"03" лютого 2020 р.
м. Київ
справа № 755/1747/20
провадження № 2-н/755/60/20
суддя Дніпровського районного суд м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали заяви Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу.
Згідно змісту заяви, боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши подану заяву, суддя дійшов висновків про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно положення п. 3 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 5-7 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Так, на виконання вимог вищенаведених вимог статті 165 ЦПК України, 27.01.2020 року судом здійснено запит щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживанняборжника ОСОБА_2 .
Згідно відповіді на запит суду за відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_1 зареєстрованою по м. Києву не значиться.
Згідно положення ч. 9 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2статті 165 Цивільного процесуального кодексу України)
Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 на користь заявника Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» з огляду на відсутність у суду офіційних даних щодо зареєстрованого місця проживання боржника.
Разом з тим, заявник має право звернутися до суду із вимогою про стягнення заборгованості у порядку позовного провадження, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2статті 165 Цивільного процесуального кодексу України)
Разом з тим, судом встановлено відсутність в матеріалах досліджуваної заяви доказів належної сплати судового збору, а саме платіжного доручення відповідного змісту (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)), оскільки надане заявником платіжне доручення від 21.01.2020 року № 747 не містить відомості про те, за яку саме заяву сплачено судовий збір у розмірі 210,20 грн.
З огляду на відсутність належних доказів сплати заявником судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, наявні правові підстави для відмови у видачі судового наказу.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 161, 165, 166, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу.
Роз'яснити заявнику його право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган