03.02.2020
Справа № 497/1899/19
Провадження № 2/497/169/20
03.02.20 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16.12.2019 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить розірвати шлюб між нею і відповідачем стверджуючи, що вони разом не проживають з лютого 2018 року, шлюбно-сімейні відносини в них фактично припинені, збереження шлюбу неможливо, спору про поділ майна, що є їх спільним, немає. Від даного шлюбу сторони, мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та перебуває на утриманні її, позивача. Сторони у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю, просять задовольнити позовні вимоги.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований 02.03.2013р. виконавчим комітетом Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 02.03.2013р., актовий запис №1, а.с.5), після укладання шлюбу дружина - позивач змінила своє прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ". Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 , видане 23.10.2013 року, актовий запис №204, а.с.6), який проживає з матір'ю - позивачем ОСОБА_1 . Сторони надали суду заяви, якими просять не надавати їм строку для примирення, бажаючи розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. З матеріалів даної справи вбачається, що сторони продовжувати шлюбні відносини не бажають, позивач стверджує у заяві, що сторони фактично не проживають разом, відповідач не заперечує проти задоволення позову, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що потягне за собою неприпустиме порушення права одного з подружжя або обох на вільний вибір.
Відповідно до ст.112, її ч.2 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення для розгляду позову про розірвання шлюбу.
Таким чином, згідно чинного законодавства, незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу, тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що спору між сторонами про місце проживання дитини, з представлених суду відомостей, - не вбачається, а також не вбачається з матеріалів справи спору між сторонами щодо майна, задоволення позовних вимог про розірвання цього шлюбу не суперечить вимогам законодавства України. А, беручи до уваги фактичні взаємовідносини сторін, наполягання сторін на задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд враховує те, що сторонам відомі норми чинного законодавства наслідки розірвання шлюбу судом, а саме: згідно ч.2ст.114 СК України, в разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; а ч.3ст.115 СК України визначено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду.
Керуючись ст.ст.104,105,110 СК України, 12,80,263-265,352,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був зареєстрований 02.03.2013 року виконавчим комітетом Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області (свідоцтво про шлюбу НОМЕР_1 від 02.03.2013р., актовий запис №1).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 03.02.2020 року.
Суддя А.В. Кравцова