Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 січня 2020 р. Справа№200/9065/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зеленова А.С.
за участю:
секретаря Сєдих В.В.,
представник позивача Шатілова В.В.,
представника відповідача Пономарьова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження адміністративну справу №200/9065/19-а за позовом Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомунерго” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №0031404403,
18 липня 2019 року позивач, Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомунерго”, звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №0031404403.
В обґрунтування позову зазначає, що 03 травня 2019 року поштою отримано податкове повідомлення-рішення №0031404403 від 23 квітня 2019 року на суму 3 506 694,00грн, прийняте ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту про результати камеральної перевірки №362/05-99-44-03-15-4/3337119 від 18 березня 2019 року з питання перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2019 року. Актом №362/05-99-44-03-15-4/3337119 від 18 березня 2019 року про результати камеральної перевірки встановлено, що позивачем, в порушення п.198.6 ст.198 ПК України сформовано податковий кредит за січень 2019 року у розмірі 2 337 796грн за рахунок податкових накладних, з дати складання яких минуло 1095 календарних днів, що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2019 року у розмірі 2 337 796грн.
ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в періоді віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 2 337 796грн (січень 2019р.) застосовувало касовий метод обліку ПДВ.
Відповідно до п.п. 14.1.266 гх. 14.1 ст.14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розд. V ПК України - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Норми п.198.6 ст.198 ПК України обмежує право платника податку, що застосовує касовий метод, на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним на термін 1095 календарних днів з дати складання лише в разі, якщо вони були зареєстровані з порушенням граничних термінів і ні в якому іншому випадку.
За приписами п.33.3 ст.33 ПК України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Тобто, позивача не виникало право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту у попередніх звітних періодах до здійснення оплати або надання інших видів компенсацій вартості поставлених ТМЦ.
Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0031404403 від 23 квітня 2019 року яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 506 694,00 гривень.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав наведених у запереченнях, в яких зазначив, що в ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року №9026702077 від 20 лютого 2019 року, даних додатку 5 до декларації (вхід. № 9026702127 від 20 лютого 2019 року), інформаційних баз даних ДФС України встановлено, що ОКП “Донецьктеплокомунерго” включено до складу податкового кредиту січня 2019 року суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних від ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 20077720) з періодом виписки жовтень-листопад 2015 року у розмірі 2 337 796грн. Суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, з дати складання яких минуло більше 1095 календарних днів, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту, у тому числі платниками, які застосовують касовий метод визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту.
У зв'язку з вищевикладеним, ОКП “Донецьктеплокомунерго”, в порушення п.198.6 ст.198 ПК України сформовано податковий кредит січня 2019 року у розмірі 2 337 796грн за рахунок податкових накладних, з дати складання яких минуло 1095 календарних днів, що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2019 року у розмірі 2 337 796грн(рядки 10.1, 17 декларації).
Перевіркою встановлені порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ОКП “Донецьктеплокомунерго” занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 декларації з ПДВ за січень 2019 року №9026702077 від 20 лютого 2019 року) у розмірі 2 337 796грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №0031404403 відповідає нормам Податкового кодексу України, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 22 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі /а.с.1/.
30 липня 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду, засобами електронного зв'язку відповідачем надано відзив на позовну заяву разом з додатками/а.с.89-97/.
У судовому засіданні, 16 серпня 2019 року представником позивача надано відповідь на відзив /а.с.107-114/.
16 серпня 2019 року у підготовчому провадженні оголошено перерву до 04 вересня 2019 року для надання сторонами доказів.
04 вересня 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду, засобами електронного зв'язку позивачем надано клопотання про відкладення підготовчого провадження у зв'язку із неможливістю з'явитися у судове засідання представника позивача /а.с.119-120/.
04 вересня 2019 року судом відкладено підготовче провадження у звязку із клопотанням представника позивача до 18 вересня 2019 року.
05 вересня 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду, засобами поштового зв'язку надано доповнення до відповіді на відзив /а.с.126-132/.
18 вересня 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду, засобами електронного зв'язку позивачем надано клопотання про відкладення підготовчого провадження у зв'язку із неможливістю з'явитися у судове засідання представника позивача /а.с.133-134/.
18 вересня 2019 року судом відкладено підготовче провадження у зв'язку із клопотанням представника позивача до 23 вересня 2019 року.
23 вересня 2019 року хвалою суду постановленою без видалення до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 9 жовтня 2019 року.
09 жовтня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 30 жовтня 2019 року для надання додаткових пояснень.
17 жовтня 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду, засобами електронного зв'язку відповідачем надано письмові пояснення /а.с.154-158/.
30 жовтня 2019 року у судовому засіданні за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 6 листопада 2019 року.
04 листопада 2019 року представником позивача через відділ діловодства та документообігу суду надано копію рішення Господарського суду Донецької області, договір з додатковими угодами, копії актів приймання-передачі природного газу та доповнення до відповіді на відзив /а.с.163-185,186-187/.
06 листопада 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву для надання позивачем витребуваних рішень суду до 11 листопада 2019 року.
Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі №200/9065/19-а до набрання законної сили рішення по адміністративній справі №200/8622/19-а/а.с.199/.
12 грудня 2019 року позивачем через відділ діловодства та документообігу надано клопотання про поновлення провадження по справі та заміні відповідача /а.с.200-207/.
Розгляд питання про поновлення провадження та клопотання про заміну відповідача призначено на 08 січня 2020 року
У зв'язку із перебуванням судді Зеленова А.С. у відпустці, судове засідання по справі було відкладено до виходу судді з відпустки.
Ухвалою суду постановленою без видалення до нарадчої кімнати 24 січня 2020 року поновлено провадження по справі.
24 січня 2020 року ухвалою суду у задоволенні клопотання Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомунерго” про заміну відповідача по справі №200/9065/19-а за позовом Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомунерго” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0031404403 відмовлено.
Представник позивача у судовому засіданні надавав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Звертав увагу суду на постанову Першого апеляційного суду від 3 грудня 2019 року по справі №200/8622/19-а до розгляду якої було зупинено провадження. Просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго”, зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 03337119, місцезнаходження юридичної особи: Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, засновником якої є Донецька обласна рада. Основний вид діяльності - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є юридичною особою, органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Судом встановлено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2019 року, за результатами якої було складено акт №362/05-99-44-03-15-4/3337119 від 18 березня 2019 року (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено, що ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з: ПАТ “НАК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” (код ЄДРПОУ 20077720, Офіс ВПП, основний вид діяльності - діяльність головних управлінь (хед-офісів).
Суд зазначає, та як вбачається з акту перевірки, в ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року №9026702077 від 20 лютого 2019 року, даних додатку 5 до декларації, інформаційних баз даних ДФС України встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2019 року суму податку на додану вартість у розмірі 2 337 796грн на підставі отриманих податкових накладних від ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 20077720) з періодом виписки жовтень-листопад 2015 року у розмірі 2 337 796грн. Зазначені обставини не є спірними у даній справі та сторонами не заперечуються.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, а саме пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 2 337 796грн/а.с.23/.
23 квітня 2019 року на підставі акту перевірки №362/05-99-44-03-15-4/3337119 від 18 березня 2019 року, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0031404403 за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції та збільшено суму грошового зобов'язання на суму 3 506 694грн, з яких за податковим зобов'язанням у сумі 2 337 796грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 168 896грн/а.с.25/.
14 травня 2019 року позивачем до контролюючого органу була направлена скарга на прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №0031404403/а.с.27-30/.
20 червня 2019 року ДФС України було прийняте рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №0031404403 залишено без змін, а скаргу - без задоволення/а.с.31-33/.
Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач в період віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 2 337 796грн застосовувало касовий метод обліку ПДВ.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, статті 94 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, порушення якого вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Отже, для позивача, як підприємства, що застосовує касовий метод, датою виникнення права на податковий кредит за операціями з отримання товару (робіт, послуг) є дата списання коштів з його банківського рахунку незалежно від дати складення податкових накладних.
За приписами пункту 33.3 статті 33 ПК України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Як вбачається матеріалів справи оплата поставлених товарів була здійснена у січні 2019 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме від 10 січня 2019 року №3151915506 на суму 8 207,85грн, від 18 січня 2019 року №6273117506 на суму 1 506,17грн, від 21 січня 2019 року №7153670106 на суму 11 416,84грн, від 22 січян 2019 року №7767183906 на суму 146 492,83грн, від 23 січня 2019 року №8294985606 на суму 33 048,96грн, від 25 січня 2019 року №9201723506 на суму 800 312,65грн, від 28 січня 2019 року №1333354906 на суму 4 461 889,62грн, від 29 січня 2019 року №1831063906 на суму 554 590,21грн, від 30 січня 2019 року №2239356406 на суму 4 454 835,79грн, від 31 січня 2019 року №265414706 на суму 1 811 381,14грн. Призначення платежу зазначено: розподіл коштів за теплову перегрію на виконання постанови КМУ від 18 червня 2014 року № 217 НКРПЕКП від 28 грудня 2018 року №2072, в тому числі ПДВ дог. 3673/18-БО-6 від 16 жовтня 2018 року.
Суд також зазначає, що листом від 31 січня 2019 року №246/20 позивач зазначив, що призначення платіжних доручені за період з 18 січня 2019 року по 31 січня 2019 року слід вважати таким: “Розподіл коштів за теплову енергію на виконання постанови КМУ від 18 червня 2014 року №217 НКРЕКП №2072 від 28 грудня 2018 року. Реєстр на січень 2019 року в тому числі ПДВ, дог. № 1625-БО-6 від 31 грудня 2014 року/а.с.43/.
Відтак, звітним періодом для відображення в податковій звітності за касовим методом є саме дата сплати - січень 2019 року, тобто, звітний період починається саме з цієї дати. Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності прийнятого рішення на абзац 5 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки в зазначеному абзаці йдеться про включення до податкового кредиту податку (у тому числі вже сплаченого у відповідному звітному періоді) на підставі податкових накладних, що були несвоєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових. Крім цього, абзаци 4 та 5 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України мають різні умови їх застосування, при цьому абзац 5 пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України містить вказівку про його застосування до платників податку, що застосують касовий метод обліку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.
Посилання позивача на мораторій проведення перевірок, передбачений статтею 3 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669-VII), та застосування до спірних правовідносин норм Законів України №1669 та №1726 в частині мораторію на проведення перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 3 Закону № 1669 встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Відповідно до Закону України від 03 листопада 2016 року № 1726 “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а саме п.5,6,7 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.
Встановлено, що заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.
Заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб'єктів господарювання.
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Таким чином, Законом № 1669 та Законом № 1726, встановлено мораторій на проведення лише планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, та не розповсюджується на проведення камеральних перевірок. З урахуванням викладеного, суд спростовує посилання позивача щодо застосування Закону № 1669 до спірних правовідносин. Крім того, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення судом вже визнано протиправним та скасовано з інших підстав, що є достатнім для поновлення порушеного права позивача.
Крім того, суд не приймає посилання позивача на те, що у податковому повідомленні-рішенні №0031404403 від 23 квітня 2019 року, є посилання лише на порушення пункту 198.6 статті 198 ПКУ, а норма пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПКУ відсутня. Таким чином порушення, які зазначені в акті перевірки, не співпадають з порушеннями, зазначеними в спірному податковому повідомленні-рішенні, з огляду не те, що саме порушення було встановлено та зафіксовано у акті перевірки від 18 лютого 2019 року № 300/05-99-44-03-15-4/3337119. Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, а саме пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 2 337 796грн. Отже, суд вважає, що відповідачем при складенні оскаржуваного рішення була допущена описка, яка не впливає на суть встановленого порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 19210 грн. відповідно до платіжного доручення від 9 липня 2019 року №4170.
Керуючись Конституцією України, статтями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297, п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомунерго” (пров. Земляний, 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84307, ЄДРПОУ 03337119) до Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул.130-й Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0031404403 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 квітня 2019 року форми «Р» №0031404403, яким Обласному комунальному підприємству “Донецьктеплокомунерго” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 506 694грн, з яких 2 337 796грн сума податкового зобов'язання, 1 168 898грн сума штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомунерго” (пров. Земляний, 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84307, ЄДРПОУ 03337119) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул.130-й Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526, ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 19210грн.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24 січня 2020 року.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 3 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов