Справа №:755/3276/18
"29" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017100040016022 від 29 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
в Дніпровському районному суді м. Києва перебуває на розгляді кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
06 грудня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 02 лютого 2020 року включно.
В судовому засіданні судом, з урахуванням положень Кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинуваченого до спливу вказаного строку, поставлене питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою відповідно до ст. 331 КПК України.
Прокурор просить продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, оскільки підстави для застосування цього запобіжного заходу не відпали, а отже наявні визначені ст. 177 КПК України ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки знаходився у розшуку, може вчиняти інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки потерпілий та частина свідків допитані, інші свідки не проживають за вказаними раніше адресами, тому впливати на них обвинувачений не має можливості. Крім того, ОСОБА_3 проживав постійно за домашньою адресою, у нього дружина і діти, тому він не буде ухилятись більше від суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, пояснив, що шкодує про те, що безвідповідально відносився до обов'язку з'являтись в суд, більше такого не повторить.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України мета застосування запобіжного заходу визначена як забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також як запобігання спробам, вчинити інші незаконні дії, в т.ч. переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням предмета, спеціально призначеного для нанесення тілесних ушкоджень. Санкція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня та 06 грудня 2019 року термін дії даного запобіжного заходу було продовжено, востаннє 02 лютого 2020 року включно. Термін перебування ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятору, становить 5 місяців.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому, суд не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення, зокрема, щодо існування ризиків, зазначених прокурором. У розпорядження суду не надано будь-яких доказів у підтвердження того, що ОСОБА_3 буде вчиняти тиск на потерпілого і свідків. Жоден з заявлених прокурором ризиків не може бути підставою для продовження такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Окрім того, судовий розгляд кримінального провадження здійснюється тривалий час, а тому ризики, які існували при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з часом зменшуються, що дає суду підстави прийти до висновку, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора на даний час мінімізовані настільки, що не виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 58-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» (Korniychuk v. Ukraine) № 10042/11 від 30 квітня 2018 року зазначено, до обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого.
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, Суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано .
Виходячи із зазначеного та враховуючи те, що єдиною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також його вік, та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, той факт, що він не одружений, має на утриманні трьох дітей, перебуває у цивільному шлюбі, недоведеність стороною обвинувачення недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку, що необхідність у продовженні ОСОБА_3 такого виняткового заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою, відсутня.
У зв'язку із зазначеним суд дійшов до висновку про необхідність змінення обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з одночасним покладенням на нього обов'язків, встановлених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 183, 194, 331 КПК України, суд
змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заборонити ОСОБА_3 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 до 27 березня 2020 року включно та зобов'язати останнього прибувати за кожною вимогою до суду в межах строку дії цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 строком до 27 березня 2020 року включно, такі обов'язки:
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
заборонити спілкуватись з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти в залі суду та доставити за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Згідно ч. 3 ст. 181 КПК України направити копію ухвали для виконання до Солом'янського УП ГУНП в м. Києві та зобов'язати негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_3 , про що письмово повідомити Дніпровський районний суд міста Києва.
Контроль за виконанням ухвали в частині зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4, яка безпосередньо підтримує державне обвинувачення у суді.
Визачити час проголошення повного тексту ухвали 17 год 20 хв 30 січня 2020 року.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1