про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 березня 2010 року Справа № 2а-870/10/0370
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Костюкевич С.Ф., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання його дій протиправними щодо підписання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 09.03.2010 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Президента України про визнання його дій протиправними щодо підписання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 09.03.2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.2010 року Президент України підписав прийнятий Верховною Радою України 09.03.2010 року Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», статтею 61 якого передбачено можливість формування коаліції не депутатськими фракціями, а окремими народними депутатами. Підписання Президентом України цього Закону вважає протиправним з наступних підстав. Згідно з частиною 6 статті 83 Конституції України у Верховній Раді України за результатами виборів на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Зазначає, що Конституція України визначає, що суб'єкти формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України є лише депутатські фракції, що і підтверджено рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2008, а відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не можуть бути оскаржені. Підписання Президентом України вищевказаного Закону вважає протиправним, оскільки Закон протиправно відносить до суб'єктів формування коаліції ще й окремих народних депутатів. Переконаний, що підписання відповідачем вищеназваного Закону порушує його права, передбачені статтями 6, 19, 38, 75 Конституції України, зокрема право вільно обирати до органу законодавчої влади представників і через них брати участь в управлінні державними справами.
Позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, згідно із пунктом 7 частини статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 75 Конституції України передбачає, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно з пунктом 3 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
Стаття 94 Конституції України визначає, що закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Відповідно до частин 1 та 2 даної статті, Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач фактично оспорює не процесуальні питання по підписанню Президентом України Закону, а неконституційність цього закону, прийнятого Верховною Радою України, який на його думку, порушує його права вільно обирати до органу законодавчої влади представників і через них брати участь в управлінні державними справами.
Президент України при підписанні законів не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому спір з приводу недотримання Президентом процедури підписання Закону не є справою адміністративної юрисдикції і не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори з приводу процедури підписання законів Президентом України і їх при цьому неконституційності, оскільки чинним законодавством встановлений інший порядок вирішення таких спорів.
Згідно із статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про Конституційний Суд України» однією із підстав для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 цієї статті компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Зважаючи на це, дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому згідно із пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
Керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання його дій протиправними щодо підписання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 09.03.2010 року.
Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги на ухвалу одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.Ф. Костюкевич