Справа № 953/16851/19
Провадження № 2/638/442/20
27 січня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря Кириллової К.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, -
встановив:
Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.02.2016 року на вул.Механізаторів 6-А в м.Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Тойота д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Тойота д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Постановою Московського районного суду м.Харкова від 02.06.2016 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності через сплив строку притягнення до відповідальності. В результаті ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, чим власнику спричинена матеріальна шкода в розмірі 8389,55 грн. ТДВ «Міжнародна страхова компанія» станом на дату ДТП здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності відповідача у справі. Позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 8389,95 грн. на користь УПП в м.Харкові. На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8389,95 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, за наявними матеріалами справи, згідно з вимогами ст.ст.274-279 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановою Московського районного суду м.Харкова від 02.06.2016 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 та 122-4 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.
Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.38 КУпАП у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення не звільняє від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 05.02.2016 року приблизно о 06 год. 10 хв., керуючи автомобілем TOYOTA AVENSIS , державний номер НОМЕР_3 біля будинку № 6-А по вул.Механізаторській в м.Харкові, рухаючись на напрямку до вул.Ак.Павлова, не дотримався безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз'їзді, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA PRIUS д.н. НОМЕР_2 , чим заподіяв матеріальну шкоду, після чого ОСОБА_1 залишив місце події. Постанова набрала законної сили 14.06.2016 року
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з пунктами 2,3-4,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із наступними змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наявність шкоди, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою, завданою позивачу.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно - процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Судом також встановлено, що між Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ6984109 діючий з 05.10.2015 року по 04.10.2016 року, яким забезпечено транспортний засіб TOYOTA AVENSIS , державний номер НОМЕР_3 .
У відповідності до положень ст.6 ЗУ «Про обов'язкове державне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Судом також встановлено, що транспортний засіб TOYOTA PRIUS д.н. НОМЕР_2 належить на праві власності Управлінню патрульної служби МВС в м.Харків, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
15.06.2016 року потерпіла особа - т.в.о. начальника УПП у м.Харкові ДПП звернувся до позивача із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної вказаному вище службовому автомобілю.
Згідно звіту №109/06/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 27.05.2016 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , ринкова (дійсна) вартість автомобіля TOYOTA PRIUS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату оцінки складає 569 985,23 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA PRIUS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 TOYOTA PRIUS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 10 437,92 грн. з ПДВ на складові частини, що підлягають заміні; вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - 8 389,95 грн. з ПДВ на складові частини, що підлягають заміні.
З матеріалів справи вбачається, що ТДВ «МСК» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 8389,95 грн., що підтверджується страховим актом №9438 від 22.08.2016 року та випискою за особовим рахунком НОМЕР_6 , наданого АТ «Укрсиббанк».
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ст.38 вказаного Закону Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, у зв'язку з настанням страхового випадку позивач фактично поніс витрати на сплату страхового відшкодування у розмірі 8389,95 грн.
На підставі викладеного, у позивача виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 8389,95 грн., а відтак, вимоги позивача є обґрунтованими та заснованими на законі, в зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, ст.ст.1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове державне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8389 (вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Сторони:
позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ЄДРПОУ 31236795, м. Харків, вул. Мироносицька буд.99 літера А-3;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_7 , АДРЕСА_1
Головуючий суддя: О.В. Шишкін