вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" січня 2020 р. Справа№ 927/873/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
За участі секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представники сторін не прибули
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області
від 21.10.2019
у справі № 927/873/19 (суддя Оленич Т.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС»
до Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Носенка Юрія Івановича
про визнання протиправними дій державного реєстратора та їх скасування,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача - Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Носенка Юрія Івановича про:
- визнання протиправним реєстраційної дії державного реєстратора по внесенню змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС», що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна складу підписантів, здійснену 12.10.2018, запис 10501070007000734;
- скасування реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за номером 10501070007000734 від 12.10.2018 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС».
Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням державним реєстратором реєстраційних дій без відома позивача, з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі № 927/873/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» до Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Носенка Юрія Івановича про визнання протиправними дій державного реєстратора та їх скасування.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням предмету заявлених позовних вимог та визначеного позивачем відповідача за цим позовом, даний спір не підвідомчий господарському суду за суб'єктним складом, а відтак не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» звернулось до Північного апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 у справі №927/873/19, справу передати на розгляд Господарського суду Чернігівської області.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом неправильно було застосовано норми процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 у справі №927/873/19; призначено справу до розгляду на 11.12.2019.
В судовому засіданні 11.12.2019 суддями Іонніковою І.А., Тарасенко К.В., Шапталою Є.Ю. заявлено самовідвід від розгляду справи №927/873/19, який з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мотивовано визначенням колегії суддів для розгляду даної справи без дотримання вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення судді з урахуванням спеціалізації.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Іоннікової І.А., Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю. про самовідвід у справі №927/873/19 задоволено. Матеріали справи №927/873/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід суддів у справі №927/873/19: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №927/873/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Призначено розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 у справі №927/873/19 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 14.01.2020.
Позиції учасників справи
Представники сторін у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялися ухвалами суду, які надсилалися за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду судового рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи, за відсутності представників сторін.
Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотивуючи висновок про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Виходячи із змісту положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи приписи ч. 1 ст. 45 цього ж Кодексу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами у судовому господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
При цьому положеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначається перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Системний аналіз статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що фізичні особи можуть бути стороною у господарському процесі лише у випадках, визначених Господарським процесуальним кодексу України, а саме: у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 8 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу.
Враховуючи, що спір у цій справі виник із приводу вчинення державним реєстратором дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а відтак не відноситься до спорів, передбачених у п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, тому, з урахуванням визначеного позивачем відповідача у цій справі, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави для їхнього застосування при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що за змістом ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права самостійно за власною ініціативою залучати до участі у справі співвідповідача або здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.
Тому, враховуючи предмет заявлених позовних вимог та визначеного позивачем відповідача за цим позовом, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не підвідомчий господарському суду за суб'єктним складом, а відтак не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Одночасно, на підставі ч. 6 цієї статті суд першої інстанції роз'яснив позивачу, що з урахуванням визначеного позивачем суб'єктного складу, розгляд заявлених позовних вимог відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, колегія суддів не погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів у судовому засіданні, предметом даного спору є визнання протиправною реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАФНІС", що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна складу підписантів, здійснену 12.10.2018, запис 10501070007000734 та скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 10501070007000734 від 12.10.2018 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАФНІС".
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАФНІС" оскаржує дії суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів, внесенням відомостей щодо зміни складу підписантів, посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У справі, яка розглядається, позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно є предметом спору про відновлення його майнового права.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Наведене відповідає позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №923/705/18 (провадження №12-271гс18).
З мотивів звернення позивача до місцевого господарського суду у даній справі вбачається, що його незгода з реєстраційною дією державного реєстратора пов'язана фактично з підробкою поданих для реєстрації документів. Отже, звернення позивача до суду першої інстанції із цим позовом зумовлене необхідністю захисту прав, пов'язаних із управлінням господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАФНІС".
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність у складі учасників даного спору безпосередньо учасника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАФНІС") на стадії відкриття провадження у справі не може свідчити про відсутність ознак корпоративного спору, оскільки реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу підписантів належить до питань управління господарською діяльністю юридичної особи.
Крім того, позивач у позовній заяві вказує про отримання ним повідомлення від юридичної особи - ТОВ «ЕРІДАН-КОМЕРЦ» про відступлення права вимоги на суму 1 000 000 грн за договором про відступлення права вимоги, що виникло на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції, укладеного начебто між позивачем та ТОВ «ЕРІДАН-КОМЕРЦ», що свідчить про наявність ознак майнового спору між юридичними особами.
Аналогічні висновки щодо захисту корпоративних та майнових прав позивача у разі його незгоди з реєстраційною дією державного реєстратора, яка пов'язана фактично з підробкою поданих для реєстрації документів, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 805/4506/16-а, від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а, від 12.06.2019 у справі № 344/10480/16-а, а також підтримані Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 року у справі № 822/2408/16, від 22.08.2019 року у справі № 640/19551/16-а.
Статтею 1 та частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 цього ж Кодексу).
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Натомість відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору в межах доводів та вимог апеляційної скарги залежить від установлення наявності або відсутності спору, що виник з корпоративних відносин між сторонами в цій справі.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
За змістом частин третьої та п'ятої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 цього ж Кодексу корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження №12-23гс19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема у постановах від 28.11.2018 у справі №607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05.06.2019 у справі №607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19).
Отже, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем його прав, пов'язаних із управлінням юридичною особою - господарським товариством, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб'єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду за суб'єктним складом, а відтак не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.
Згідно з приписами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи встановлені обставини справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі № 927/873/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» до Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Носенка Юрія Івановича про визнання протиправними дій державного реєстратора та їх скасування.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому ухвала Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 у справі № 927/873/19 не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 у справі №927/873/19 підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підпунктом «в» п. 4 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки дана справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАФНІС» задовольнити, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 у справі № 927/873/19 скасувати.
2. Справу № 927/873/19 направити для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 24.01.2020
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк