іменем україни
3 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 171/2145/19
провадження № 51-504 ск 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши звернення ОСОБА_4 , яке за змістом є касаційною скаргою, на ухвалу слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року,
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення строку досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12019040410000765.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 10 січня 2020 року, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказане рішення слідчого судді.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ст. 24 та ч. 3 ст. 392 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищої інстанції, зокрема, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності й дотримання прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності.
Загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 КПК, застосовуються у випадку, якщо положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Однак питання про оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовано главою 26 вказаного Кодексу, викладені у ній норми є спеціальними по відношенню до загальних і саме вони підлягають застосуванню у цьому провадженні.
Водночас у ст. 309 КПК міститься вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Рішення слідчого судді, яким відмовлено у задоволенні заяви про встановлення строку досудового розслідування у згаданому переліку відсутнє, тобто його оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, установивши, що слідчий суддя прийняв рішення, передбачене КПК, й оспорювана ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя апеляційного суду діяв відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК і правомірно відмовив у відкритті провадження.
Що стосується оспорюваної ухвали слідчого судді, то вона не може бути предметом перегляду в порядку касаційної процедури в силу приписів ч. 4 ст. 424 КПК.
Згідно з ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо: касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку; з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3