про залишення позовної заяви без руху
31 січня 2020 року П/320/752/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;
- зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 26894,96 гривень та за весь час прострочення три проценти річних яка складає 939,59 гривень всього виплатити 27764,55 грн.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: обґрунтований розрахунок суми, що стягується; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018. Разом з цим, обґрунтованого розрахунку сум, на які претендує позивач, матеріали справи не містять.
Матеріали позовної заяви не містять довідки відповідача про нараховані позивачу розміри основної та додаткової пенсії; не надано пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яку суму було виплачено позивачу та яка станом на дату звернення до суду набула статусу заборгованості, або була несвоєчасно виплачена; на підставі якої норми права чи рішення суду позивач повинен був би отримати додаткову пенсію; яким чином позивачем був розрахований коефіцієнт індексації, який застосований ним на другому аркуші адміністративного позову; якими нормами права були врегульовані правовідносини до 2019 року в частині інфляційних виплат чи індексації.
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначив, що відповідачем було вчинено протиправні дії щодо невірного розрахунку пенсії без урахування індексації за період з 01.01.2014 по 31.12.2018. Також позивач вказав про те, що тільки після висвітлення у засобах масової інформації йому стало відомо, що держава буде виплачувати виплати пенсіонерам з 2019 року, а постанова Кабінету Міністрів України затвердило порядок проведення індексації грошових коштів доходів населення з 17.07.2003 за №1078, де пункту 2 вказано - в тому числі і пенсія.
Відтак, спір виник у зв'язку із здійсненням відповідачем неправильного розрахунку позивачеві пенсії у період з 01.01.2014 по 31.12.2018 без урахування індексації.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що йому лише зараз із засобів масової інформації стало відомо про порушення його прав.
Водночас жодних доказів на підтвердження вказаних фактів до суду в матеріалах позовної заяви не міститься.
Разом з цим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.07.2018 №К/9901/37256/18 (№522/7721/17), від 05.06.2018 №К/9901/17610/18 (№522/6205/17), від №К/9901/7111/19 (№804/4217/18).
Отже, саме лише посилання позивача на те, що йому лише зараз стало відомо про порушення його прав, без зазначення обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше, що не підтверджується жодними доказами, не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин.
Відтак, оскільки позивач звернувся до суду 24.01.2020, про що свідчить дата на позовній заяві, з позовними вимогами за період з 01.01.2014 по 31.12.2018, він пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав у 2014-2018 році, або ж зазначити обставини, що об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, а також докази на їх підтвердження.
Відтак, зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: письмових пояснень та доказів на їх підтвердження про нараховані та виплачені позивачу розміри основної та додаткової пенсії із чітким розмежуванням розміру основної пенсії, розміру додаткової пенсії, періоду та суми їх виплати окремо за кожний рік, починаючи з 2014 року по 2018 рік; пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яка сума недоплати станом на дату звернення до суду набула статусу заборгованості або була несвоєчасно виплачена; на підставі якої норми права чи рішення суду позивач повинен був би отримувати додаткову пенсію у період з 2014 року по 2018 рік включно; яким чином позивачем був розрахований коефіцієнт індексації, який застосований ним на другому аркуші адміністративного позову; якими нормами права були врегульовані правовідносини до 2019 року в частині інфляційних виплат чи індексації; письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав у 2014 році при одержанні відповідних пенсійних виплат, або письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Балаклицький А. І.