3 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 610/2835/18
провадження № 51-524 ск 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року,
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 5 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Така вимога має узгоджуватися з правилами ст. 436 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, заперечуючи законність судових рішень, скаржник, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу Суд не перевіряє фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Усупереч законодавчим приписам у поданій скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та наводячи свою версію подій за епізодом від 19 серпня 2018 року, не виклав обґрунтування незаконності вироку та ухвали, необхідності їх скасування чи зміни на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 84, 94, 374, 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку, а також з урахуванням установлених у справі фактів.
Крім того, скаржником не зазначено вимоги до суду касаційної інстанції, яка має узгоджуватися зі ст. 436 КПК.
Також до скарги засудженим не додано завірених копій оспорюваних вироку й ухвали.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3