02 березня 2010 рокуСправа № 2а-19621/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
в складі головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
з участю представників відповідачів Клеха А.Є., Кваснікевича В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Волинській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та визнання нечинною постанови про закінчення виконавчого провадження,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та визнання нечинною постанови про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 02.02.2010 року в дану справу як другого відповідача залучено відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області.
Даний позов мотивовано тим, що відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, в провадженні якого було виконавче провадження за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду № 2-45/04, його закінчив по причині повного виконання, хоча ніяких повних дій не було вчинено, ОСОБА_1 не повідомлено і не надіслано копії постанови про закінчення виконавчого провадження, чим не дотримано ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду № 2-45/04 на ВДВС ГУЮ у Волинській області покладався обов'язок перевірити всі обставини, які надавали право на пенсійне забезпечення у відповідності до вимог законодавства і Постанови КМУ № 393, однак відповідач цього не зробив, а тому вважає, що виконавче провадження закінчено незаконно.
Із наданої позивачу відповіді 20 жовтня 2009 року вбачається, що державний виконавець ВДВС у період 2004-2005 років не сумлінно віднісся до покладеного обов'язку за виконавчим листом, оскільки не перевірив всіх обставин по суті, а взяв за основу при прийнятті рішення довідку боржника, в якій навів доводи про відсутність підстав для призначення пенсії і таким чином закінчив виконавче провадження з порушенням законодавства, про що не повідомив ОСОБА_1, так як підстави для призначення пенсії були.
Зважаючи на факт, що виконання виконавчого документу зволікається ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії ВДВС до Міністерства юстиції 26.09.2008 року. Однак переадресована на Головне управління юстиції у Волинській області скарга належним чином не була розглянута, постанова про закінчення виконавчого провадження не була скасована.
Оскільки звернення було розглянуто неправомірно, без з'ясування всіх обставин справи, ОСОБА_1 повторно звернувся у 2009 році до Головного управління юстиції у Волинській області на дії державного виконавця і знову не отримав копії постанови про результати її розгляду. Вважає, що управлінням юстиції не було належно розглянуто його скаргу і не було прийнято відповідного рішення та не скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження, що сприяло знищенню виконавчого провадження.
У зв'язку з бездіяльністю державного виконавця Клехо А.Є. та Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 по цей день не став пенсіонером органів внутрішніх справ. У зв'язку з вищевикладеним просить позов задовольнити, визнати дії відповідачів неправомірними та незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також просить поновити строк звернення до суду, оскільки пропустив його із поважних причин.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2. в судовому засіданні позов підтримав із підстав у ньому викладених, суду пояснив, що в даному випадку Головним управлінням допущено бездіяльність по неналежному контролю за діями державного виконавця по виконанню даного судового рішення, що призвело до його невиконання та не призначення пенсії позивачу. Також виконавець не вживав належних дій по виконанню виконавчого листа, що призвело до невиконання рішення суду. Такі дії відповідачів у виконанні судового рішення у справі № 2-45/04 від 24.05.2004 року є неправомірними. Крім цього, зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена із порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не було здійснено виконання судового рішення, у зв'язку із чим вона є нечинною.
Представник відповідача Головного управління юстиції у Волинській області Кваснікевич В.В. в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що в даному випадку управління є неналежним відповідачем по справі, оскільки не здійснює будь - якого контролю за державними виконавцями. Також зазначає, що позивач неодноразово звертався із скаргами на дії ВДВС і проведеними перевірками порушень зі сторони виконавця по виконанню рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про перерахунок пенсії не було виявлено. Крім цього, зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим наполягає на застосуванні ст.100 КАС України.
Представник відповідача ВДВС Головного управління юстиції Клехо А.Є. в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим. 10.04.2004 року разом із заявою про примусове виконання рішення суду у відділ державної виконавчої служби був пред'явлений для виконання виконавчий лист № 2-45 від 29.07.2004 року Луцького міськрайонного суду про зобов'язання УМВС України у Волинській області вирішити питання призначення пенсії ОСОБА_1, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей». На виконання постанови від 11 серпня 2004 року про відкриття виконавчого провадження на адресу виконавчої служби надійшов лист УМВС України у Волинській області, згідно якого ОСОБА_1 не має підстав для призначення пенсії, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 мав лише стажу 11 років 03 місяці 17 днів. На підставі цього виконавче провадження було закінчено, однак дана постанова була скасована та зобов'язано державного виконавця звернутися до Луцького міськрайонного суду. У зв'язку з направленням до суду заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення суду 11 листопада 2004 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 10.12.2004 року виконавче провадження було поновлено та 17.01.2005 року Клехо А.Є. складено акт державного виконавця про перевірку УМВС України у Волинській області звернення ОСОБА_1 про призначення йому пенсії. У зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, підрозділом примусового виконання рішень 31.01.2005 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Таким чином державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив, що згідно акту від 21 жовтня 2008 року вказане виконавче провадження було знищено шляхом спалювання, на підставі п. 3.20 «Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби».
Також норми закону не містять вимог, щодо залучення стягувача при складанні акту держвиконавця про виконання судового рішення у справах немайнового характеру.
Вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу, який би свідчив про наявність його порушеного права, інтересу чи свободи. Крім того, позивачем пропущено встановлений чинним законодавством строк звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим просить в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити із наступних підстав.
Відповідно до ст.6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Як вбачається із ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) встановлено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Як вбачається із ч.1 ст.7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як вбачається із ст.25 ч. 2 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 37 п. 8 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 24.05.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 на неправомірні дії УМВС України у Волинській області, в частині призначення пенсії, позовні вимоги задоволено та зобов'язано УВМС України у Волинській області вирішити питання призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».
29.07.2004 року Луцьким міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі № 2-45/2004 за позовом ОСОБА_1 на неправомірні дії УМВС України у Волинській області.
11.08.2004 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження по виконанню даного судового рішення.
Державним виконавцем подано заяву до Луцького міськрайонного суду про роз'яснення резолютивної частини рішення, встановлення порядку і способу виконання судового рішення від 24 травня 2004 року про зобов'язання УМВС України у Волинській області вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_1 Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-45/04 Луцького міськрайонного суду від 29.07.2004 року було зупинено.
10.12.2004 року Луцьким міськрайонним судом прийнято ухвалу про роз'яснення судового рішення у справі № 2-45/2004, якою визначено, що рішення суду від 24.05.2004 року слід виконати шляхом перевірки УМВС України у Волинській області звернення ОСОБА_1 про призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».
17.01.2005 року державним виконавцем Клехо А.Є. складено акт про перевірку УМВС України у Волинській області звернення ОСОБА_1 про призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» після набрання чинності рішення суду.
У зв'язку з цим 31.01.2005 року державним виконавцем було винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із повним його виконанням.
Як вбачається із акту від 21.10.2008 року вказане виконавче провадження знищено, оскільки закінчився строк його зберігання.
Аналізуючи зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази суд приходить до висновку, що в даному випадку держаний виконавець при виконанні даного судового рішення діяв в межах наданих повноважень із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про закінчення виконавчого провадження є законною.
Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена із підстав її повного виконання та постанова направлена стягувачу.
Виносячи вказану постанову державний виконавець виходив із того, що рішення суду у справі № 2-45/2004 року, враховуючи зміст ухвали від 10.12.2004 року про роз'яснення судового рішення, було виконано шляхом перевірки УМВС України у Волинській області звернення ОСОБА_1, про що складений акт держаного виконавця 17.01.2005 року.
Вказане підтверджується і змістом відповіді на скаргу позивача від 23.10.2008 року, наданої Головним управлінням юстиції у Волинській області.
Протилежного в судовому засіданні не встановлено.
Тому на думку суду держаний виконавець правомірно, у відповідності до ст.37 Закону, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у цій справі, а тому підстав для визнання її нечинною немає.
Суд не приймає твердження позивача та його представника про те, що держаний виконавець не вжив всіх необхідних заходів для виконання судового рішення та не перевірив всіх обставин по суті, а лише взяв за основу при прийняті рішення довідку відповідача, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, державний виконавець вживає заходів по виконанню судового рішення визначеного Законом у відповідності до виконавчих документів. Виходячи із змісту ухвали суду про роз'яснення рішення суду виконавець діяв правомірно, на підставі тих офіційних документів, які йому представлені.
Також слід зазначити, що перевірка підставності чи не підставності призначення пенсії ОСОБА_1 та оцінки нормативно-правових актів, які визначають її призначення, виходить за межі повноважень державного виконавця при виконанні судового рішення.
Твердження позивача про те, що йому не направлялась постанова про закінчення виконавчого провадження, суд не приймає до уваги, оскільки як вбачається із досліджених в судовому засіданні скарг, поданих позивачем у попередніх роках, йому було відомо про це, він долучив дану постанову до матеріалів справи. Також норми Закону не містять обов'язку держвиконавця направляти вказану постанову рекомендованим листом.
Інші твердження позивача не спростовують встановлених у судовому засіданні доказів правомірності дій держвиконавця.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вимоги позивача про неправомірність дій державного виконавця та те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною є безпідставними, а тому у позові до ВДВС Головного управління юстиції у Волинські області слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Що стосується позовних вимог до Головного управління юстиції у Волинській області, то вони не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 ч. 1 Закону, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
В даному випадку Головне управління юстиції не є тим органом, який здійснює контролю за діями державного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження та не уповноважено проводити перевірки щодо правильності проведення виконавчих дій.
Тому посилання позивача на те, що Головне управління юстиції за скаргою ОСОБА_1 повинно було витребувати виконавче провадження та прийняти за результатами перевірки відповідну постанову, яка могла б бути оскаржена, не відповідає вимогам ст.8,8-1,8-2,8-3 Закону України «Про виконавче провадження» і судом до уваги не приймається.
Крім цього, скарга від 26.09.2008 року була подана у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а тому за результатами надається відповідь, а не виноситься постанова. Вказана відповідь позивачу надавалась.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що такі дії Головного управління юстиції та дача відповіді, а не прийняття постанови по результатах розгляду скарги, призвели до знищення виконавчого провадження, оскільки знищення виконавчого провадження не залежить від відповідача, а регламентується «Інструкцією з діловодства в органах державної виконавчої служби», затвердженої наказом Міністерства юстиції від 05.07.1999 року № 470/7.
Інші посилання позивача та його представника не спростовують встановлених по справі обставин.
Отже, в позові до Головного управління юстиції у Волинські області слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Аналізуючи зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного справа, що є підставою для відмови в позові на підставі ст.100 КАС України.
Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема скарг позивача на дії державного виконавця, йому було відомо, що прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, про що він неодноразово вказував.
Спеціальним законом визначено строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження дій державного виконавця.
З моменту прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження пройшло більше п'яти років, позивач, враховуючи його вік, стан, мав можливість звернутися до суду за захистом свого права, чого не зробив, тому підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.
У даному випадку, враховуючи обставини справи, суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Волинській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та визнання нечинною постанови про закінчення виконавчого провадження відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається позивачем та представниками відповідачів протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - тобто з 09 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк