Постанова
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 369/13317/17
провадження № 51-3013 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року щодо ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000428, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Хотин Березнівського району Рівненської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм в ПП «АВЕН-ЄЗЄР», раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_10 засуджено за ч. З ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
До набрання вироком законної сили застосовано до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 відраховується з 13 грудня 2018 року, з моменту взяття його під варту.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_10 розмір моральної шкоди 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн. на користь ОСОБА_8 .
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» розмір матеріальної шкоди 28 438 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 84 коп., моральної шкоди - 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн. на користь ОСОБА_8 .
У решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_8 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_10 розмір моральної шкоди 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн. на користь ОСОБА_9 .
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» розмір матеріальної шкоди 14 325 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 30 коп., моральної шкоди - 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн. на користь ОСОБА_9 .
В решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_10 розмір моральної шкоди 7 845 (сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. на користь ОСОБА_11 .
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» розмір матеріальної шкоди 43 000 (сорок три тисячі) грн. на користь ОСОБА_11 .
В решті позовних вимог потерпілого ОСОБА_11 відмовлено.
Цивільний позов прокурора в інтересах КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_10 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_11 у розмірі 6 045 (шість тисяч сорок п'ять) грн. 18 коп. на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Київської обласної клінічної лікарні».
Стягнуто з ОСОБА_10 процесуальні витрати у розмірі 5 937 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 60 коп. на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_10 процесуальні витрати у розмірі 15 659 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп. на користь ОСОБА_9 .
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року вирок Києво- Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Згідно з вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 липня 2017 року близько 14 год 30 хв керуючи автомобілем «Renault Trafic», д/н НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 1.5, 1.10, пп. «б» п. 2.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та потерпілому ОСОБА_11 завдано середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисником ставиться питання про зміну вироку Києво- Святошинського районного суду від 13 грудня 2018 року та зміну ухвали Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року та зменшення розміру основного у виді позбавлення волі з 8 років до 5 років та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобами з 3 років до 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами.
Захисник вважає, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини, які пом'якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, а суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, також не врахував обставини, що пом'якшують покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.
Потерпіла ОСОБА_9 подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , вважає призначене ОСОБА_10 покарання справедливим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 просила судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, потерпіла ОСОБА_8 касаційну скаргу просила не задовольняти.
Представник потерпілих адвокат ОСОБА_7 просив касаційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (провадження № 51-2925км18).
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 286 КК у касаційному порядку не оскаржуються.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_10 врахував, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні матір ОСОБА_14 , 1937 року народження, під час розгляду справи працевлаштувався водієм автобуса в ПП «АВЕН-ЄЗЄР». За характером і ступенем тяжкості злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК, віднесено законом до тяжких злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд врахував часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілим.
Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності та думку потерпілих, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 основного покарання та додаткового покарання за ч. 3 ст. 286 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах, встановлених в санкції статті.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок його суворості, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи захисника з приводу того, що при призначенні покарання судом апеляційної інстанції можуть бути визнані в якості обставин, що пом'якшують покарання, перебування на утриманні ОСОБА_10 матері 1937 року народження, офіційне працевлаштування з метою гарантованого відшкодування шкоди потерпіли були враховані судами першої та апеляційної інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.
Суд першої інстанції не сприйняв висловлене обвинуваченим ОСОБА_10 каяття як щире, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, вказавши на ґрунтовність висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_10 щиро не осудив свою поведінку та не виказав готовності бути притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинене, тобто також не взяв до уваги щире каяття.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, обвинувачений частково відшкодував збитки потерпілим. Відшкодування становило 30 000 грн потерпілій ОСОБА_8 , 30 000 грн потерпілій ОСОБА_9 , 300 доларів США потерпілому ОСОБА_11 , що підтверджує бажання обвинуваченого виправити ситуацію, яка склалась, проте посилання суду апеляційної інстанції на розбіжності між показаннями обвинуваченого про свій стан здоров'я з даними дослідження його стану здоров'я в медичному закладі після дорожньо-транспортної пригоди, може свідчити про неправдивість показань останнього та те, що він не визнавав свою вину, що є основною формою прояву щирого каяття.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з остаточно визначеним розміром призначеного покарання засудженому, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК та є справедливим щодо досягнення мети покарання, виходячи з вимог ст. 50 КК та висновками судів попередніх інстанцій, які не врахували щирого каяття обвинуваченого, яке не мало місця у формі правдивої розповіді про всі відомі йому обставини вчиненого злочину. За обставин вчинення ним злочину, встановлених судами попередніх інстанцій у судових засіданнях, зокрема того, що обвинувачений ОСОБА_10 за станом здоров'я після огляду лікаря не був допущений до маршруту за місцем роботи, але здійснив перевезення пасажирів до м. Києва, в напрямку до якого допустив зіткнення з вантажним автомобілем «Renault Premium», д/н НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «CoderS 3384D», д/н НОМЕР_3 , щире каяття не мало визначального самостійного значення при вирішенні питання про вид і розмір покарання у даному кримінальному провадженні.
Переконливих доводів, які б спростовували висновок суду щодо розміру та виду призначеного покарання, не встановлено.
Колегія суддів Верховного Суду, переглянувши наявні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, перевірила викладені у ній доводи про невідповідність призначеного покарання внаслідок його суворості, визнала їх безпідставними.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з мотивами ухвалених рішень судами попередніх інстанції та не встановила явну невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_15 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року щодо ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 6 травня 2019 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
0. ОСОБА_16 ОСОБА_2 ОСОБА_3