вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про часткове задоволення скарги
30.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5564/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу № 520 від 17.01.2020 Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на дії державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі:
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Асатрян Серопа Мишаєвича, смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 8 611 грн. 25 коп. за договором про розстрочення плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення від 30.01.2018 № 6-СТІ
Рудь І.А.
Представники:
від позивача (скаржника, стягувача): Голотяк М.С., довіреність від 02.01.2020 № 4, представник;
від відповідача (боржника): не з'явився;
від ДВС: Дроворуб І.В., наказ від 26.12.2019 № 221-к, начальник.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 у справі № 904/5564/18 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 917 грн. 87 коп. основного боргу, 141 грн. 96 коп. 5% річних, 266 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 803 грн. 60 коп. пені, 1 254 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору; у решті позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення господарським судом 14.03.2019 видано наказ.
20.01.2020 на адресу суду надійшла скарга Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд:
- визнати дії державного виконавця стосовно прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними;
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.12.2019;
- зобов'язати орган державної виконавчої служби винести постанову про відкриття виконавчого провадження та провести всі необхідні дії примусового виконання рішення;
- зобов'язати орган державної виконавчої служби повернути стягувачу сплачений авансовий внесок у розмірі 147,69 грн. на вчинення примусових дій за наступними реквізитами: р/р № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», м. Київ, вул. Андріївська, код ЄДРПОУ банку 14282829, отримувач КП «Кривбасводоканал», код ЄДРПОУ отримувача 03341316.
В обґрунтування поданої скарги зазначає, що державним виконавцем безпідставно, з формальних причин, із порушенням строків та норм чинного законодавства прийняте оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.12.2019, що є підставою для його скасування.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2020 прийнято скаргу до розгляду та призначений її розгляд у судовому засіданні 30.01.2020.
У призначене судове засідання відповідач не з'явився, надав до суду заяву про неможливість явки до суду, у зв'язку із проблемами зі здоров'ям.
Господарський суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника боржника, оскільки про час та місце розгляду скарги останній повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав відзив на скаргу від 30.01.2020 № 13.42-28/278, в якому зазначив, що у відповідності до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» 23.01.2020 начальником Софіївського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) здійснено перевірку виконавчого провадження, № АСВП60900539 щодо виконання наказу Господарського суду №904/5564/18 від 14.03.2019, за результатами якої прийнято постанову від 23.01.2020, зобов'язано державного виконавця скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснити всі передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії щодо повного та фактичного виконання наказу Господарського суду №904/5564/18 від 14.03.2019. Крім того, повідомив суд, що відповідно до платіжного доручення №192 від 23.07.2019 авансовий внесок в сумі 147 грн. 69 коп. повернуто на рахунок стягувача. Просив суд закрити провадження з розгляду скарги.
У судовому засіданні представник скаржника просив суд визнати дії державного виконавця стосовно прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними. Щодо решти вимог скарги не заперечував проти закриття провадження.
У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та виконавчої служби, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства "Кривбасводоканал" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із нормами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", cудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997; рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00 від 07.05.2002; рішення у справі "Ясіун'єне проти Литви" №41510/98 від 06.03.2003; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" №34647/97 від 17.06.2003).
Таким чином, вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як встановлено судом з поданих матеріалів, 01.04.2019 Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" направлено на адресу Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заяву від 29.03.2019 № 1407 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі № 904/5564/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Асатрян С.М. на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" 4 917 грн. 87 коп. основного боргу, 141 грн. 96 коп. 5% річних, 266 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 803 грн. 60 коп. пені, 1 254 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.60- 63).
Крім того, відповідно до платіжного доручення від 28.03.2019 № 5807 скаржником на виконання вимогс ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" сплачений авансовий внесок в сумі 147 грн. 69 коп. (а.с. 62).
17.12.2019 старшим державним виконавцем Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мойсою Ю.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, керуючись вимогами п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з тих підстав, що у поданому виконавчому документі не зазначена дата народження боржника.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Як встановлено судом, приймаючи оскаржуване повідомлення від 17.12.2019, державним виконавцем не дотримано строків, визначених п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Пункт 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимагає щоб у виконавчому документі було зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Господарський суд зазначає, що визначення поняття фізичної особи міститься у ст. 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
За нормами ст. 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи.
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом, (п. 4 ч 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, запис про державну реєстрацію ФОП Асатрян Серопа Мишаєвича внесений 04.06.2015; станом на дату пред'явлення Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" спірного наказу до примусового виконання (01.04.2019) записи про відміну державної реєстрації, припинення підприємницької діяльності або перебування в стані припинення ФОП Асатрян С.М. у реєстрі відсутні.
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що боржником у даній справі за виконавчим документом - судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 № 904/5564/18, є фізична особа - підприємець Асатрян Сероп Мишаєвич, а не фізична особа Асатрян Сероп Мишаєвич , а тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи підприємця.
Отже, судовий наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 № 904/5564/18 повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця з прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є протиправними.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мойсою Ю.В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 17.12.2019 на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Водночас судом враховано, що представником виконавчої служби до матеріалів справи надана постанова про результати перевірки від 23.01.2020, з якої вбачається, що начальником Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 23.01.2020 здійснена перевірка, в ході якої встановлено, що при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державним виконавцем не було враховано те, що в заяві стягувача вказано РНОКПП боржника, по якому державний виконавець має право повністю ідентифікувати боржника та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного, резолютивною частиною постанови про проведення перевірки від 23.01.2020, зобов'язано старшого державного виконавця Мойсу Ю.В. скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснити всі передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії щодо повного та фактичного виконання наказу Господарського суду № 904/5564/18 від 14.03.2019.
Державним виконавцем 29.01.2020, на виконання вимог постанови про проведення перевірки від 23.01.2020, винесена постанова про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17.12.2019 та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 60900539.
Таким чином, оскаржуваний документ станом на день розгляду скарги припинив своє існування.
У п. 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" викладено роз'яснення, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання.
Пунктом 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки Софіївським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) оскаржуваний документ скасовано, тобто органом виконавчої служби самостійно усунуто допущені порушення після звернення скаржника з відповідною скаргою до суду, суд доходить висновку про закриття провадження з розгляду даної скарги в частині вимог скаржника щодо скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.12.2019 та зобов'язання органу державної виконавчої служби винести постанову про відкриття виконавчого провадження та провести всі необхідні дії примусового виконання рішення.
Водночас, судом встановлено, що вимога скаржника зобов'язати орган державної виконавчої служби повернути стягувачу сплачений авансовий внесок у розмірі 147,69 грн. на вчинення примусових дій не підлягає задоволенню, оскільки з наданої представником виконавчої служби копії платіжного доручення від 23.07.2019 № 192 вбачається, що авансовий платіж у сумі 147 грн. 69 коп. повернутий скаржнику до звернення КП "Кривбасводоканал" із даною скаргою до суду.
Керуючись ст. ст. 231, 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на дії державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково.
Визнати дії старшого державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мойси Ю.В. щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 17.12.2019 неправомірними.
Провадження за скаргою в частині вимог скаржника щодо скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.12.2019 та зобов'язання органу державної виконавчої служби винести постанову про відкриття виконавчого провадження та провести всі необхідні дії примусового виконання рішення - закрити.
У решті вимог скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 30.01.2020.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України, до Центрального апеляційного господарського суду з урахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь