04 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/52/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, -
Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (надалі позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу прийняту головним державним виконавцем Борисенко Л.П. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області під 26.12.2019 р. по ВП № 60446709 щодо накладення штрафу в сумі 10200 грн.
Позов мотивовано тим, що в провадженні головного державного виконавця Борисенко Л.П. відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження ВП № 60446709 з примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду №340/488/19. На думку позивача, оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки позивачем частково не виконано рішення суду з поважних причин, а тому відсутні підстави вважати про невиконання без поважних причин рішення суду. Так, позивач вказав, що рішенням суду зобов'язано провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат. Позивач вважає, що рішення виконано в межах функціональних обов'язків головного управління та проведено перерахунок. При цьому, позивачем з метою забезпечення виконання рішення в повному обсязі включило нараховану суму в реєстр сформованих рішень суду в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року за №649. Так як, даною постановою з моменту її прийняття було передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Ухвалою судді від 29.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за цим позовом за правилами статті 287 КАС України, призначено судове засідання на 04.02.2020 року.
У судове засідання позивач не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надано.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надходив.
Відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивачу, на зазначену ним в позову електронну адресу, направлена ухвала про відкриття провадження у справі.
Відповідачу, як суб'єкту владних повноважень, на електронну адресу направлена ухвала про відкриття провадження та позов з додатками та судова повістка про виклик в суд. Згідно довідки секретаря судового засідання, станом на 04.02.2020 року повідомлення про отримання цих документів від УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області не надійшло (а.с.31).
Враховуючи вищезазначене, судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Ухвалою від 04.02.2020 року суд на підставі статті 52 КАС України замінив первісного відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області - його процесуальним правонаступником - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження), дослідивши надані докази сторонами, суд, -
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.32-34).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, адміністративний позов задоволено: (а.с. 35-37)
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року на підставі довідки апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/92/2018 від 12.12.2018 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року до 01.01.2019 року відповідно до довідки апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/92/2018 від 12.12.2018 року, виходячи з розміру 52331, 40 грн. та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року на підставі довідки апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/17/2019 від 11.01.2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року відповідно до довідки апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/17/2019 від 11.01.2019 року, виходячи з розміру 57 054, 60 грн. та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
На підставі зазначеної постанови видано виконавчий лист 08.10.2019 р.
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №60446709 від 26.10.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Борисенко Л.П. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №340/488/19 від 08.10.2019 р. виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом про зобов'язання :
- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року до 01.01.2019 року відповідно до довідки апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/92/2018 від 12.12.2018 року, виходячи з розміру 52331, 40 грн. та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період;
- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року відповідно до довідки апеляційного суду Кіровоградської області №01-62/17/2019 від 11.01.2019 року, виходячи з розміру 57 054, 60 грн. та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головне УПФ України в Кіровоградській області листом від 05.11.2019 за №19706/08-02 повідомило відповідача, що рішення суду по справі №340/488/19 виконано в межах функціональних обов'язків головного управління, а саме, проведено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно рішення №935040159249 та нарахована сума 18431 грн. (а.с.7-9).
Разом з тим, позивач повідомив, що починаючи з 28.08.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року за №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі -Порядок № 649) та про те, що всі виплати проводяться в межах затверджених бюджетних асигнувань на 2019 рік і дані кошти не були закладені в бюджет, так як про рішення суду не було відомо на момент ухвалення бюджету.
Постановою про накладення штрафу прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Борисенко Л.П. від 26.12.2019 року по ВП № 60446709 за невиконання рішення суду без поважних причин на Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 10200,00 грн (надалі спірне рішення, а.с.4-5).
Отже правомірність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Позивач як на виправданість невиконання рішення суду посилається на пункти 2, 3 Порядку № 649, зазначаючи про те, що всі виплати проводяться в межах затверджених бюджетних асигнувань на 2019 рік, а кошти на виконання рішення суду щодо ОСОБА_1 не було закладені в бюджет 2019 року, оскільки на момент прийняття бюджету не було відомо про зазначене рішення суду.
Відповідач, відзиву на позову не надав, а спірна постанова обґрунтована тим, що Порядок 649 не регулює дані правовідносини, з огляду на те, що зміни внесені до Порядку № 649 щодо віднесення до даної категорії щодо стягнення за рішенням стосовно довічного грошового утримання суддів, внесено постановою КМУ №788 від 21.08.2019 р., після набрання законної сили рішення суду у справі №340/488/19.
Суд відхиляє наведені доводи позивача, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3, 16 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, передбачена ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Так дійсно підставою застосування штрафних санкцій у відповідності до вказаної норми права, є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Тобто передумовою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання боржником судового рішення в порядку ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" має бути встановлений державним виконавцем факт такого невиконання.
Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 26.12.2019 державний виконавець, керуючись ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", перевірив виконання рішення боржником та встановив, що рішення суду не виконано без поважних причин.
Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів", (абзац третій п.п. 3.3 п. З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням. Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 36, п. 20, 33, 49, 50ст.71, ст. 97, 98, 104, 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (справа про гарантії незалежності суддів) від 18 червня 2007року М 4-рп/2007.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Такі ж норми передбачені статтею 370 КАС України.
Так, статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року N 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Законодавцем визначено чіткий алгоритм дій як державного виконавця, так і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів з приводу виконання рішення суду, яке набрало законної сили, щодо стягнення коштів на користь особи.
Порядок виконання судового рішення визначений законами України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якими встановлено обов'язок боржника виконати рішення суду в повному обсязі, проте, повноважень останнього щодо виконання рішень суду, які набрали законної сили з урахуванням наявних бюджетних призначень на виконання судового рішення, у разі вимог майнового характеру, вказаними законами не визначено.
Більш того, суд зазначає, що відсутність грошових коштів або відсутність фінансування органів державної влади не може бути підставою для обмеження прав особи, яка має право на виплату заборгованості з пенсійних виплат.
Так, частиною 6 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
При цьому, суд звертає увагу, що виділення коштів є внутрішньою процедурою взаємодії Пенсійного фонду України та його територіальних управлінь, встановлення триденного строку для повідомлення особи, на користь якої слід провести ці виплати не тягне за собою виконання судового рішення у порядок строки, встановлені діючим законодавством.
Більш того, Закони України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про виконавче провадження" чітко регламентують порядок, спосіб та строки виконання судових рішень з приводу виплати заборгованості з пенсійних виплат.
У відповідності до пункту 3 Порядку N 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Згідно з пункту 10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Проте, жодного застереження стосовно того, як на думку позивача, що виконанню підлягають лише ті рішення про які був обізнаний Пенсійний фонд на дату складання бюджету, наведений позивачем пункт не містить.
При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до п.70 у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011р., ЕСПЛ оперує “принципом належного урядування” як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов'язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Відносно Держави України ЄСПЛ прийняв пілотні рішення у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України" та "Бурмич та інші проти України" в яких зазначено про проблему тривалого невиконання рішень національних судів.
Згідно частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Так, у рішенні по справі "Іванов проти України" Європейським судом констатовано порушення ч.1 ст.6 Європейської конвенції (ефективний доступ до суду), зазначивши, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Крім того Європейським Судом констатовано порушення ст.1 Протоколу №1 (право на майно) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
За сталою практикою Європейського Суду, зокрема і в наведеному рішенні, на державу покладено обов'язок та відповідальність за виконання остаточних рішень держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених щодо державних підприємств та органів державної влади брак бюджетних коштів, бездіяльність з боку державних виконавців та недоліки в національному законодавстві - відповідальність держави наявність в Україні недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів.
Отже, суд зазначає про те, що виконання судового рішення у справі 340/488/19 є складовою права особи на справедливий суд, а тому таке рішення повинно бути виконано у порядок та строк, наведений Законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про виконавче провадження", а своєчасне невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Статтею 373 КАС України передбачена можливість відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно з цією нормою за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Позивач, посилаючись на те, що виплату ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла у зв'язку з перерахунком його довічного грошового утримання буде здійснено відповідно до Порядку №649, не надав доказів дотримання ним як боржником механізму погашення заборгованості, передбаченого цим Порядком. Зокрема, він не надав доказів того, що ним на виконання пунктів 3, 5 Порядку №649 судове рішення в адміністративній справі №П/811/293/18 внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, а до Пенсійного фонду України подано документи, необхідні для підтвердження суми, що підлягає виплаті позивачу.
Крім того, суд зазначає, що запровадження постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" особливого механізму виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, та установлено, що виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, є обставинами, які можуть бути визнані такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду у строк та спосіб, що ним визначені.
Однак, позивач не ініціював питання про відстрочення/розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, з метою вжиття судом нових заходів чи встановлення інших строків для реалізації цього рішення.
Суд вважає, що при винесені оскаржуваної постанови від 26.12.2019 по ВП №60446709 державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а отже постанова є законною та скасуванню не підлягає, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачем не надано суду достатніх документальних доказів та обґрунтувань, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати сторонам відшкодуванню не підлягають, з огляду на відмову в задоволенні позові.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна,7а , м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 20632802) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Дворцова,6 /7 м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 34894735) про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук