12 березня 2010 рокуСправа № 2а-617/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
в складі головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
з участю представника відповідача Масловського В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1547 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини А 1547 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню.
Вказаний позов мотивовано тим, що позивач проходив дійсну військову службу у військовій частині А 1547 на посаді помічника начальника штабу військової частини з 18.04.2000 року по 31.10.2005 року та з 01.12.2005 року по 24.12.2009 року. 05 травня 2203 року Президентом України було видано Указ № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу», відповідно до якого Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби у встановлених розмірах.
Міністром оборони України 26.05.2003 року № 149 було видано Наказ «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних силах України», яким затверджувались розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України. Виплата надбавок повинна була здійснюватись з 01 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
На момент введення надбавки, тобто станом на 01.05.2003 року, ОСОБА_1 мав 9 років 9 місяців безперервної військової служби, а з 01.08.2003 року мав 10 років безперервної військової служби, тому з 01.05.2003 року згідно з вищезазначеним Указом Президента України, повинен був отримувати щомісячну надбавку у розмірі 10 % від грошового забезпечення, та з 01.08.2003 року повинен був отримувати щомісячну надбавку у розмірі 30 % від грошового забезпечення, але з метою економії коштів надбавка безпідставно виплачувалась в заниженому розмірі. Вважає, що військова частина А 1547 має заборгованість по грошовому забезпеченню, яку просить стягнути.
Крім того, 01.12.2009 року ОСОБА_1 звертався з заявою до командира військової частини з проханням видати довідку про розміри виплати щомісячної надбавки до грошового забезпечення за безперервну військову службу у Збройних Силах України з 01.05.2003 року по 28.02.2005 року включно, однак йому було в цьому відмовлено, тому просить вжити заходів щодо видачі згаданої довідки військовою частиною А 1547.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав із підстав у ньому викладених. Вважає, що йому було не донараховано щомісячну надбавку до грошового забезпечення за безперервну військову службу.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що на час введення в дію Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року з 01.05.2003 року стаж позивача становив понад 9 років 9 місяців, однак щомісячна надбавка виплачувалась менша, ніж встановлена в 10 %, а з 01.08.2003 року позивач мав вислугу понад 10 років, однак щомісячна надбавка виплачувалась менша, ніж встановлена в 30 %. Даним Указом надано Міністру оборони України право встановлювати визначати порядок і умови виплати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України до грошового забезпечення понад 5 років до 10%, понад 10 років до 30%. Крім того, виплата надбавок відповідно до Указу повинна здійснюватися з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання Збройних сил України. Вищезгаданий Указ обмежує лише верхній граничний розмір надбавки за вислугу років і надає право, а не зобов'язує її встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
Зазначив також, що оскільки фактичні розміри надбавок до грошового забезпечення встановлювалися рішеннями Міністерства оборони України, позовні вимоги про визнання зазначених рішень протиправними та такими, що заподіяли виникнення заборгованості по виплаті щомісячної надбавки за безперервну військову службу перед позивачами можуть пред'являтися лише до МОУ. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити із наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 п. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності. Пункт 2 ч. 1 даної статті визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення із публічної служби.
Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 ч. 4 Закону передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині 1547, що підтверджується довідкою від 15.02.2010 року № 161.
Відповідно до положень Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05.05.2003 року № 389 (далі - Указу) Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до 30 %. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
Пункт 2 даного Указу Президента України встановлює, що виплату надбавок відповідно до цього Указу здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
В судовому засіданні встановлено, що телеграмами від 26.05.2003 року № 146/2095 та від 6.01.2004 року № 146/1/11/26 до військ було доведено рішення Міністра оборони України про те, що виділені Міністерству оборони України на 2003-2004 роки кошти (82% від потреби) дозволяли виплачувати військовослужбовцям зазначену надбавку за травень-жовтень 2003 року і за січень-серпень 2004 року у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - 3, понад 10 років - 5, понад 15 років - 10, понад 20 років - 15, понад 25 років - 20 відсотків.
ОСОБА_1 на момент введення надбавки, тобто станом на 01.05.2003 року, мав 9 років 9 місяців безперервної військової служби, а з 01.08.2003 року мав 10 років безперервної військової служби, що підтверджується витягом з особової справи про проходження військової служби від 15.02.2010 року № 162.
Позивач мав право на отримання грошової допомоги за безперервну військову службу в розмірах відсоткової ставки, встановленої даним Указом Президента від 05.05.2003 року № 389 і отримував її в розмірі 3-5 відсотків грошового забезпечення, визначених Міністром оборони України, залежно від стажу служби, що в судовому засіданні не заперечується сторонами.
Таким чином військова частина А 1547 при встановленні даного грошового забезпечення діяла правомірно, виплата надбавок за безперервну військову службу здійснювалась згідно вимог Указу, який передбачає право, а не обов'язок Міністра оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби та у відповідності до розпоряджень Міністра оборони України, визначених на його виконання.
Також відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України N 149 від 26 травня 2003 року, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім того наказ Міністра оборони України N 149 від 26 травня 2003 року передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Як встановлено в судовому засіданні, щомісячні надбавки за безперервну службу нараховувались та виплачувались ОСОБА_1 у відповідності з розпорядженнями Міністра оборони України щодо розміру щомісячних надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України за ці періоди часу.
Такі дії відповідають повністю вимогам Указу, є правомірними.
Тому, виходячи із викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про виплату грошового забезпечення за безперервну військову службу, у розмірах, визначених Указом, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Інші твердження позивача не спростовують фактів, встановлених в судовому засіданні.
Крім цього, Указом визначені граничні межі виплати надбавок за безперервну військову службу, однак п. 2 даного Указу є відсилочним і покладає визначення розміру цих виплат, в межах граничних норм, на Міністра оборони України, що і є в даному випадку.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 1547 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається позивачем, представником відповідача протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - тобто з 17 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк