Україна
26 лютого 2010 р. справа № 2а-1063/10/0570
час прийняття постанови: 11-50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів», м. Макіївка
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Макіївка
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Приймак В.П., Щур Н.В., Шемет Н.О. - за дов.
від відповідача: Троянчук Д.О. - за дов.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» заявлено позов до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій щодо невизнання та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року з додатками як податкової звітності, зобов'язання визнати та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року з додатками як документ податкової звітності з усіма зазначеними у вказаній декларації та додатках до неї показниками, зобов'язання провести по особовому рахунку нарахування показників, вказаних у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року (з урахуванням зміни позовних вимог).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність відмови відповідачем у прийнятті декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та визнання її податковою звітністю з урахуванням вірного її оформлення позивачем.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що його дії відповідають вимогам діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
16 листопада 2009 року позивачем як платником податку на додану вартість (свідоцтво № 06516191) була подана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року з додатками №№ 1, 2, 5 засобами електронного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису, про що свідчать квитанції про отримання електронної звітності. Крім цього, через канцелярію відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року з додатками №№ 1, 2, 5 була подана на паперових носіях. Подання та отримання даної податкової декларації із зазначеними додатками в електронному вигляді та на паперових носіях 16 листопада 2009 року не заперечується сторонами у справі та підтверджується квитанціями та вхідним штампом відповідача з реєстраційним вхідним номером 9001839615.
Листом-повідомленням про невизнання органом ДПС поданого документа як податкової звітності від 17 листопада 2009 року № 29527/10/15-213 відповідач повідомив позивача, що його податкова декларація з податку на додану вартість від 16 листопада 2009 року № 9001839615 за жовтень 2009 року вважається прийнятою до відома, внаслідок порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 та норм діючого законодавства, а також запропоновано позивачу подати нову декларацію за встановленою формою.
Суд зазначає, що у даному повідомленні податковим органом не зазначено, яке саме порушення стало підставою для невизнання декларації позивача як податкової звітності, яка саме норма була порушена позивачем, і який саме недолік має бути усунений позивачем при повторному поданні декларації.
26 листопада 2009 року позивачем повторно була подана декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, яка повідомленням відповідача від 27 листопада 2009 року не була визнана податковим органом як податкова звітність. У даному повідомленні відповідач зазначив, що позивач порушив норми підпунктів 4.2, 4.3 пункту 4 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 - тобто декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення; а також абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як встановлено судом, під час судового засідання з пояснень представників відповідача, підставою для неприйняття податкової декларації позивача у якості податкової звітності відповідач визначив відсутність у спірній декларації відмітки на 4 сторінці про наявність додатків, що надаються до декларації. Судом також встановлено, що декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, яка була подана на паперових носіях, має відмітки про наявність додатків, що надаються до декларації. Однак, як пояснив під час судового засідання представник відповідача, не була визнана у якості податкової декларації саме подана декларації засобами електронного зв'язку, і обидві декларації, як в електронному вигляді, так і на паперових носіях мають однаковий реєстраційний номер 9001839615.
Проблемою даного спору є правомірність відмови податковим органом у прийнятті податкової декларації позивача.
Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181).
Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181. Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Проаналізувавши вищенаведену норму, суд зазначає, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 218І, ні іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 4.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054) у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8"); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.
Згідно з пунктом 4.3 даного наказу податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Проаналізувавши вищенаведені норми наказу ДПА України № 166, суд зазначає, що вони визначають тільки подання всіх необхідних додатків до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а не наявність відмітки про подання цих додатків.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність неприйняття податкової декларації у якості податкової звітності у зв'язку із відсутністю відмітки про надання додатків до декларації, з огляду на те, що, як встановлено судом, додатки до спірної декларації були отримані відповідачем, і відсутність відмітки про їх наявність не посвідчує право податкового органу на неприйняття декларації, з огляду також на те, що це не впливає ніяким чином на правильність заповнення декларації. Крім цього, на декларації позивача, яка була подана до відповідача на паперових носіях, зазначені відмітки про наявність декларації мають місце.
Суд не приймає посилання відповідача на пункти 4.3 та 4.5 наказу ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» з огляду на принцип законності, оскільки даний наказ не є нормативно-правовим актом, внаслідок того, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України відповідно до статті 117 Конституції України.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести по особовому рахунку нарахування показників, вказаних у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року, суд зазначає, що відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на зазначене, захисту в судовому порядку підлягає тільки порушене право позивача. Враховуючи, що право позивача в частині проведення відповідачем по особовому рахунку нарахування показників, вказаних у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року, станом на день розгляду справи не могло бути порушеним, оскільки такий обов'язок у відповідача виникає тільки після прийняття декларації як податкової звітності, що вирішено судом в межах даної справи, позовні вимоги позивача в цій частині заявлені передчасно та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій в порядку частини 2 статті 71 КАС України, та позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій щодо невизнання та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року з додатками як податкової звітності, зобов'язання визнати та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року з додатками як документ податкової звітності з усіма зазначеними у вказаній декларації та додатках до неї показниками, зобов'язання провести по особовому рахунку нарахування показників, вказаних у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції щодо невизнання та неприйняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року з додатками як податкової звітності.
Зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію прийняти та обліковувати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за № 9001839615 від 16 листопада 2009 року з поданими додатками як документ податкової звітності з усіма зазначеними у вказаній декларації та додатках до неї показниками датою подання 16 листопада 2009 року.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 грн. 70 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 лютого 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 3 березня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови
Суддя Смагар С.В.