27.01.2020 року м.Дніпро Справа № 912/1906/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),суддів: Березкіної О.В., Іванов О.Г.
при секретарі судового засідання Абадей М.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.10.2019р. (суддя Макаренко Т.В., повний текст рішення складено 04.10.2019 року) по справі №912/1906/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод"
про стягнення 3 000 000,00 грн,
До господарського суду Кіровоградської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" про стягнення 3 000 000,00 грн. боргу.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 82 складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна від 18.03.2019р. в частині повернення зерна з відповідального складського зберігання, що свідчить про його втрату, та є підставою для відшкодування його вартості власнику.
Рішенням господарського суду позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд послався на те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем обов'язків із забезпечення схоронності переданого на зберігання соняшника. Така поведінка призвела до неможливості виконання ним взятих на себе зобов'язань та втрати товару, що свідчить про спричинення позивачу збитків в сумі 3000000грн.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Долинський комбікормовий завод" звернулося до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- ТОВ «Долинський комбікормовий завод» не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи;
- квитанція на зерно №23220 (серія АЧ865680) від 20.03.2019р. та лист від 27.03.2019р. №47 містять підписи зі сторони ТОВ «Долинський комбікормовий завод», які мають невідоме походження, товариство ніколи не підписувало ТОВ «Українська зерноторгова компанія» вказані квитанцію та лист;
- ТОВ «Долинський комбікормовий завод» отримано від позивача 970 тон зерна кукурудзи 3-го класу врожаю 2018 року на суму 2910000,00грн. про що будуть надані докази безпосердньо до апеляційної інстанції, оскільки на момент подачі апеляційної скарги документи є не переданими від звільненого 08.10.2019р. керівника новому керівнику товариства;
- господарським судом безпідставно стягнуто з товариства 90000,00грн.;
-господарський суд ухвалою від 22.08.2019р. закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті, тому будь-які процесуальні дії щодо дослідження доказів судом повинні були відбутися до 22.08.2019р., натомість в оскаржуваному рішенні вказано, що огляд спірної складської квитанції на зерно №23220 від 20.03.2019 було здійснено у судовому засіданні 01.10.2019, що свідчить про порушення порядку розгляду позову.
Просить апеляційний суд рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 90000,00грн. , ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення 90000,00грн. відмовити.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від відповідача 27.01.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника останнього у слідчих діях в межах кримінального провадження в іншому населеному пункті.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає, з огляду на нижчевикладене.
Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019р. між ТОВ "Долинський комбікормовий завод (зерновий склад) та ТОВ "Українська зерноторгова компанія (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна №82, відповідно до пункту 1.1. якого поклажодавець передає нижчезазначені сільськогосподарські культури, вказані у відповідному додатку до договору, врожаю 2018 року надалі - "Зерно", а Зерновий склад приймає на відповідальне зберігання у знеособленому виді, у передбаченому законодавством України порядку та на умовах цього договору. Зерновий склад також надає поклажодавцю послуги з метою недопущення псування та втрати якості зерна, у тому числі, але не обмежуючись, наданням у разі необхідності послуг з очистки та сушки зерна.
Кількість, залікова якість, обмежувальні кондиції зерна, вартість послуг, термін зберігання та інші особливі умови визначаються сторонами у додатках до цього договору (пункт 1.2. договору).
Згідно з п. 2.6. договору вид, кількість та якість прийнятого на зберігання Зерна зазначається у відповідному складському документі (складська квитанція, просте чи подвійне складське свідоцтво).
Відповідно до п. 4.1.4. договору, Зерновий склад видає зерно на вимогу поклажодавця, здійснює відвантаження зерна в надані поклажодавцем транспортні засоби (залізничні вагони чи автотранспорт).
Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі ( в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість. Розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на поточний рахунок зернового складу або внесення готівки в касу зернового складу (п. 5.1. договору).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що надані зерновим складом послуги оплачуються поклажодавцем в українських гривнях у відповідності з тарифами визначеними відповідно до п. 1.2. договору. Обсяг наданих послуг із сушки та очищення зерна визначається як позитивна різниця між фактичною якістю зерна, визначеною при передачі на зберігання, та заліковою якістю зерна, встановленою у відповідному додатку згідно п.1.2. договору.
Строк зберігання зерна - до 10 липня 2019 року. Відлік строку зберігання починається з дня передачі зерна зерновому складу на зберігання, а при переоформленні зерна - з дня зарахування зерна на особовий рахунок поклажодавця і закінчується в день відвантаження або переоформлення зерна включно, а в частині розрахунків, в тому числі за фактично надані послуги, - до їх повного виконання (п.7.1. договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до додатку №1 від 18.03.2019р. (а.с. 14) сторони домовились про прийомку, сушку, очистку, зберігання, переоформлення та/чи відвантаження наступної культури (виду зерна) на викладених в цьому договорі умовах:
Культура: кукурудза
Граничний обсяг поставки, МТ: 3000
Спосіб поставки: п/о, а/т
Початок періоду прийомки: 18 березня 2019р.
Закінчення періоду прийомки: 1 липня 2019р.
Граничний термін зберігання: 10 липня 2019р.
Спосіб зберігання: знеособлений.
На виконання умов договору ТОВ «Українська зерноторгова компанія» передано, а ТОВ "Долинський комбікормовий завод" прийнято на зберігання 1000000 кг кукурудзи (3 класу), врожаю 2018 року, придбану через переоформлення від ТОВ «Агроконтракт 2011", що підтверджується складською квитанцією на зерно № 23220 від 20.03.2019, серії АЧ №865680 (т.1 а.с. 18).
Листом від 27.03.2019р. №47 відповідач гарантував позивачу відвантаження зерна кукурудзи, 3 кл. (а.с. 19).
24.06.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" направлено на адресу відповідача заяву на відвантаження (повернення зі складського зберігання), відповідно до якої позивач вимагав негайно у найкоротші строки повернути зі зберігання зерно кукурудзи 3-го класу врожаю 2018 року у кількості 1 000 000 кг, або сплатити її вартість на банківські реквізити зазначені у даній заяві (а.с. 52-53).
Відповідач відповідь на вищевказану заяву не надав, видачу зерна поклажодавцю не розпочав, її вартість не сплатив.
Вказане стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 1000000грн.заборгованності.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Пунктами 10, 24 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.
У пункті 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов'язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - погашено) покладається саме на зерновий склад.
Частинами 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Положення аналогічного змісту містяться в частині 1 статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Зокрема, за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна" передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з частиною 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до частини 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В даному випадку, на підтвердження факту прийняття на зберігання 1000000кг кукурудзи (3 класу), врожаю 2018 року, придбаної через переоформлення від ТОВ Агроконтракт 2011" ТОВ «Долинський комбікормовий завод» видано складську квитанцію на зерно №23220 від 20.03.2019, серії АЧ №865680, копія якої представлена в матеріалах справи.
Ця квитанція містить підписи директора і головного бухгалтера товариства та скріплена печаткою товариства.
Відмітка про погашення в квитанції відсутня.
Доказів іншого відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи не надано.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач передану на зберігання кукурудзу 3-го класу урожаю 2018 року в загальній кількості 1000 000,00 кг вартістю 3000000,00 грн. не повернув, доказів відсутності своєї вини у невиконанні свого обов'язку за договором не надав.
Отже, відповідач не виконав вимог законодавства щодо збереження переданого на зберігання зерна, що свідчить про наявність такого елемента складу цивільного правопорушення, як протиправність поведінки.
Оскільки передана на зберігання кукурудза повернута позивачу не була, вказане свідчить про спричинення останньому відповідачем реальних збитків.
Господарський суд правильно встановив, що в даному випадку позивачем доведений повний склад цивільного правопорушення - протиправність, збитки, причинний зв'язок та вина.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000000,00грн. є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на наведене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що квитанцію про приймання на зберігання зерна №23220 (серія АЧ865680) від 20.03.2019 та лист від 27.03.2019 №47 містять зі сторони ТОВ «Долинський комбікормовий завод» підписи невідомих осіб колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки крім підписів директора та головного бухгалтера відповідача вказана квитанція ще містить і печатку товариства. А доказів того, що вищезазначені документи були підписані іншими особами ніж в них зазначені, відповідачем не надано.
Докази заволодіння печаткою відповідача третіми особами або в будь-який інший спосіб втрати печатки відповідачем також не представлені.
Крім того, посилаючись на те, що ним було прийнято на зберігання 970 тон зерна кукурудзи вартістю 2910000,00грн., відповідач не надав жодного доказу на підтвердження цього факту.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неналежне повідомлення його місцевим господарським судом про час та місце розгляду справи.
Так, відповідно до поштових повернень, які містяться в матеріалах справи, господарським судом Кіровоградської області 11.07.2019р., 27.08.2019р., 07.09.2019р., 19.09.2019р. направлялися ухвали про призначення справи до розгляду на адресу ТОВ «Долинський комбікормовий завод», яка вказана позивачем у позовній заяві та є адресою товариства згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Але, як вказано в поштових поверненнях, ці ухвали були повернуті на адресу суду з причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.
Крім того, ухвали суду від 07.08.2019р., 27.08.2019р. направлялися також на адресу директора ТОВ «Долинський комбікормовий завод» і не були ним отримані з тих же підстав.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При зверненні з клопотанням про відкладення розгляду справи відповідачем в установленому порядку не доведені обставини щодо неможливості такого розгляду при відсутності його представника.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному засіданні.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Обставини щодо неможливості такої заміни також не доведені скаржником.
Враховуючи, що рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2019р. у справі №912/1906/19 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" на рішення залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.10.2019р. по справі №912/1906/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03.02.2020р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна