79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" січня 2020 р. Справа №909/850/19
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб,
суддів О.В. Зварич,
О.П. Дубник,
секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" від 19.10.2019 б/н
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2019, повний текст рішення складено 01.10.2019,
у справі: №909/850/19 (суддя Михайлишин В.В.)
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар", м. Івано-Франківськ
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення солідарно 100 118,88грн заборгованості за договором від 10.08.2015
У серпні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Ольтар» та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів 100 118,88грн заборгованості, з яких: 89 937,10грн заборгованість за кредитом, 8080,64грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 1651,14грн пеня та 450,00грн заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10.08.2015 відповідач1(ТОВ «Ольтар») подав заяву про відкриття поточного рахунку та заяву про приєднання, якою відповідач приєднався до «Умов та Правил надання банківських послуг» (далі - Умови), що розміщені на офіційному сайті АТКБ «Приватбанк», які разом із вказаною заявою в цілому складають договір банківського обслуговування. На підставі вказаного договору на поточний рахунок відповідача1 № НОМЕР_1 було надано кредитний ліміт в розмірі 170 000,00грн. Позивач зазначає, що згідно з Умовами розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, які сплачує позичальник 1-го числа кожного місяця. Розмір процентної ставки залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань за договором на його рахунку станом на 30.07.2019 обліковується заборгованість в сумі 100 118,88грн, з якої: 89 937,10грн заборгованість за кредитом, 8080,64грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 1651,14грн пеня та 450,00грн заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання відповідачем1 своїх зобов'язань за кредитним договором 15.08.2016 АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (відповідач 2) уклали договір поруки № PorukaLimit14712703765753782456, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором. Позивач посилається на ст. ст.554,610 ЦК України та вказує, що відповідачі несуть відповідальність перед АТ КБ "Приватбанк" як солідарні боржники.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2019 у справі №909/850/19, з урахуванням ухвали від 21.10.2019 про виправлення описки, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 89 937,10грн заборгованості за кредитом та 1725,63грн судового збору. У стягненні 8 080,64грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 651,14грн пені та 450,00грн заборгованості по комісії за користування кредитом відмовлено.
Рішення мотивоване ст. ст. 11, 509, 525, 530, 549, 551, 553, 554, 626, 629, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
При задоволенні позову в частині стягнення 89 937,10грн заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу 1 кредитний ліміт у розмірі 170 000,00грн, який відповідач1 повернув частково, його заборгованість становить 89 937,10грн. З огляду на укладений з відповідачем 2 договір поруки №PorukaLimit14712703765753782456, суд дійшов висновку про наявність солідарного обов'язку відповідачів погасити кредитну заборгованість перед позивачем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 080,64грн заборгованості по процентах, 1 651,14грн пені та 450,00грн заборгованості по комісії, суд виходив з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, та вказав на те, що в заяві відповідача 1 на відкриття рахунку та в заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 10.08.2015 не вказаний розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір комісії та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язань; витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід'ємну частину спірного договору, не містить підтверджень, що відповідач1, підписуючи заяву про приєднання, був ознайомлений саме з Умовами даного Витягу, розумів та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміри та порядках нарахування. Відтак, з огляду на відсутність доказів прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого банком договору, суд відхилив посилання позивача на витяг з Умов.
Позивач (АТ КБ «Приватбанк») не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за користування кредитом, оскаржив рішення в цій частині в апеляційному порядку, вказує на його незаконність та просить в цій частині скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задоволити.
Скаржник посилається на ст. 1054 ЦК України, ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та зазначає, що кредитний договір є оплатним, де платою за користування кредитом є сплата відсотків. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України якщо договором не встановлений розмір процентів, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відтак вказує, що встановивши, що банк надав відповідачу1 кредит, а відповідач1 його не повернув, суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом, чим допустив порушення основоположних норм банківського кредитування.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено розгляд справи в судовому засіданні 24.12.2019.
Ухвалою від 24.12.2019 розгляд справи відкладено на 28.01.2020.
22.01.2020 від відповідачів надійшла спільна заява, в якій вони просять залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. Разом з тим, повідомляють, що на момент відкриття апеляційного провадження у даній справі банк самостійно без жодних повідомлень стягнув з відповідачів 105 584,39грн, з яких: 89 937,10грн боргу, 5 857,52грн пені та 9 339,77грн відсотків та 450грн комісії, що перевищує розмір заявлених до суду позовних вимог.
У судове засідання 28.01.2020 сторони не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.
10.08.2015 ТОВ "Ольтар" підписало заяву про приєднання до умов та правил банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої товариство погодилося з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та приєдналося до них, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору. Також підписало заяву від 10.08.2015 на відкриття рахунку, згідно з якою ТОВ «Ольтар» відкрито два поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та один картковий рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 23).
До позовної заяви позивач додав витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 24-40), згідно з якими порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1 Умов, а саме:
- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (підпункт 3.2.1.1.3 пункту 3.2.1.1 Умов);
- кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку ( п.3.2.1.1.5 Умов);
- клієнт зобов'язується, зокрема, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повернути кредит (підпункт 3.2.1.2.2.1 пункту 3.2.1.2 Умов);
-під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиконання на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.п.3.2.1.4.1.4 Умов);
- період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 30 днів (п.3.2.1.1.11 Умов);
- банк вправі самостійно списувати грошові кошти з рахунку клієнта для погашення заборгованості по кредиту, відсотках за його використання, комісії та пені( п.3.2.1.2.2.8 Умов).
15.08.2016 ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитором) та ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки № PorukaLimit14712703765753782456 (а.с. 51-52), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Ольтар" зобов'язань за угодами-приєднання до розділу «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (далі-Угода1).
Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (пункт 4.1 договору).
Відповідно до довідки банку про розміри встановлених кредитних лімітів від 01.08.2019 клієнту ТОВ «Ольтар» встановлювались кредитні ліміти, зокрема,з 16.02.2019-50 000,00грн; з 20.03.2019-90 000,00грн; з 30.05.2019-35 000,00грн( а.с. 41).
Як вбачається з виписки про рух коштів на поточному рахунку клієнта № НОМЕР_1 за період з 10.05.2019по 09.06.2019 та доданого до позовної заяви розрахунку, відповідач 1 здійснював користування кредитним лімітом, проте не забезпечив на поточному рахунку на 30-й день користування нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня, у зв'язку з чим 10.06.2019 кредит в сумі 89 937,10 грн винесений на прострочку (а.с.42-47, 48).
Банк стверджує про непогашення кредиту в сумі 89 937,10 грн , винесеного на прострочку, у зв'язку з чим банк заявив його до стягнення, а також заявив до стягнення 8080,64грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1651,14грн пені та 450,00грн заборгованості по комісії за користування кредитом (а.с. 45-46).
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
За приписами частин 1 та 2 статті 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.08.2015 відповідач1 подав заяву про відкриття рахунка, на підставі якої банк відкрив відповідачу1 поточний рахунок №№ НОМЕР_1 , та подав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, які, за твердженнями банку, разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 здійснював користування кредитним лімітом в період з 10.05.2019 по 09.06.2019, проте не забезпечив на поточному рахунку на 30-й день користування нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня, у зв'язку з чим 10.06.2019 кредит в сумі 89 937,10 грн винесений на прострочку.
Суд першої інстанції задоволив позов частині стягнення 89 937,10 грн заборгованості по кредиту, доказів погашення якої суду не подано.
В апеляційній скарзі банк оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні 8080,64грн заборгованості по процентах за користування кредитом.
В іншій частині рішення суду не оскаржене.
Суд першої інстанції відмовив у стягненні 8080,64грн заборгованості по процентах за користування кредитом, встановивши , що в заяві відповідача 1 на відкриття рахунку та в заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 10.08.2015 не вказаний розмір процентної ставки за користування кредитом, та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18 в аналогічних спорах про стягнення заборгованості за договорами приєднання викладена така правова позиція:
- оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід'ємну частину спірного договору, не містить підтверджень, що саме з Умовами даного Витягу був ознайомлений, розумів та погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмірах та порядках нарахування;
- без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві відповідача на відкриття рахунку, у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин;.
- Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в заявках позичальника, які безпосередньо підписані Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору;
- визначальним для укладення договору приєднання є встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
У позовній заяві банк посилається на п. 3.2.1.4 Умов та вказує на встановлений розмір процентів за користування кредитом. До позовної заяви банк додав витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» , який містить розмір процентів за користування кредитом , отриманим до 31.01.2015 та отриманим з 01.02.2015, в той час як відповідач 1 лише 10.08.2015 подав заяви про відкриття рахунку та приєднання до Умов.
Доказів того, що відповідач 1, подаючи заяву про приєднання до Умов, був ознайомлений з тими Умовами, на які посилається позивач, а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування, суду не надано.
Вказані обставини свідчать про те, що позивачем не доведено погодження сторонами у встановленому законом порядку при укладенні договору про приєднання умов щодо сплати процентів за користування кредитом, їх розміру та порядку нарахування, відтак не доведено та заявленої до стягнення суми боргу по процентах.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про наявність підстав для стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, з посиланнями на приписами статті 1048 ЦК України , оскільки позивач не заявляв відповідної позовної вимоги і в суду відсутні підстави для самостійного визначення заборгованості по процентах за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України. При цьому, суд зазначає, що скаржник не обмежений правом на звернення до суду з відповідними вимогами (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.09.2019 у справі №916/2755/18).
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні з позову в частині стягнення 8 080,64грн заборгованості по процентах з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції присудив до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 89 937, 10 грн заборгованості за кредитом та 1 725, 63 грн судового збору, однак чинне законодавство не передбачає солідарного обов'язку відповідачів, яким є боржник і поручитель, щодо відшкодування позивачу (кредитору) понесених ним судових витрат, у тому числі сплаченого судового збору, який підлягає відшкодуванню.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про зміну п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2019 у справі №909/850/19 в частині солідарного стягнення з відповідачів 1 725, 63 грн судового збору та відповідно до ст. 129 ГПК України стягнути окремо з кожного відповідача на користь позивача судовий збір порівно( по 50%) пропорційно до задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення у відповідній редакції.
Судовий збір , сплачений скаржником за подання апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" від 19.10.2019 б/н відмовити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2019 у справі №909/850/19 змінити, виклавши пункти 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" , ідент. код: 38712523, місцезнаходження: 76026, м. Івано-Франківськ, вул. Сухомлинського, будинок, 4, корпус 4, та ОСОБА_1 , ідент. номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" , ідент. код: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1 Д, - 89 937, 10 гривень заборгованості за кредитом.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" , ідент. код: 38712523, місцезнаходження: 76026, м. Івано-Франківськ, вул. Сухомлинського, будинок, 4, корпус 4, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" , ідент. код: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1 Д, - 862,82грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідент. номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" , ідент. код: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1 Д,- 862,82грн судового збору.
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2019 у справі №909/850/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.
5. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено 03.02.2020.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.П. Дубник
Суддя О.В. Зварич