Справа № 348/1478/19
28 січня 2020 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
секретаря судового засідання: Буратчук О.В.
з участю представника позивача: Капака В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАБ18 № 1324693 від 13.07.2019, складеною інспектором першого батальйону другої роти УПП в Івано-Франківській області Чорним Р.Б., його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що він 03.07.2019 близько 13 год. 20 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Незалежності 93 «А», керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем «CITROEN Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу менше ніж за 3 м. до суцільної лінії розмітки 1.1, а саме 0,6 метра, чим порушив п.п. 15.3 (д), 15.10 (а), 15.9 (д) ПДР України, та на нього накладено штраф в розмірі 510,00 гривень.
З постановою він не погоджується з наступних підстав.
Так 13.07.2019 р. близько 13 год. 20 хв. в м. Івано-Франківськ на вул. Незалежності, до його автомобіля позивача підійшов інспектор роти № 2 батальйону № 1 УПП в Івано-Франківській області Чорний Р.Б., який повідомив йому, що ним порушено правила зупинки та стоянки.
Він не погодився з інспектором та повідомив йому, що здійснив вимушену зупинку у зв'язку з проблемами із електронікою автомобіля, що унеможливило подальший рух, при цьому включив аварійну сигналізацію та зупинився на узбіччі так, щоб не створювати незручностей для інших учасників дорожнього руху.
Інспектор повідомив, що в будь якому випадку виносить постанову. Тоді він заявив клопотання про відкладення розгляду справи для залучення адвоката, однак інспектор дане клопотання проігнорував.
Він не визнає своєї вини, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв, а вимушено зупинив автомобіль з технічних причин. Він здійснив вимушену зупинку з дотриманням п. 15.14 ПДР України, зупинившись на узбіччі, не перешкоджаючи іншим учасникам руху, і включив світлову сигналізацію.
Окрім оскаржуваної постанови, інших доказів, які б вказували на порушення ним правил дорожнього руху, інспектором не надано, з матеріалів даної справи також не можливо встановити докази, які свідчать про наявність порушення ним правил дорожнього руху.
Крім того частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, які тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доході громадян або 50 штрафних балів.
При цьому інспектор вказує на порущення ним ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність з перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а та само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Він здійснив зупинку автомобіля, не створюючи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а тому інспектор мав застосовувати ч. 1 ст. 122 КУпАП, а не ч. 3 ст.122 КУпАП.
Вважає дії інспектора незаконними, а винесену постанову в справі про адміністративне правопорушення такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
05.08.2019 від представника УПП в Івано-Франківській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
13.07.2019 інспектор роти № 2 батальйону № 1 УПП в Івано-Франківській області ДПП, лейтенант поліції Чорний Р.Б. під час патрулювання на вул. Незалежності в м. Івано-Франківськ близько 13 год. 20 хв. помітив транспортний засіб Сітроен Берлінго, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
Інспектор підійшов до автомобіля для того, щоб з'ясувати обставини зупинки, представився відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», проінформував водія про порушення ним п.п. «д» п. 15.9 Правил дорожнього руху, який говорить про те, що зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
Після цього інспектор пред'явив законну вимогу до водія про пред'явлення документів, передбачених п.п. «а», «б», «ґ» п. 2.1 ПДР. Водієм виявився ОСОБА_1 , який виконав законну вимогу інспектора, надавши всі потрібні документи для перевірки.
Відповідно до ст. 279 КУпАП інспектор, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у ст. 222 КУпАП, в т.ч. за ст. 122 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 інспектором роти № 2 батальйону № 1 УПП в Івано-Франківській області ДПП, лейтенантом поліції Чорним Р.Б.. Після оголошення про початок розгляду справи інспектор зачитав Голинському А.М. його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектором після розгляду адміністративної справи було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1324693 від 13.07.2019 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. та оголошено її зміст. Після оголошення змісту постанови інспектор ознайомив Голинського А.М. зі змістом винесеної постанови.
У своїй позовній заяві позивач стверджує, що причиною порушення ПДР послужила вимушена зупинка через проблеми з електронікою ТЗ. Разом з тим, жодних клопотань чи пояснень з даного приводу позивач, будучи на місці розгляду справи не заявляв, що підтверджується винесеною постановою, а саме до постанови не долучались пояснення.
Посилання позивача на ту обставину, що транспортний засіб він зупинив через технічну несправність, не варто брати до уваги, оскільки відсутні докази, того, що Позивач не мав змоги виконати вимоги п.п. «в» п. 8.4 ПДР та здійснити зупинку згідно ПДР.
Твердження позивача, що в нього була вимушена зупинка, направленні на уникнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, адже, відповідно з п. 1.10 ПДР вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкод для руху.
У разі вимушеної зупинки позивач повиннен був вжити всіх визначених ПДР дій зупинки транспортного засобу у зв'язку з "можливою" технічною несправністю у відповідності до ПДР, однак цього позивачем зроблено не було.
Крім того з місця події позивач поїхав своїм автомобілем, без евакуації (у випадку несправності двигуна) що підтверджує неправдивість твердження про несправність, більше того до матеріалів позовної заяви не додано акту огляду та дефектовки ТЗ на предмет несправності, оскільки такої несправності не було.
Аналогічної думки дотримується і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 751/1944/17 від 08.0.2017 року.
Факт порушення ПДР позивачем був виявлений інспектором, який з дотриманням вимог закону та обгрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки Позивач здійснив зупинку та стоянку ТЗ ближче до суцільної лінії 1.1, а саме 0.6 метра чим порушив п.15.9 "Д" та 15.10 "А" ПДР.
Отже інспектор зафіксував факт порушення ПДР позивачем та після розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці виніс постанову на підставі фактично отриманих даних. Відтак інспектором не порушено вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови відбулося у відповідності до вимог КУпАП.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
На виконання ухвали суду від 15.10.2019 про витребування доказів від УПП в Івано-Франківській області поштовим зв'язком надійшов компакт-диск з відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників УПП в Івано-Франківській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві, просив суд визнати незаконною та скасувати постанову інспектора першого батальйону другої роти УПП в Івано-Франківській області Чорного Р.Б. від 13.07.2019 року серії ЕАБ18 № 1324693 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Наданий відповідачем компакт-диск з відеозаписами просив визнати неналежним та недопустимим доказом, оскільки вказаний диск не опечатано належним чином, він не містить відповідних реквізитів. Крім того в постанові інспектора не зазначено даних про здійснення відеофіксації під час розгляду справи про адміністративне парвпорушення та долучення вказаного доказу до постанови про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином рекомендованою кореспонденцією. Від представника відповідача поступило письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 72-74 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зі змінами і доповненнями (надалі «Правила дорожнього руху»).
Частиною 3 ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Зокрема постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ18 № 1324693 від 13.07.2019, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що останній 03.07.2019 близько 13 год. 20 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Незалежності 93 «А», керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем «CITROEN Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу менше ніж за 3 м. до суцільної лінії розмітки 1.1, а саме 0,6 метра, чим порушив п.п. 15.3 (д), 15.10 (а), 15.9 (д) ПДР України, та на нього накладено штраф в розмірі 510,00 гривень, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
При цьому постанову про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 283 КУпАП.
Так інспектором в постанові зазначено про порушення ОСОБА_1 п.п. 15.3 (д), 15.10 (а), 15.9 (д) ПДР України.
Відповідно до п. 15.9 (д) ПДР України зупинка забороняється: у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
Згідно п. 15.10 (а) ПДР України стоянка забороняється: у місцях, де заборонена зупинка.
Пункт 15.3 (д) в Правилах дорожнього руху відсутній.
При цьому порушення п.п. 15.10 (а), 15.9 (д) ПДР України тягнуть за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак інспектором складено постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, що є грубим порушенням Закону.
Вказані обставини підтвердив представник відповідача у відзиві на позов, де зазначив, що відповідно до ст. 279 КУпАП інспектор відповідно до ст. 222 КУпАП оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектором після розгляду адміністративної справи було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1324693 від 13.07.2019 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. та оголошено її зміст.
Тобто з пояснень представника відповідача вбачається, що інспектор розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді 255 грн. штрафу, однак в постанові зазначив про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. ст. 122 КУпАП та накладення на нього 510 грн. штрафу, що є порушенням ст. 283 КУпАП.
Також Розділом IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що:
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП) .
Однак інспектором складено постанову відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог даної інструкції.
Зокрема в постанові не зазначено відомості про роз'яснення ОСОБА_1 прав за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП. Також в графі «підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови» відсутній підпис ОСОБА_1 , та не здійснено відповідний запис про відмову ОСОБА_1 від підпису чи отримання копії постанови.
Окрім цього згідно вимог ст.ст. 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Наданий відповідем компакт диск з з відеозаписами суд не бере до уваги, оскільки він поданий з порушенням вимог ст.ст. 73, 74 КАС України щодо допустимості доказів, оскільки вказаний диск не оформлений належним чином (диск не опечатано належним чином, він не містить відповідних реквізитів). Крім того в порушення ст. 283 КУпАП в постанові інспектора не зазначено даних про здійснення відеофіксації під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та долучення вказаного доказу до постанови про адміністративне правопорушення, тому вказаний диск не може бути належним та допустимим доказом вчинення даного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім постанови про накладення адміністративного стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з'ясовано, чи було взагалі вчинено адміністративне правопорушення.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 р. у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, для спростування доказів, наданих позивачем.
Всі вище наведені порушення з боку відповідача, на думку суду є беззаперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.
Із зазначеного вище вбачається, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
За цих обставин, суд вважає, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має, а тому його адміністративний позов підлягає до задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Із оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона винесена 13.07.2019, а за захистом своїх прав позивач звернувся в суд 19.07.2019, тому відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до адміністративного суду ним не пропущено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 38, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 5-10, 132, 139, 229, 241-243, 246, 250, 268-270, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовільнити.
Постанову інспектора першого батальйону другої роти УПП в Івано-Франківській області Чорного Романа Богдановича від 13.07.2019 року серії ЕАБ18 № 1324693 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в строк, визначений ч. 4 ст. 286 КАС України.
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
Виготовлено 31.01.2020