04 лютого 2020 року Справа № 280/5198/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРХОВИНА» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 34-А)
про стягнення коштів за податковим боргом та вилучення готівки,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРХОВИНА» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути кошти з рахунків платника податків - відповідача у всіх банках, що належать такому платнику податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, в рахунок погашення податкового боргу в сумі 222 266,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла в результаті несплати зобов'язань за самостійно поданими деклараціями, а також донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та пені. Вказує, що борг відповідачем не сплачено, а тому він підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача податковий борг в загальній сумі 222 266,88 грн.
Ухвалою суду від 29.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/5198/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не направив; на адресу суду повернулась ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, яка направлялася відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, із відміткою поштового відділення зв'язку «адресат відсутній».
За правилами пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРХОВИНА» (код ЄДРПОУ 13616180) зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Запорізькій області (Вознесенівському відділенні).
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до даних інтегрованої (облікової) картки платника податків та довідки про стан заборгованості, за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 87 337,90 грн. та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 134 928,88 грн.
На підтвердження наявності вказаної заборгованості та підстав її виникнення контролюючим органом до матеріалів справи надано копії:
звітної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року від 19.12.2018, якою відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 47 400,00 грн.;
звітної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року від 18.01.2019, якою відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 24 193,00 грн.;
звітної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року від 18.02.2019, якою відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 39 826,00 грн.;
податкового повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0127551306, яким контролюючим органом на підставі акту перевірки від 13.11.2017 №454/08-01-13-06/13616180 до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб (код платежу 11010100).
Згідно із п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).
Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Тобто, суми податкового зобов'язання з ПДВ, визначені відповідачем самостійно у вищевказаних податкових деклараціях, не є спірними.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0127551306 надіслано відповідачу та отримано його уповноваженим представником, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення; докази оскарження його відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, вищезазначене податкове повідомлення-рішення вважається узгодженим.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
На підставі пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 відповідачу нараховано пеню у розмірі 60,31 грн. за платежем «податок на додану вартість».
У зазначені строки податкове зобов'язання відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вважається сумою податкового боргу.
Разом із тим, пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. 95.1- 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Вирішуючи спір по суті, суд, серед іншого, керується вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів формування та направлення на адресу відповідача податкової вимоги у зв'язку із виникненням податкового боргу. Позивач навіть не зазначає про таку податкову вимогу у своєму позові.
Крім того, посилаючись як на підставу виникнення податкового боргу з податку на додану вартість на податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 №0168565006, позивач не надає до матеріалів справи ані його копії, ані доказів його узгодження, як і не надає копії податкового повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0127561306 за платежем «податок на доходи фізичних осіб» та доказів його узгодження, на яке теж посилається у позові.
Також, надана відповідачем копія податкового повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0127581306, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору (код платежу 11011000) не стосується предмета та підстав позову, оскільки контролюючим органом військовий збір до стягнення не заявлявся.
При цьому, копію акту перевірки від 13.11.2017 №454/08-01-13-06/13616180, на підставі якого винесено, в тому числі, податкове повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0127551306 з податку на доходи фізичних осіб, надано суду не в повному обсязі, а лише частину, що стосується виявлених порушень при перерахуванні військового збору та єдиного внеску, які не стосуються предмету спору.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, враховуючи, що позивачем не доведено ані існування у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість саме у розмірі 87 337,90 грн. та з податку на доходи фізичних осіб саме у розмірі 134 928,88 грн., ані надано доказів дотримання обов'язкової передумови для стягнення коштів з платника податків - направлення податкової вимоги та сплив 60 календарних днів з дня її надіслання (вручення) такому платнику, позовні вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Запорізькій області - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 04.02.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко