Номер провадження 2/754/1944/20
Справа №754/10220/19
27 січня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника відповідача Остроуха М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.11.2010 року відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 4000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим Банк вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 12332, 58 грн. та судові витрати по справі.
28.08.2019 року до суду надійшов Відзив відповідача на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує про те, що 29.11.2010 року ним було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій серед іншого було зазначено, що він ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами і погодився з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним і банком кредитний договір. ОСОБА_1 зазначає, що при підписанні вказаної Анкети-заяви, відповідачем було зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/GOLD 3000 грн., а не 4000 грн., про які вказує АТ КБ «ПриватБанк» у своєму позові. При цьому відповідач не підписував Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача і не є додатком до підписаної відповідачем Анкети-заяви. Також, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до свого позову, не містить підпису позичальника та не містить дати. Позивач не наводить доказів того, що ці Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які він додав до своєї позовної заяви, є саме ті, з якими він начебто ознайомив Відповідача. Крім того, серед доданих до позовної заяви документів відсутня Пам'ятка клієнта, яка відповідно до Анкети-заяви становить Договір про надання банківських послуг. До того ж, у Анкеті-заяві позичальника від 29.11.2010 року домовленості сторін щодо збільшення кредитного ліміту за платіжною картою немає та не зазначена процентна ставка.Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також вона не містить і строку повернення кредиту (користування ним).Зважаючи на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які позивач додав до свого позову, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.11.2010 року шляхом підписання заяви-анкети, а отже і відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що також вказано у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).Таким чином, в позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 563,46 грн. (процентна складова), а також 4504,74 грн. (пеня за прострочене зобов'язання). 1100.00 грн. (пеня за
несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.). 2613,55 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредита) у зв'язку з відсутністю обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 29.11.2010 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені за прострочене зобов'язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн., штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) у зв'язку з їх безпідставністю.
24.09.2019 року від представника позивача до суду надійшла Відповідь на відзив, в якій представник зазначає про те, що відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua складають Договір про надання банківських послуг. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privafhank.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме: п. 2.1.1.12.2.2 в разі виникнення прострочених зобов'язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує. п. 2.1.1.12.6.1. у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.Сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань.Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, шо зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав. На підставі викладеного представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
06.12.2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - до суду надійшли Заперечення, згідно яких представник зазначає, що Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, (телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Таким чином, відповідно до вищевказаних положень законодавства, в даному випадку між банком і позичальником було укладено в письмовому вигляді і підписано сторонами єдиний документ, яким вони обмінялися - Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29.11.2010 року, в якій серед іншого було зазначено, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним і банком кредитний договір. При цьому відповідач не підписував Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». Посилання позивача у своїй Відповіді на відзив на те, що Позичальник не звертався до Банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про їх розмір та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, суперечить законодавству і не є доказом, адже ці твердження базуються на суто припущеннях позивача і нічим іншим крім цих припущень не підтверджуються. Таким чином, позивач не надав суду докази укладення між Позичальником і Банком кредитного договору на умовах зазначених позивачем у позові, не надав доказів того, що один з оригіналів договору був переданий споживачу, не надав доказів підписання відповідачем у будь-який законодавчо визначений спосіб Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а отже вказані документи не можна вважати складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору, так як сторони їх не підписували і не обмінювалися ними. При цьому позивач не наводить доказів того, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які він додав до своєї позовної заяви, є саме ті, з якими він начебто ознайомив відповідача. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, відповідач вважає, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не є саме тими частинами укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідач не заперечує факт отримання коштів і укладення кредитного договору і не просить визнати його недійсним, відповідач заперечує підстави та розміри нарахування позивачем штрафних санкцій та процентів за користування кредитними коштами, адже він пам'ятає що не давав згоду саме на такі розміри та порядок нарахування штрафних санкцій та процентів за користування кредитними коштами, про які вказує позивач. На підставі викладеного представник відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені за прострочене зобов'язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн., штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) у зв'язку з їх безпідставністю.
19.12.2019 року від представника позивача до суду надійшла Відповідь на заперечення, відповідно до яких представник просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, у своїй заяві просить розглядати справу в його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника позивача, за наявних у справі матеріалів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позов.
Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.11.2010 року відповідач отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 3000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Договір був укладений сторонами шляхом підписання останнім і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
Згідно із п. 2.1.1.7.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 01.07.2019 року становить - заборгованість 12332, 58 грн., з яких: 3050, 83 заборгованість за тілом кредиту; 2613, 55 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4504, 74 грн. пеня за прострочене зобов'язання; 1100, 00 грн пеня за несвоєчасність сплати боргу на сумі від 100 грн.; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. штраф (фіксована частина), 563, 46 грн. штраф (процентна складова).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як "строк дії договору" та "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач не заперечує факт отримання кредиту в розмірі 3000 гривень, а також наявність заборгованості по простроченому тілу кредиту, позов в частині стягнення заборгованості в цій частині в сумі 3050, 83 грн. підлягає задоволенню.
В разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
В Анкеті-заяві позичальника від 29.11.2010 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.11.2010, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та на Умови та Правила надання банківських послуг.
Звертаючи увагу на те, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.
Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судом, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічні правові позиції викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Подані банком докази на підтвердження позовних вимог є суперечливими, оскільки Анкета-заява, на яку позивач посилається, як на підставу відкриття карткового рахунку та отримання відповідачем кредиту, за своїм змістом цієї обставини не підтверджує, а поданий позивачем розрахунок заборгованості також не можна взяти до уваги, оскільки він є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують підстави виникнення таких грошових зобов'язань.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем, не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.11.2010 шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу, що укладений між сторонами договір не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
За таких обставин відсутність належних та допустимих доказів по суті заявлених позовних вимог унеможливлює встановити чи взагалі здійснювалось кредитування відповідача та на яких умовах, отже, відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Згідно статті 12,81 ЦПК України, кожна сторону довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також те, що відповідач не заперечував, що за його заявою було відкрито картковий рахунок у розмірі 3000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення боргу за тілом кредиту підлягають задоволенню. Одночасно суд вважає, що підстав для задоволенні позовних вимог в іншій частині немає.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 203, 215, 257, 267, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором бн від 29.11.2010 року за тілом кредиту у розмірі 3050, 83 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921, 00 грн.
У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, за нарахованими відсотками, пенею та штрафних санкцій - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - Акціонерне товариства Комерційний банк "ПриватБанк", ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 03 лютого 2020 року.
Суддя О.В.Лісовська