вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4051/18
За позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
про визнання договору № 1807000381/04ADg5625 транспортування природного газу від 01.08.2018 року укладеним.
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.
Представники:
Позивача - Вагнер Д.В. дов. № 1-8960 від 29.05.19р.
Відповідача - Кондратенко Д.А. дов. № 007.1Др-55-0619 від 24.06.19р.
Третьої особи - не з'явився
Позивач просить визнати договір № 1807000381/04ADg5625 транспортування природного газу від 01.08.18р. укладеним в редакції АТ "Укртрансгаз", що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.15р. № 2497.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.18р., залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.19р. у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.19р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.18р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.19р. у даній справі скасовано.
Справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд та передано на розгляд судді Юзікову С.Г.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.19р. справу №904/4051/19 прийнято до свого провадження суддею Юзіковим С.Г. та призначено підготовче засідання.
Відповідач у поясненнях, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.19р. зазначає, що матеріалами даної справи достовірно підтверджується, що спір виник через неузгодженість сторонами розбіжностей під час укладення договору та, які передані Позивачем до суду за процедурою, передбаченою ч. 7 ст. 181 ГК України, тобто даний спір є переддоговірним. Отже, Позивачем направлено Відповідачеві договір на транспортування природного газу №1807000381/04ADg5625 від 01.08.18р. про транспортування природного газу, з метою його укладення, однак, Відповідачем складено протокол розбіжностей, з урахуванням якого підписано запропонований Позивачем договір. Позивач у 20-ти денний строк договір з протоколом розбіжностей не підписав, а звернувся з позовом до суду, згідно з яким просить визнати укладеним договір саме в його редакції. Договір у редакції Позивача, визнання якого укладеним є предметом спору у даній справі, складено відповідно до Типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.15р. №2497. Відповідач у протоколі розбіжностей виклав п. 9.3. Договору в новій редакції. Враховуючи, що Типовий договір транспортування газу затверджується Регулятором (НКРЕКП), останнього залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні Позивача. Регулятором надано пояснення з приводу спірної редакції п. 9.3. Типового договору, в яких останній зазначив, що 28.09.18р. на відкритому засіданні НКРЕКП схвалено проект постанови НКРЕКП "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу", яким, зокрема, передбачено викласти у новій редакції абзац другий п. 9.3. розділу IX Типового договору, з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства. Сторонами визнається існування укладеного сторонами по справі Договору на транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.15р., який є діючим в силу положень п. 17.1. цього ж Договору. Запропонована Позивачем редакція договору порушує законні права та інтереси Відповідача , суперечить вимогам чинного законодавства, а вимога визнати запропоновану Позивачем редакцію договору фактично змушує Відповідача укласти договір в редакції, що суперечить чинному законодавству.
Окрім цього, Відповідач вважає безпідставними висновки Позивача, викладені у касаційній скарзі, про те, що суди фактично погодились, що договір є укладеним на умовах протоколу розбіжностей запропонованих Відповідачем, з викладенням умов п. 9.3. Договору відповідно до постанови КМУ №256, оскільки такі висновки у судових рішеннях відсутні. Натомість суди виходячи з того, що спірні правовідносини урегульовані між сторонами на підставі Договору транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.15р., дія якого, як встановлено судами, не припинена, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини сторін щодо транспортування природного газу на момент виникнення даного спору урегульовані Договором №1512000744 від 17.12.15р., який є аналогічним спірному Договору від 01.08.18р.
Позивач у поясненнях, з урахуванням позиції Верховного Суду, вказав, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 втратила чинність, не мали підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог та повинні були задовольнити такі вимоги шляхом визнання Договору укладеним без положень Договору, які передбачали застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Щодо наявності у Відповідача укладеного договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.15р., то Договір №1512000744 від 17.12.15р., укладений на умовах Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.15р. №2497, з урахуванням змін, внесених постановами НКРЕКП від 24.11.16р. №2016 та від 24.11.16р. №2017, але при цьому, без урахування змін, внесених постановою НКРЕКП від 27.12.17р. №1437, які вступили в дію з 01.08.18р. Таким чином, Договір на транспортування природного газу №1512000744 від 17.12.15р. не відповідає діючій редакції Типового договору транспортування природного газу, що є порушенням п. 27 п. 2.2. Ліцензійних умов, якими передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат (Відповідач), зокрема, повинен мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП. Отже, Відповідач зобов'язаний укласти пропонований Позивачем Договір в його редакції на умовах Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.15р. №2497, з урахуванням змін внесених постановами НКРЕКП від 24.11.16р. №2016, 24.11.16р. №2017 та від 27.12.17р. №1437. Щодо зауважень Верховного Суду відносно різниці у договорі, який Позивач просив визнати укладеним, зазначає, що Договір про транспортування природного газу №1807000381/04ADg5625 від 01.08.18р. (на який Позивач посилається у позовній заяві і просить визнати його укладеним) та Договір №1807000381/04ADg5625-18 від 01.08.18р. (який долучений як додаток до позовної заяви) є одним і тим же Договором, адже приставка "-18" в кінці номеру Договору №1807000381/04ADg5625-18 від 01.08.18р. визначає лише рік укладення даного договору і не є помилкою, а отже не свідчить про наявність іншого договору.
У додаткових поясненнях Відповідач вказав, що після внесення змін до постанови НКРЕКП від 30.09.15р. №2497 постановою №2016 від 24.11.16р. сторонами укладено додаткову угоду №1 від 29.11.17р. до Договору №1512000703 від 01.08.16р. у відповідності до чинного законодавства. Отже, зміни до Договору №1512000703 від 01.08.16р. (з метою приведення його у відповідність до вимог постанови НКРЕКП від 30.09.15р. №2497 з урахуванням змін, внесених постановою від 27.12.17р. №1437) можуть і повинні бути внесені саме шляхом підписання додаткової угоди за умови, що вказаний договір не припинив свою дію. Посилання Відповідача на те, що редакція п. 9.3. Договору, яка викладена Відповідачем у протоколі розбіжностей до Договору, є неприйнятною, оскільки змінює істотні умови Договору та його зміст, що прямо заборонено п. 4 абз. 4 ст. 179 ГК України є необґрунтованою та безпідставною. Так, Відповідач листом №15/1-2326 від 22.08.18р. повідомив Позивача, що між ними вже є укладені договори. Також Відповідач зазначає, що станом на поточну дату жодною зі сторін не висловлено намір припинення дії наведених договорів, що підтверджує їх дійсність та чинність. Відповідач для врегулювання правовідносин запропонував Позивачеві укласти додаткові угоди з відображенням змін, внесених Регулятором постановою НКРЕКП №1437 від 27.12.17р. до Типового договору на транспортування природного газу, з одночасним припиненням дії договорів, укладених у 2011 році. З урахуванням викладеного, Відповідачем було повернуто без підписання проект договору транспортування природного газу №1807000383 від 01.08.18р. В матеріалах справи відсутній протокол розбіжностей до Договору, на який посилається Позивач, окрім цього Відповідач взагалі не пропонував Позивачеві викладення будь-якої редакції п. 9.3. Договору, як і не складав будь-якого протоколу розбіжностей.
У поясненнях на позов Третя особа навела положення чинного законодавства у частині укладення договорів (господарських договорів), а також зазначила, що оскільки Порядок перерахування деяких субсидій з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 втратив чинність, питання щодо змісту п. 9.3 розділу ІХ Типового договору може бути врегульовано шляхом конкретизації цього пункту. Роз'яснення із зазначеного питання надавалися АТ "Укртрансгаз" листом НКРЕКП від 25.05.2018 №4863/16.3.2/7-18. У наведеному листі Третя особа повідомляла Позивачеві, що у зв'язку з відсутністю на даний час кворуму в НКРЕКП, Регулятор не має можливості схвалити проект постанови, яким будуть передбачені запропоновані ПАТ "Укртрансгаз" зміни до Типового договору транспортування природного газу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.19р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та замінено найменування Відповідача з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.19р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.19р. зупинено провадження у справі №904/4051/18 за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про визнання договору № 1807000381/04ADg5625 про транспортування природного газу від 01.08.2018 року укладеним за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 902/575/18.
04.12.19р. від Відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що Постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.19р. у справі №902/575/18 набрала законної сили і оскарженню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.19р. поновлено провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представник третьої особи в жодне судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином на адресу зазначену в матеріалах справи та ЄДР, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою про вручення №4930009432592, №4930009483022, №4930009726626, № 4930010931039.
У ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, господарський суд
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" ( Позивач) 15.08.2018 направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (Відповідач) договір транспортування природного газу №1807000381/04АО§5625 від 01.08.2018 у двох примірниках, один з яких підписаний Позивачем.
Позивач посилається на те, що наведений Договір складений з урахуванням типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.
За даними Позивача, 16.08.2018 Відповідач направив Позивачеві листа № 2-Сл-8396-0818 від 15.08.2018, з підписаним Відповідачем Договором та протоколом розбіжностей до нього, яким п. 9.3. Договору викладено у наступній редакції: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій, з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період. "
Позивач вважає, що така редакція п. 9.3. договору, є порушенням норм чинного законодавства, а саме постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497, якою затверджено типову форму договору транспортування природного газу, у зв'язку з чим п.9.3. Договору має бути викладено та підписано в редакції Позивача, який повністю узгоджується з типовою формою договору, а саме: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1 - 4, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відносини, які виникають в процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2493 та Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" .
Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
Пунктом 2 гл. 1 розд. VI Кодексу газорозподільних системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 визначено, що взаємовідносини між оператором ГТС (оператором газотранспортної системи) та оператором ГРМ (оператором газорозподільної системи), пов'язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з ГТС до ГРМ, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497, технічною угодою (за необхідності) та відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", затверджено Типову форму спірного договору, п. 9.3. якого було викладено в запропонованій редакції Позивача, а саме: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводилася у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач вважає, що у Відповідача, в силу прямої вказівки закону існує обов'язок укладення (підписання) договору про транспортування природного газу №1807000381/04АО§5625 від 01.08.2018, у тому числі з п. 9.3. Договору, в редакції Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги пояснення Позивача, які не заперечував Відповідач, що Договір про транспортування природного газу №1807000381/04ADg5625 від 01.08.18р. (на який Позивач посилається у позовній заяві і просить визнати його укладеним) та Договір №1807000381/04ADg5625-18 від 01.08.18р. (який долучений як додаток до позовної заяви) є одним і тим же Договором, так як приставка "-18" в кінці номеру Договору №1807000381/04ADg5625-18 від 01.08.18р. визначає лише рік укладення даного договору і не є помилкою, а отже не свідчить про наявність іншого договору.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.
Перевіривши доводи та докази сторін, проаналізувавши обставини справи та пояснення представників сторін, суд приймає позицію Відповідача і не погоджується з доводами Позивача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що запропонована Позивачем редакція спірного абзацу другого пункту 9.3 Договору від 01.08.2018 передбачала проведення оператором газорозподільної системи (Відповідачем) оплати вартості щодобових небалансів за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, тобто встановлювала обов'язок Відповідача здійснювати оплату небалансів у строки та за процедурою, передбаченою нормативним актом, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив свою чинність та не підлягав застосуванню.
Відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2017 № 951, постанова КМУ від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" визнана такою, що втратила чинність (постанова від 08.11.2017 № 951 набрала чинності з 01.01.2018).
Таким чином, 01.01.2018 Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, втратив чинність.
Нормативно-правовий документ після втрати ним чинності перестає бути джерелом права, а його норми втрачають обов'язкову силу і не підлягають подальшому застосуванню.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що запропонована Позивачем редакція п. 9.3 Договору містить посилання на порядок, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, яка втратила чинність.
Крім того, відповідно до пояснення Третьої особи, оскільки порядок розрахунків, застосування якого запропонував Позивач втратив чинність, питання щодо змісту п. 9.3 розділу ІХ Типового договору може бути врегульовано шляхом конкретизації цього пункту сторонами Договору. Схвалений 28.09.2018 на відкритому засідання НКРЕКП проект постанови щодо внесення змін до типового договору, Третьою особою не затверджено, тому на момент пропозиції укласти Договір від 01.08.2018 сторони не могли посилатися на зазначений проект.
Постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", прийнята до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, і тому, положення постанови НКРЕКП, у частині, яка посилалася на документ, який втратив чинність, не може застосовуватися сторонами в обов'язковому порядку.
Відповідно, оскільки нормативний документ, з посиланням на який Позивач запропонував укласти угоду, втратив чинність, відмова Відповідача від укладення Договору на умовах Позивача, не може вважатися порушення прав останнього. І навпаки, задоволення позовних вимог, у редакції Позивача, з посиланням на нормативний документ, який втратив чинність (Постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20) буде порушенням прав Відповідача.
Оскільки Позивач звернувся до суду з певними вимогами, щодо умов договору, з посиланням на конкретний нормативний документ, який на момент пропозиції про укладення договору втратив чинність, суд не може виходити за межі позовних вимог.
За таких обставин, хоча між сторонами виник спір лише щодо п. 9.3 Договору, однак, оскільки п.9.3 Договору є його істотною умовою стосовно порядку розрахунків, у якій сторони не досягли згоди, з урахуванням ч. 5 ст. 181 ГК України, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Крім того, на підтвердження існування між сторонами договірних відносин щодо транспортування природного газу, Відповідач додав до матеріалів справи копію Договору на транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.15р., наполягаючи на тому, що цей договір є діючим в силу положень його п. 17.1. , яким встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року… Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач не спростував належними і допустимими доказами твердження Відповідача про врегулювання їх відносин щодо транспортування природного газу договором №1512000733 від 17.12.15р.
При цьому, суд враховує, що у силу ст. 13,14 74, 81 ГПК України, суд позбавлений права самостійного збирання доказів у справах, що ним розглядаються, а лише може сприяти сторонам у збиранні доказів, за певних обставин, однак, Позивач з відповідними клопотаннями про допомогу в збиранні доказів на спростування позиції Відповідача щодо дії договору №1512000733 від 17.12.15р. до суду не звертався.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги наведене вище чинне законодавство та надані сторонами докази, суд вважає, що Відповідач спростував належними і допустимими доказами обставини і докази, на які посилався Позивач, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про визнання договору №1807000381/04ADg5625 про транспортування природного газу від 01.08.2018 року укладеним у редакції АТ "Укртрансгаз", за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - відмовити.
Витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 03.02.2020
Суддя С.Г.Юзіков