03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 296/6325/18
провадження № 51 - 4440 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року,
встановив:
За вироком Корольовського районного суду Житомирської області від 01 липня 2019 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, розлученого, який має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27 листопада 2018 року Житомирським апеляційним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 4 роки
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК з урахуванням вироку Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року призначено ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом часткового складання покарань у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 вирішено рахувати з моменту затримання, тобто з 19 серпня 2018 року.
Зараховано ОСОБА_4 в строк покарання час перебування під вартою з 4 жовтня 2017 року по 07 лютого 2018 року включно.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишено попередній у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3 000 грн завданої моральної шкоди.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на незаконність ухвали апеляційного суду, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо нього у зв'язку з незастосуванням положень ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року при зарахуванні засудженому судом у строк відбування покарання з 04 жовтня 2017 року по 07 лютого 2018 року та з 19 серпня 2018 року по теперішній час строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вказують, що ухвала апеляційного суду є незаконною, тому що згідно постанови ВП Верховного суду від 29 серпня 2018 року, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року і що до неї продовжувались застосовуватись заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Закону №2046-VIII, а тому при постановлені ухвали, суд апеляційної інстанції повинен був застосувати ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишив без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК і надав строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також засудженому було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, вона буде повернута.
Ухвалу касаційного суду було невідкладно надіслано на адресу установи, в якій засуджений ОСОБА_4 перебував під вартою.
Згідно розписки засудженого, копія ухвали Верховного Суду була вручена йому 01 жовтня 2019 року.
Однак у наданий касаційним судом п'ятнадцятиденний строк засуджений недоліки касаційної скарги не усунув, нової касаційної скарги до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_4 не усунув недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, Верховний Суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК вважає за необхідне повернути касаційну скаргу засудженого з усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 разом з усіма доданими до цієї скарги матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6