40 та 49-2 КЗпП вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, або реорганізації є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Водночас, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.
Однак, під час судового розгляду адміністратвиної справи відповідачами не надано належних доказів проведенння відповідачем порівняльної характеристки працівників, окрім як безперервний стаж та кількість притягнень до дисциплінарної відповідальності, тобто не встановлювалась наявність чи відсутність у позивача чи іншої особи, яка у послідуючому зайняла вакантну посаду провідного спеціаліста, кваліфікації та професійних навичок.
Пунктом 6 ст. 2 Закону визначено, що рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Під час судового розгляду адміністративної справи встановлено та відповідачами не заперечувалось, що запропонована ОСОБА_1 посада діловода є нижчою ніж посада провідного спеціаліста, посадовий оклад якого згідно нового штатного розпису становить 2240 грн, тоді як посадовий оклад діловода становить 1733 грн (т. 2 а.с. 23, 26).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", в редакції, чинній на день звільнення позивача, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною третьою статті 87 Закону встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Під час розгляду позовної заяви судом встановлено, що хоч і відбулось скорочення загальної кількості штатних посад у зв"язку із ліквідацією Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області та сворення Відділу в Овруцькому районі, однак матеріалами адміністративної справи підтверджено наявність можливості пропозиції ОСОБА_1 рівнозначної посади державної служби, тобто посади провідного спеціаліста, кількість штатних посад якої не була скорочена, однак така посада позивачу запропонована не була.
Отже, відповідачем при звільненні позивача було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 на час попередження його про наступне вивільнення не було запропоновано всіх вакантних посад державної служби, зокрема і рівнозначних.
Враховуючи викладене,суд вважає, що ОСОБА_1 було звільнено з посади з порушенням встановленого законодавством України порядку, а тому наказ про звільнення №6-К від 11.01.2017 підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Суд зауважує, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Враховуючи те, що позивача звільнено з державної служби у Відділі Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області, яке ліквідоване, а тому поновлення на попередній роботі неможливе, однак враховуючи, що одночасно з ліквідацією було створено Відділ в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, суд вважає за можливе поновити позивача саме у новоствореній державній установі.
Окрім того, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 січня 2017 року по 31 січня 2020 року в сумі 140598,92 грн = 764 робочих дні (243 у 2017 році, 250 днів у 2018 році, 250 робочих днів у 2019 році та 21 робочий день у 2020 році у період із 01.01.2020 по день ухвалення рішення суду) * 184,03 грн (середньоденна заробітна плата згідно довідки №К-202/0-198/6-17 від 03.02.2017) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За правилами частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В пункті 9 зазначеної постанови Верховний Суд України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконного звільнення він зазнав значних душевних та моральних страждань, втрати впевненості в завтрашньому дні що призвело до необхідності прикладення зусиль по організації свого життя.
Однак, на підтвердження того, що позивач зазнав моральних страждань, до матеріалів адміністратвної справи не надано жодного належного доказу, а викладені у позовній заяві твердження не обгрунтовані та не підтверджені.
Враховуючи викладене та задоволення вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, тим самим повністю відновлені права позивача, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ №6 -К від 11 січня 2017 року.
Поновити ОСОБА_1 із 12 січня 2017 року на посаді провідного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12.01.2017 по 31.01.2020 у сумі 140598 (сто сорок тисяч пятсот дев"яносто вісім) гривень 92 коп, без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук