Провадження № 11-сс/803/140/20 Справа № 202/192/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Снігурівка Миколаївської області, громадянки України, яка має загальну середню освіту, раніше не судима, офіційно не працевлаштована, заміжня, має малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2020 року задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 години 19 хвилин 07 березня 2020 року.
Слідчий суддя, в обґрунтування свого рішення зазначив, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, та з урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваної, враховуючи тяжкість злочину, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_10 та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, слідчим суддею не встановлено.
Вказує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, обґрунтовано вважає, що на даній стадії досудового розслідування, більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 .
Також, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людей.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати відносно підозрюваної інший запобіжний захід.
В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що існують перешкоди для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , оскільки остання з 2005 року хворіє на шизофренію, параноїдальна форма, потребує лікування, неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в психоневрологічних лікарнях.
Вказує, що є підстави вважати, що підозрювана перебувала в неосудному або обмежено осудному стані, а тому у разі доведеності її суспільної небезпеки до неї можливо будуть застосовані примусові заходи медичного характеру, а застосувати запобіжних захід необхідно більш м'який, аніж тримання під вартою, що не пов'язаний з позбавленням волі або застосувати спеціальний запобіжний захід, відповідно до ст. 508 КПК України.
Також зазначає, що підозрювана не має на меті уникати кримінальної відповідальності та створювати перешкоди або ухилятись від слідства або суду, оскільки вона хворіє на шизофренію та потребує лікування, про що є данні в матеріалах справи, крім того, при домашньому арешті або поміщенні її до психіатричної лікарні вона буде обмежена в таких можливостях як вчиняти тиск на свідків або потерпілих, а також не буде мати реальної можливості на вчинення злочинної діяльності.
Також вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б стверджували, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а навпаки, в матеріалах справи є підтвердження, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, має семирічну доньку, чоловіка, непрацездатну матір, нерухоме майно, раніше не судима, а тому ризики нічим не обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні є безпідставними.
Крім того, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, зважаючи на наступне.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, підтверджується документами, долученими до клопотання.
З наведених обставин, наявність щодо ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого їй злочину, є достатньо обґрунтованою для вирішення питання про застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя належним чином врахував данні, які характеризують особу підозрюваної, яка заміжня, має на триманні малолітню дитину 2011 року народження, не працевлаштована, раніше не судима, однак на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого з необережності в стані алкогольної інтоксикації, що спричинило смерть двох потерпілих, також враховував одночасну потребу у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, та вказав, що для забезпечення належного виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з чим і погоджується колегія суддів.
Що стосується доводів апелянта про те, що є підстави вважати, що підозрювана перебувала в неосудному або обмежено осудному стані, то вони не заслуговують на увагу, оскільки зазначене питання ще потребує перевірки під час досудового розслідування та ніяким чином не впливає на вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Доводи про те, що існують перешкоди для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , оскільки остання з 2005 року хворіє на шизофренію, параноїдальна форма, потребує лікування, неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в психоневрологічних лікарнях, є необґрунтованими, оскільки надана до суду медична документація, не підтверджує необхідності перебування підозрюваної під постійним спеціальним наглядом у медичному закладі та ніяким чином не перешкоджає триманню її під вартою.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв'язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обґрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: