04 лютого 2020 року Справа№160/1249/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП №55458829 від 17.05.2018р., -
30.01.2020р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни від 17.05.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №55458829 з виконання виконавчого листа №804/4226/17 від 26.12.2017р., виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Водночас, у частині, що не врегульована ст.287 вказаного Кодексу, вимоги щодо заяви визначаються загальними нормами, зокрема ст.ст. 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
Пунктом 2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Згідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, перевіряючи всі вищенаведені обставини, які суд зобов'язаний перевірити під час вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі, судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає про місце свого проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , проте на підтвердження місцезнаходження (місцеперебування) позивача за наведеною у позові адресою жодних доказів не надано, що унеможливлює перевірку судом дотримання позивачем правил підсудності.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначається, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, позовна заява не викладу обставин щодо порушення відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" та у ній не вказано, які саме норми закону порушені відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, як вбачається зі змісту позову позивач на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, посилається на постанови Верховного Суду, а також і на те, що ним було повідомлено державного виконавця Данилевську Т.М. про звернення до суду із заявою від 30.03.2018р. щодо встановлення способу виконання постанови суду від 10.08.2017р. у справі №804/4226/17, проте, відповідних доказів, які б надавали суду змогу встановити вказаний факт, та постанов Верховного Суду позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, згідно п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, як вбачається зі адміністративного позову та доданих до нього документів, позивачем оскаржується постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №55458829 від 17.05.2018р., тобто, з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, останній день подання адміністративного позову щодо оскарження наведеної постанови (з урахуванням вихідних та святкових днів) є 29.05.2018р.
Разом з тим, позивач звернувся з даним адміністративним позовом - 30.01.2020р. (згідно відмітки суду) та у позові вказує на те, що про оспорювану постанову він довідався лише 21.01.2020р. під час судового розгляду заяви про встановлення способу виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. у справі №804/4226/17, проте позивачем до позовної заяви не додано заяви про поновлення строків звернення до суду з даним позовом, а також і не надано доказів поважності причин його пропуску (доказів того, що про оспорювану постанову він довідався лише 21.01.2020р.) в порушення вимог ч.1 ст.123, ч. 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 25, 123, 160, 161, 171, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- доказів на підтвердження перебування (знаходження) позивача за наведеною у позові адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України;
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин щодо порушення відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" та із зазначенням, які саме норми закону порушені відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: копій постанов Верховного Суду, на які позивач посилається у позові, а також і докази повідомлення державного виконавця Данилевську Т.М. про звернення до суду із заявою від 30.03.2018р. щодо встановлення способу виконання постанови суду від 10.08.2017р. у справі №804/4226/17 у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску (доказів того, що про оспорювану постанову він довідався лише 21.01.2020р.) у відповідності до вимог до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.25, ч.1 ст.123, п.2, п.5 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, п.4 ч.1 ст.171, ст.ст. 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП №55458829 від 17.05.2018р. - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- доказів на підтвердження перебування (знаходження) позивача за наведеною у позові адресою: АДРЕСА_2 Електрометалургів АДРЕСА_3 , з урахуванням вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України;
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин щодо порушення відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" та із зазначенням, які саме норми закону порушені відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: копій постанов Верховного Суду, на які позивач посилається у позові, а також і докази повідомлення державного виконавця Данилевську Т.М. про звернення до суду із заявою від 30.03.2018р. щодо встановлення способу виконання постанови суду від 10.08.2017р. у справі №804/4226/17 у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску (доказів того, що про оспорювану постанову він довідався лише 21.01.2020р.) у відповідності до вимог до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва