Справа №:755/1389/20
"03" лютого 2020 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних стосунків,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних стосунків.
Відповідно до змісту заявлених вимог, заявник ОСОБА_1 просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Держави Ізраїль , є рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначення походження дитини встановлено Главою 12 Сімейного кодексу України.
За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Тобто, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №12 «Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності в актах громадського стану», суд розглядає заяви про становлення неправильності запису в акті громадського стану у випадках допущення органами реєстрації актів громадського стану помилок при складанні актового запису (прізвища, імені, по батькові, національності і громадянства батьків тощо).
Як убачається з долучених до заяви в порядку окремого провадження доказів, факт батьківства ОСОБА_1 відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, встановлено у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент вчинення таких дій, про що видано повторне свідоцтво про народження дитини де в графі батько записано - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Держави Ізраїль ».
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням або оспорюванням суб'єктивного права, тобто коли відсутнє порушення права, то не може бути також і спору про право цивільне.
Звернення особи за судовим захистом у порядку окремого провадження зумовлюється неможливістю здійснити своє право через неможливість його довести відповідному органу (РАГСу, нотаріусу та ін.) або громадянам та на підставі її впевненості в існуванні права. Характерним для справ окремого провадження є положення, коли звернення особи до суду зумовлюється неможливістю здійснити своє право через недоведеність певної юридичної обставини, з існуванням якої закон надає особі відповідні права.
Згідно з ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку. Враховуючи те, що батьком дитини у свідоцтві про народження записано ОСОБА_1 , то з заяви про встановлення факту родинних відносин (а по суті - факту батьківства) вбачається спір про право.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. (ч.4 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних стосунків, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, тому з метою захисту порушених прав та інтересів, в тому числі оспорювання його батьківства іншими особами, заявник має право звернутись до місцевого загального суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства, що дає підстави відмовити у відкритті провадження у справі на підставі ч.4 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись ч.4 ст. 315, ст. 259-260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних стосунків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.