10 березня 2010 рокуСправа № 2а-19618/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченко О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Сорокопуда М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у Волинській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - ГУ МНС у Волинській області) про стягнення грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна, заробітку за надурочний час, середнього заробітку за весь час затримки та зобов'язання видати посвідчення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 31.12.1987 року він проходив службу в органах МВС та МНС України, а саме, в 4-ї самостійній пожежній частині міста Ковеля ГУ МНС у Волинській області. З 21.12.2008 року наказом ГУ МНС у Волинській області №76 від 15.12.2008 року його звільнено зі служби за станом здоров'я у зв'язку з поданням заяви.
Вважає, що відповідно до законодавства його повинні були забезпечувати за рахунок коштів Державного бюджету України спеціальним одягом, однак видавали речове майна не в повній мірі, внаслідок чого на час звільнення є заборгованість з 19 найменувань предметів речового майна, яке належить до видачі.
Зазначає, що він, відповідно до табеля обліку робочого часу за час служби перепрацював 635 годин наднормованих годин, однак відповідачем було відмовлено у виплаті коштів за службу у понад установлений час, чим порушено статті 106, 107 КЗпП України.
Зазначає, що згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Станом на 21.12.2009 року розрахунок з ним не проведено, тому просив стягнути середній заробіток за час затримки до 21.12.2009 року.
Посилаючись на статтю 22 Закону України «Про пожежну безпеку» зазначає, що він має право на пільги, однак позбавлений ними користуватися у зв'язку з відсутністю відповідного пільгового посвідчення, тому просить суд зобов'язати відповідача видати зазначений документ.
У письмовій заяві про зміну позовних вимог від 04.02.2010 року позивач просить зобов'язати ГУ МНС України у Волинській області видати йому недоотримане речове майно, яке належало йому до видачі на час звільнення, стягнути з відповідача грошову компенсацію за переробіток у надурочний час на день звільнення в розмірі 14 605 грн., стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.12.2008 року по 21.12.2009 року у розмірі 22 088,78 грн. та зобов'язати ГУ МНС України у Волинській області видати йому пільгове посвідчення на 50-відсоткову знижку по оплаті комунальних послуг.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. По суті пояснили, що з січня 2005 року позивач проходив службу в 4-й самостійній пожежній частині міста Ковеля ГУ МНС у Волинській області, а з 21.12.2008 року був звільнений зі служби за станом здоров'я на пенсію, яку отримує з часу звільнення. Позивач недоотримав 19 найменувань речового майна - форменого одягу, яке належить йому до видачі на час звільнення на підставі наказу МНС №301 від 18.05.2006 року. Також додали, що позивач відповідно до табеля обліку робочого часу станом на грудень 2008 року працював у понадурочний час, кількість надурочних годин складає - 635. Вважають, що робота у понадурочний час повинна оплачуватись в подвійному розмірі, тому просили стягнути за службу у понадурочний час 14 605,00 грн., при цьому не заперечують, що за останній рік служби перед звільненням ОСОБА_1 було недопрацьовано річну норму на 273 години. Посилаючись на статтю 117 КЗпП України вважають, що позивач має право на отритання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 21.12.2008 року по 21.12.2008 року в розмірі 22 088,78 грн., які підлягають стягненню. Додали, що позивач відповідно до статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» має право на отримання посвідчення чи довідки, що дає право на пільги при оплаті комунальних послуг, однак йому таких документів видано не було, що вважають порушенням законодавства. Просять позов задовольнити повністю.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, при цьому пояснив, що позивач наказом по особовому складу №76 від 15.12.2008 року звільнений зі служби з підрозділів цивільного захисту МНС України за станом здоров'я. Посилаючись на Закон України «Про правові засади цивільного захисту» додав, що при звільненні осіб рядового і начальницького складу МНС України в запас за станом здоров'я або відставку не передбачена виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно чи самого речового майна. Вимоги позивача про те, що станом на 21.12.2008 року служба у понадурочний час становить 635 годин, які на думку позивача повинні були виплачені при його звільненні, не заслуговує на увагу, оскільки згідно пункту 1.15 наказу МНС України №447 від 10.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» (далі - Інструкція про виплату грошового забезпечення) за службу понад установлений час, за дні відпочинку та святкові дні грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу додатково не виплачується. Також додав, що позивач пропрацювавши 23 роки 1 місяць і 7 днів, не має права на пільги і отримання пільгового посвідчення - ветерана служби, оскільки стаття 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначає, що ветеранами військової служби, ветеранами служби цивільного захисту, визнаються громадяни України які бездоганно прослужили на військовій службі, в службі цивільного захисту 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку. Підтвердив, що позивач із письмовою заявою про видачу йому пільгового посвідчення чи довідки про право на пільги для оплати комунальних послуг, в ГУ МНС України у Волинській області не звертався. Просить відмовити в задоволенні всіх позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.
Зі змісту статті 17 КАС України спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів.
Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту визначає Закон України «Про правові засади цивільного захисту». З преамбули Закону України «Про пожежну безпеку» вбачається, що цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Судом встановлено, що в січні 2005 року позивач переведений з системи органів внутрішніх справ на службу в 4-ту самостійну державну пожежну частину міста Ковеля ГУ МНС України у Волинській області.
З оглянутого судом витягу з наказу по особовому складу ГУ МНС України у Волинській області від 15.12.2008 року №76 вбачається, що старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 командира відділення-водія 4-ої самостійної державної пожежної частини міста Ковеля ГУ МНС України у Волинській області звільнено зі служби у запас Збройних Сил за станом здоров'я з виключенням із списків особового складу органів та підрозділів цивільного захисту, всіх видів забезпечення з 21 грудня 2008 року з вислугою на службі 23 роки 1 місяць і 7 днів.
В частинах 1 і 2 статті 48 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» передбачено, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту забезпечується за рахунок коштів, що виділяються на їх утримання з Державного бюджету України, форменим одягом, а також відповідними знаками розрізнення. Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №629 передбачено, що цим Положенням регулюються відносини, пов'язані з проходженням служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. Пункт 17 даного Положення передбачає, що особи рядового і начальницького складу під час служби забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 року №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (в редакції від 23.08.2005 року, що діяла на час звільнення зі служби позивача) затверджено опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту; норми забезпечення форменим одягом особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Посилання позивача в заяві про уточнення позовних вимог від 30.01.2010 року на підставу для видачі недоотриманого речового майна на статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час» не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки дані нормативно-правові акти визначають основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та порядок їх правового забезпечення і дія вищеназваних актів не поширюється на особовий склад працівників органів і підрозділів цивільного захисту.
Закон України «Про правові засади цивільного захисту» та постанова Кабінету Міністрів України №795 від 23.08.2005 року «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (в редакції на час звільнення позивача зі служби) не передбачає права на грошову компенсацію вартості недоотриманого речового майна чи форменого одягу чи видачу такого недоотриманого майна після звільнення зі служби. Крім того, частина 3 статті 48 вищеназваного Закону вказує, що використання форменого одягу органів і підрозділів цивільного захисту сторонніми особами тягне відповідальність згідно із законом. Зважаючи на викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача видати недотримане речове майно, до задоволення не підлягають.
Крім того, пунктом 5 вищеназваної постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 року №795 (в редакції від 08.04.2009 року, що є чинною в даний час) передбачено, що після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Суд вважає, що посилання позивача на пункт 1.1 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.05.2006 року №301 «Про заходи щодо виконання постанов Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 року №795 та від 13.03.2006 року №278», який діяв на час звільнення позивача та чинність наказом МНС №268 від 16.04.2009 року, як на підставу для видачі недоотриманого на момент звільнення речового майна, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки згідно довідки ГУ МНС України у Волинській області від 10.03.2010 року № 17/1216 у Міністерстві юстиції України даний наказ не зареєстрований і на реєстрацію не подавався, тому згідно з абзацами 1 і 2 пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 року «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» вважається таким, що не набрав чинності і не може бути застосований.
Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення компенсації за службу у понадурочний час.
У статтях 54, 90 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» передбачено, що для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні з оплатою згідно із трудовим законодавством. Умови забезпечення грошового забезпечення осіб рядового і нальчицького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 1.15 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року № 447 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 року за №612/15303 встановлено, що за службу понад установлений службовий час, за дні відпочинку та святкові дні грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу додатково не виплачується.
Крім того, з довідки №126 від 28.01.2010 року виданої Ковельським районним управлінням ГУ МНС України у Волинській області вбачається, що ОСОБА_1 при проходженні служби в 4-й самостійній державній пожежній частині м. Ковель ГУ МНС України у Волинській області не звертався із заявою щодо виплати йому грошової компенсації за відпрацьований понадурочний час.
Посилання позивача про застосування судом норм КЗпП України щодо оплати надурочних робіт як підставу для стягнення за перепрацьовані понаднормові години не є підставним, оскільки дане питання врегульовано нормами спеціального законодавства для органів і підрозділів цивільного захисту, де базовий Закон України «Про правові засади цивільного захисту» визначення умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу підрозділів цивільного захисту покладає на Кабінет Міністрів України, а останній в постанові Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року умови та порядок виплати грошового забезпечення поклав на Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке питання умов виплати грошового забезпечення врегулювало наказом №447 від 10.06.2008 року. Беручи до уваги, що даними нормативно-правовими актами непередбачено стягнення грошової компенсації за службу у понадурочний час, тому позовні вимоги в цій частині, до задоволення не підлягають.
Оскільки підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення за перепрацьовані понаднормові години служби відсутні, тому і не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат працівнику - з 21.12.2008 року по 21.12.2009 року. Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачу при звільненні було проведено виплату усіх належних йому сум на день звільнення відповідно до вимог діючого законодавства.
Також не підлягає до задоволення позовна вимога позивача в частині зобов'язання відповідача видати пільгове посвідчення чи довідку на знижку при оплаті комунальних послуг виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами служби цивільного захисту визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі в органах і підрозділах цивільного захисту 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку.
З витягу наказу по особовому складу від 15.12.2008 року №76 вбачається, що позивач станом на 21.12.2008 року в таких органах прослужив 23 роки 1 місяць і 7 днів.
Як встановлено судом та не заперечується самим позивачем, останній із письмовою заявою про видачу посвідчення чи довідки, які дають право на пільги, до відповідача не звертався.
У статті 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Оскільки права позивача у невидачі документів не порушені, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог відносно ще не порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ МНС України у Волинській області слід відмовити.
Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 48, 49, 54, 90 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 року №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом», постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 року «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №629 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 року № 447 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у Волинській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається сторонами та їх представниками протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі - 15 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий: С.Ф. Костюкевич