вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5984/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від позивача: Саранюк В.М.;
від відповідача: Пайос Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (м. Дніпро)
про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за договором постачання природного газу № 00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016 у загальному розмірі 74 830 грн. 41 коп.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - відповідач) суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за договором постачання природного газу № 00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016 у загальному розмірі 74 830 грн. 41 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 42 891 грн. 16 коп. - пеня;
- 25 811 грн. 81 коп. - інфляційні втрати;
- 6 127 грн. 44 коп. - 3% річних.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов'язань за договором постачання природного газу № 00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016 в частині своєчасної оплати спожитого у грудні 2016 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. Однак, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 26.01.2017 по 25.07.2017 в сумі 42 891 грн. 16 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року в сумі 25 811 грн. 81 коп. та 3% річних за період прострочення з 26.01.2017 по 22.03.2018 в сумі 6 127 грн. 44 коп.
Ухвалою суду від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 15.01.2020.
Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 60198/19 від 24.12.2019), в якій він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви із доданими до неї документами, оскільки станом на 24.12.2019 на адресу відповідача не надходила позовна заява з доданими до неї документами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 1964/20 від 15.01.2020), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що:
- позивачем не підтверджено жодним належним доказом дату сплати заборгованості та кількість днів прострочки платежу, за які ним розраховані штрафні санкції;
- відповідно до пункту 7.4. договору постачальник зобов'язаний забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового розв'язання спорів, але позивачем взагалі не вживались заходи досудового врегулювання спору;
- позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій станом на 2018 рік, без урахування строку позовної давності щодо вимог, за якими він вже сплинув, а тому пропущення строку звернення до суду, є підставою для відмови в позові.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 2008/20 від 15.01.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на інший термін, у зв'язку із неотриманням відповідачем позовної заяви та доданих до неї документів.
У судове засідання 15.01.2020 з'явилися представник позивача та відповідача.
У вказаному судовому засідання представник відповідача просив суд задовольнити його клопотання та відкласти розгляд справи.
Враховуючи вказані у клопотанні відповідача обставини, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності; ухвалою суду від 15.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.02.2020.
Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 2890/20 від 20.01.2020), в якій він посилався на необґрунтованість та безпідставність вказаних у відзиві на позовну заяву обставин, з огляду на таке:
- в матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу, які підтверджують суму поставки;
- наявні в матеріалах справи копії листів відповідача щодо зміни призначення платежу, а також виписки по рахунку підтверджують дати та суми оплати спожитого в спірний період газу;
- у договорі сторонами було узгоджено збільшення строку позовної давності до 5 років.
Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 5581/20 від 04.02.2020), в якій він зазначив, що не погоджується із розрахунком позивача та наводить свій контррозрахунок, оскільки:
- у матеріалах справи є лист відповідача від 26.05.2017 щодо врахування платежу у сумі 621 233 грн. 12 коп., який було здійснено 16.03.2017 за договором № 00521/17-ТЕТ(Т)-4 від 19.12.2016, як оплату за природний газ за спірним договором № 00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016. Позивачем вказана сума була зарахована як оплата по спірному договору;
- отже, сума у розмірі 621 233 грн. 12 коп. з 17.03.2017 вже знаходилась на розрахунковому рахунку позивача, тому відповідач вважає, що позивачем неправильно визначений період заборгованості щодо цієї суми - до 26.05.2017 та, відповідно, неправильно проведений розрахунок штрафних санкцій;
- відповідачем здійснено контррозрахунок, за результатами якого визначено, що загальна сума штрафних санкцій становить 33 132 грн. 37 коп.
У судове засідання 04.02.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зазначив про обставини, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та поданій ним заяві з контррозрахунком.
Представник відповідача у судовому засідання зазначив, що необхідності у наданні заперечень немає; позиція викладена ним у заяві, поданій у судовому засіданні.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 04.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
У судовому засіданні 04.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 28.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна, яке в подальшому змінило своє найменування на Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 00270/16-ТЕ(Т)-4 (далі - договір, а.с.18-26), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ (газ природний, скраплений або у газоподібному стані, код ДК 016:2010-06.20.1; (природний газ код ЄЗС ДК 021:2015-09123000-7); газ природний включно для вироблення теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню), а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1. та 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.12.2016 (включно) природний газ обсягом до 335,000 тисяч куб.м., у тому числі за місяцями, згідно з графіком, передбаченим цим пунктом.
У розділі 12 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого газу (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У відповідності до пункту 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
На виконання умов договору позивачем у період з жовтня по грудень 2016 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2 726 531 грн. 05 коп., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 424 527 грн. 68 коп. (а.с. 27);
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 863 098 грн. 56 коп. (а.с. 28);
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 1 438 904 грн. 81 коп. (а.с. 29).
Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу.
У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Так, у розділі 5 договору сторони узгодили ціни на природний газ.
Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у грудні 2016 року природний газ оплатив із порушенням визначеного у пункті 6.1. договору терміну.
Так, позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого у грудні 2016 року природного газу на суму 1 438 904 грн. 81 коп., який на теперішній час є оплаченим. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 26.01.2017 по 25.07.2017 в сумі 42 891 грн. 16 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року в сумі 25 811 грн. 81 коп. та 3% річних за період прострочення з 26.01.2017 по 22.03.2018 в сумі 6 127 грн. 44 коп., що і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За нормою частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставлений у грудні 2016 року природний газ оплатив у повному обсязі, але із простроченням. Вказане вбачається із виписки по рахунку за 29.12.2016 та листів відповідача від 26.05.2017, від 23.03.2018 (а.с.30,31,34-35). З вказаних доказів вбачається, що платіж в сумі 621 233 грн. 12 коп. було проведено 26.05.2017 із простроченням, та платіж в сумі 5 грн. 93 коп. також проведено відповідачем 23.03.2018 із простроченням.
Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача в частині того, що позивачем не підтверджено жодним належним доказом дату сплати заборгованості та кількість днів прострочки платежу, за які ним розраховані штрафні санкції, оскільки строк оплати спожитого у спірний період газу визначений пунктом 6.1. договору, а з виписок по рахунку та листів відповідача (яким він змінював призначення платежів на раніше перераховані суми) вбачається фактична дата його оплати відповідачем.
Відповідно до пункту 6.3. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума боргу.
При цьому, судом було враховано, що під час отримання від відповідача оплат позивач здійснював їх розподіл та зарахування в рахунок погашення основного боргу (без врахування положень статті 534 Цивільного кодексу України та пункту 6.3. договору). Вказане підтверджується розрахунком позивача та самими позовними вимогами, оскільки позивач визнає відсутність заборгованості відповідача щодо оплати спожитого в спірний період газу, а штрафні санкції та втрати, які накопичились через прострочення оплати в цей період позивач заявляє до стягнення у судовому порядку.
В той же час, судом також було враховано, що в призначеннях платежів, які були здійснені відповідачем в рахунок оплати за спірний період, відповідач вказував оплату за природний газ по спірному договору за певній місяць, отже позивач правомірно здійснював зарахування вказаних платежів в оплату спожитого в певному місяці природного газу.
Судом відхиляються заперечення відповідача в частині того, що оплата в сумі 621 239 грн. 05 коп. була здійснена ним 16.03.2017, а не 26.05.2017, як зазначає позивач, оскільки 16.03.2017 така оплата була здійснена із призначенням платежу - за договором № 00521/17-ТЕ(Т)-4 (як зазначає сам позивач у листі від 26.05.2017, а.с. 30), що унеможливлює зарахування вказаної суми в рахунок оплати за спірним договором - № 00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016. В даному випадку позивач не мав правових підстав не враховувати призначення платежу, яке вказано у платіжному документі від 16.03.2017, та на свій розсуд здійснити зарахування грошових коштів в оплату тих чи інших поставок природного газу. В силу статей 317, 319 Цивільного кодексу України тільки власник має право розпоряджатися своїм майном, в тому числі і грошовими коштами. Відповідне розпорядження було здійснене відповідачем саме 26.05.2017, отже позивач правомірно визначив саме цю дату датою оплати в сумі 621 239 грн. 05 коп. спожитого у грудні 2016 року газу за спірним договором - №00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016.
З огляду на вказане, судом відхиляється і здійснений відповідачем контррозрахунок.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що спожитий у грудні 2016 року природний газ частково був оплачений відповідачем із простроченням.
При цьому, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій станом на 2018 рік, без урахування строку позовної давності щодо вимог, за якими він вже сплинув, а тому пропущення строку звернення до суду, є підставою для відмови в позові.
З цього приводу суд відзначає, що відповідно до пункту 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Враховуючи вказане, судом також відхиляються заперечення відповідача в частині пропуску строку позовної давності щодо частини вимог позивача, оскільки її тривалість під час укладення спірного договору сторонами була збільшена.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В пункті 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 26.01.2017 по 25.07.2017 в сумі 42 891 грн. 16 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.14-15), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) з урахуванням фактичних дат оплат (не включаючи в період дату оплати), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до пояснень (а.с.14-15), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 42 891 грн. 16 коп.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період з лютого 2017 року по лютий 2018 року в сумі 25 811 грн. 81 коп.
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо), з урахуванням фактичних дат оплат (не включаючи в період дату оплати), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, доданий до позовної заяви (а.с.14-15), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 25 811 грн. 81 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 26.01.2017 по 22.03.2018 в сумі 6 127 грн. 44 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.14-15), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) з урахуванням фактичних дат оплат (не включаючи в період дату оплати), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, долучений позивачем до пояснень (а.с.14-15), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 6 127 грн. 44 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за договором постачання природного газу № 00270/16-ТЕ(Т)-4 від 28.09.2016 у загальному розмірі 74 830 грн. 41 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (49010, м. Дніпро, вулиця Лазаряна, будинок 2; ідентифікаційний код 01116130) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) - 42 891 грн. 16 коп. - пені, 25 811 грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 6 127 грн. 44 коп. - 3% річних та 1 921 грн. 28 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.02.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко