Справа № 127/8303/19
Провадження № 6/127/920/19
31 січня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Кравчук Т.В.,
головного державного виконавця Довганенка М.В.,
представника боржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці подання головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -
Головний державний виконавець Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенко М.В. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Подання мотивоване тим, що 10.05.2017 року державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53891707 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/26281/16-ц від 21.03.2017 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 197810,52 грн.
18.09.2019 року державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60076283 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/8303/19 від 10.09.2019 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції в сумі 46987,00 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1921,00 грн.
18.09.2019 року державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60076492 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/8303/19 від 10.09.2019 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три відсотки пічних у розмірі 11659,00 грн.
18.09.2019 року постановою державного виконавця зазначені виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження №60104046.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржник на обліку в органах ДФС не перебуває; нерухоме майно та транспортні засоби за ним не зареєстровані.
Разом з тим, з наданої відповідді Вінницького міського бюро технічної іризаціїизації, за ОСОБА_2 станом на 29.12.2012 року зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира була придбана подружжям у шлюбі.
Враховуючи викладене, рішення суду на даний час не виконано, що стало підставою для звернення головного державного виконавця з вказаним поданням до суду.
В судовому засіданні головний державний виконавець Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенко М.В. при вирішенні подання поклався на розсуд суду. Додав, що в судовому засіданні було з'ясовано, що боржник сплатив 43000,00 грн. боргу.
В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подання не визнав та пояснив, що хоча державний виконавець виявив майно в боржника, проте згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» звернути стягнення на нього не може. Також додав, що до розгляду даного подання слід було залучити дружину боржника. Просив відмовити в задоволенні подання.
Стягувач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з'явились, проте представник стягувача подав до суду заяву в якій просив провести розгляд подання за його відсутності. Вказане подання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Заслухавши пояснення головного державного виконавця Довганенка М.В., представника боржника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2019 року у справі №127/8303/19 позов ОСОБА_3 було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три відсотки річних у розмірі 11659,00 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 153,29 грн. (а.с. 71-73). Дане рішення суду було оскаржене в апеляційному порядку. Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 21.08.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, зазначене рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення індексу інфляції скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції в сумі 46987 грн. Також змінено розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1921,00 грн. В решті рішення суду залишено без змін. (а.с. 92-94).
За вказаними вище судовими рішеннями Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконачі листи № 127/8303/19 (а.с. 106, 108, 110).
Постановою державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. від 10.05.2017 року, було відкрите виконавче провадження № 53891707 з виконання виконавчого листа №127/26281/16-ц, виданого 21.03.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 197810,52 грн. (а.с. 109).
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. від 18.09.2019 року було відкрите виконавче провадження № 60076283 з виконання виконавчого листа №127/8303/19, виданого 10.09.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції в сумі 46987,00 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1921,00 грн. (а.с. 105).
Як вбачається з постанови головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. від 18.09.2019 року, було відкрито виконавче провадження №60076492 з виконання виконавчого листа №127/8303/19, виданого 10.09.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три відсотки річних у розмірі 11659,00 грн. (а.с. 107).
При цьому, 18.09.2019 року постановою головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. зазначені виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження №60104046 (а.с. 111).
За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.12.2019 року вбачається, що за боржником ОСОБА_2 нерухоме майно не зареєстроване (а.с. 112).
Разом з тим, з відповіді КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 02.12.2019 року встановлено, що за боржником зареєстрована квартира АДРЕСА_1 в цілому, на підставі біржового контракту №895 про купівлю-продаж нерухомості від 13.08.1996 року (а.с. 114, 135-137).
Також матеріалами справи встановлено, що 19.11.1983 року боржник ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний запис №2193 (а.с. 113). Разом з тим, суд звертає увагу, що заявником не було надано доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_5 станом на момент купівлі квартири.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржник на обліку в органах ДФС не перебуває та транспортні засоби за ним не зареєстровані (а.с. 116, 117).
Статтею 443 ЦПК України визначено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень тау спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2020 року боржником було сплачено 43000,00 грн. боргу ОСОБА_3 . Таким чином, наразі сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що унеможливлює звернення стягнення на єдине житло боржника.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.
Відповідно до ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.
З відповіді КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» №10904 від 02.12.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі біржового контракту №895 про купівлю-продаж нерухомості від 13.08.1996 року. Однак, в матеріаліх доданих до подання відсутні відомості щодо заяви від ОСОБА_6 про згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_2 зазначеного вище квартири за ціну та на умовах вказаних в договорі.
Також, ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначений правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду України від 24.10.2018 року у справі №214/1520/15-ц.
За загальним правилом, установленим у ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 371 ЦК України, питання про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за позовом кредитора. Відповідно до зазначених норм права у разі виникнення у власника боргового зобов'язання кредитор вправі звернутись з позовом до суду про виділ частки в спільному майні в натурі для звернення на нього стягнення, але тільки за умови, що у власника -боржника недостатньо для цього іншого майна.
Аналогічне правило міститься і в ч. 1 ст. 73 СК України щодо звернення стягнення на майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, це питання, за загальним правилом, вирішується судом у порядку позовного провадження
Тому, виходячи з наведених норм цивільного законодавства, наданих суду копій документів, судом не встановлено тих обставин, що державним виконавцем вживалися заходи щодо встановлення в боржника іншого нерухомого майна (земельних ділянок), рухомого майна (сільськогосподарської техніки) чи конкретних предметів (меблі, оргтехніка, побутова техніка тощо), на які необхідно в першу чергу звернути стягнення на погашення заборгованості згідно виконавчого документу.
Крім того, відповідно до п.10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову, однак головним державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що ним попередньо здійснено опис спільного з боржником майна у виконавчому провадженні та не надано акту опису спільного майна, подача яких до суду є обов'язковою для визначення частки боржника у ньому.
Отже, враховуючи, що матеріали подання не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рушенням суду, не містять відомостей ані щодо здійснених виконавчих дій державним виконавцем (зокрема, щодо стягнутих коштів або іншого майна боржника в рахунок погашення заборгованості за виконавчимм листами, опису та арешту виявленого майна боржника), ані щодо грошових коштів та інших цінностей, необхідних для виконання за виконавчими документами зобов'язань із вимогою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не підлягає до задоволення.
Крім того, з огляду на вищезазначені обставини,беручи до уваги те, що розмір часток у праві спільної часткової власності визначається відповідно до участі кожного у придбанні цього майна, що можливо вирішити лише в позовному провадженні, тому, суд вважає, що питання щодо належності ОСОБА_2 1/2 частки у спільному майні подружжя є спірним, а тому визначення його частки може бути вирішено тільки в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1, 5, 10, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 443 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання головного державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Довганенка М.В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 04.02.2020 року.
Суддя: