22 березня 2010 рокуСправа № 2а-694/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
в складі головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови,
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради звернулося з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Ковельського МУЮ) про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови.
Даний позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2009 року ВДВС Ковельського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню листа Ковельського міськрайонного суду по справі № 2а-244/08 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради провести перерахунок допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку ОСОБА_1 і виплатити її у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на підставі положень ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за період з 09.07.2007 року по грудень 2007 року.
Управлінням праці та соціального захисту населення на виконання рішення суду зроблено перерахунок допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку, надіслано відповідні листи, в порядку підпорядкованості, до головного управління праці, соціальних питань та справах захисту населення від наслідків аварії Чорнобильської катастрофи та до фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради про потребу в коштах, однак кошти на виплату даної допомоги на рахунки управління не надходили.
29 жовтня 2009 року державним виконавцем Мацюхом Д.Ю. складено акт про те, що в частині виплати допомоги у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» управлінням праці та соціального захисту не виконано рішення суду. Постановою від 30 жовтня 2009 року державний виконавець Мацах Д.Ю. наклав штраф в розмірі 340 гривень. 25.01.2010 року Волинським окружним адміністративним судом позов управління до ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій державного виконавця задоволено.
17 лютого 2010 року державним виконавцем Мацюхом Д.Ю. повторно складено акт про те, що управлінням праці та соціального захисту населення не виконано рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 гривень.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради - це бюджетна установа, власних коштів, якими можна розпоряджатися на свій розсуд на рахунках управління немає. На підставі вищевикладеного просять позов задовольнити, постанову про накладення штрафу скасувати, а дії державного виконавця визнати неправомірними.
Вважають, що штраф, накладений державним виконавцем, є неправомірним, оскільки застосований без встановлення причин невиконання рішення суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Адміністративний позов підтримує із підстав, викладених в позовній заяві та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечують, просять в задоволенні позову відмовити.
Суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності сторін по наявним в справі матеріалам.
Дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково із наступних підстав.
Відповідно до ст.6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Як вбачається із ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) встановлено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Як вбачається із ч.1 ст.7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено, що ВДВС Ковельського МУЮ 21 жовтня 2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду по справі № 2а-244/08 про зобов'язання УПСЗН ВК Ковельської міської ради зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно. 29.10.2009 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МУЮ Мацюхом Д.Ю. складено акт, в якому зазначено, що боржником - УПСЗН ВК Ковельської міської ради, рішення суду в частині виплати допомоги у розмірі визначеному ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року стягувачу ОСОБА_1 повторно не виконано через відсутність фінансування з Державного бюджету України.
На підставі даного акту постановою від 30 жовтня 2009 року державним виконавцем Мацюхом Д.Ю. було накладено штраф на управління праці та соціального захисту населення в розмірі 340 гривень. 25.01.2010 року Волинським окружним адміністративним судом позов управління до ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій державного виконавця задоволено.
17.02.2010 року державним виконавцем Мацюхом Д.Ю. повторно було складено акт про те, що в частині виплати допомоги управлінням праці та соціального захисту населення не виконано рішення суду.
На підставі даного акту від 17.02.2010 року державним виконавцем Мацюхом Д.Ю. винесено постанову від 17.02.2010 року, якою на боржника (УПСЗН ВК Ковельської міської ради) накладено штраф в розмірі 680 грн. - за порушення вимог ст.ст. 5, 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН ВК Ковельської міської ради рішення суду виконано частково в частині проведення перерахунку ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, а в частині виплати допомоги не виконано, через відсутність фінансування.
З листів УПСЗН ВК Ковельської міської ради від 16.12.2008 року № 2673/1.11 та № 251 від 04.02.2009 року вбачається, що управління зверталось з проханням до Головного управління праці, соціальних питань та в справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Волинської облдержадміністрації з проханнями надати роз'яснення з питань виконання рішень суду та щодо правильності нарахування та механізму виплати допомоги по догляду за дитиною, а також направляло листи за № 2390/1.11 від 12.11.2008 року та № 259 від 04.02.2009 року до фінансового управління про збільшення розмірів фінансування та виділення додаткових коштів для виконання рішень суду.
Крім того, з листів Міністерства праці та соціальної політики України від 03.01.2009 року № 1064/014/9108 та № 13049/0/14-09/06 від 12.11.2009 року вбачається, що бюджетні витрати , пов'язані із задоволенням судами позовних заяв отримувачів пільг, компенсацій та гарантій, які виникли внаслідок рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 не враховані в Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Міністерство праці України зверталося до Міністерства фінансів України з пропозицією врахувати додаткову потребу у видатках на виконання судових рішень, дане питання знаходиться на розгляді у Міністерстві фінансів України.
Як вбачається зі ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими кошторисами.
Разом з тим ст. 87 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -юридичну особу в розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Сам порядок накладення штрафу передбачений пунктом 10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (надалі Інструкція).
Суд враховує те, що УПСЗН ВК Ковельської міської ради вжило всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду від 09.10.2008 року по справі № 2а-244/08. Однак, не виконання даного рішення відбулося не з вини позивача, а через відсутність коштів у Державному бюджеті, призначених для виконання рішень судів, що є поважною причиною. При винесенні постанови про накладення штрафу від 17.02.2010 року державний виконавець ВДВС Ковельського МУЮ Мацюх Д.Ю. не в повній мірі вивчив обставини та причини з яких рішення суду не виконано, при винесені постанови не дотримався вимог ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” щодо з'ясування неповажності причин невиконання рішення, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що дана постанова винесена з порушенням вимог закону, а тому повинна бути визнана протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова від 17.02.2010 року про накладення штрафу на позивача є такою, що прийнята із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
При цьому, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Мацюха Д.Ю. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 17.02.2010 року до задоволення не підлягають, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу винесення постанови про накладення штрафу від 17.02.2010 року, якій суд дав правову оцінку, а визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не потребує визнання протиправними дій щодо його прийняття.
Крім того, суд враховує ту обставину, що позивачем не наведено жодної обґрунтування того в чому саме полягають неправомірні дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції по їх прийняттю.
Також суд вважає, що при винесенні постанови виконавець діяв у межах та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд,
Адміністративний позов слід задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Мацюха Д.Ю. від 17.02.2010 року про накладення на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради штрафу у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень за невиконання судового рішення по ВП № 15392267.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається представниками позивача та відповідача протягом десяти днів з дня отримання ними копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк
Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2010 року.