01 березня 2010 рокуСправа № 2а-332/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі Чміль І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Сахарчука А.А., Наїдко Л.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах Волинської автотранспортної товарної біржі до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2010 року № 0000151701/0,
ОСОБА_1 в інтересах Волинської автотранспортної товарної біржі звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2010 року №0000151701/0.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18.01.2010 року заступником начальника Луцької ОДПІ Смолярчук Т.Ф. згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі акту перевірки №6834/17-235/26517025 від 25.11.2009 року встановлено порушення Волинською автотранспортною товарною біржею вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та визначено суму податкового зобов»язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок з доходів найманих працівників» в розмірі 588228 грн. 36 коп. внаслідок невиконання обов»язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 року №0000151701/0, оскільки товарна біржа є особливим суб»єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов»язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача Луцької ОДПІ позову не визнав, просить в його задоволенні відмовити. Вважає, що позивачем, як податковим агентом не забезпечено утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб за біржовими угодами купівлі-продажу рухомого майна, що укладались між членами біржі продавцями-фізичними особами та членами біржі-покупцями.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Волинської автотранспортної товарної біржі з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб з продажу рухомого майна, правильності подання податкового розрахунку за формою №1-ДФ за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.
За наслідками перевірки було складено акт №6834/17-235/26517025 від 25.12.2009 року, яким встановлено порушення Волинською автотранспортною товарною біржею вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пунктів 12.1, 12.2, 12.3 статті 12, в результаті чого за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в розмірі 196076,12 грн.
На підставі даного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000151701/0 від 18.01.2010 року про визначення сум податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 588228,36 грн., з яких за основним платежем - 196076,12 грн. та за штрафними санкціями 392152,24 грн.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання слугував є висновок Луцької ОДПІ, викладений в акті перевірки, про порушення пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пунктів 12.1, 12.2, 12.3 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок невиконання обов'язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в редакції, чинній до набрання сили Законом України від 1 липня 2004 року N1958-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (з 4 серпня 2004 року), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Пунктом 12.1 статті 12 вказаного Закону встановлено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, що передбачено пунктом 12.3 статті 12 Закону .
Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" не визначено змісту посередництва як ознаки податкового агента.
Відповідно до частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Згідно частини 3 статті 295 Господарського кодексу України не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
Стаття 356 цього Кодексу регулює посередництво, пов'язане з випуском та обігом цінних паперів. При цьому, суб'єктами такого посередництва визначені торговці цінними паперами, видами посередницької діяльності - виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом; купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи; купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок, що передбачено частинами другою та третьою даної статті.
Поряд із торговцями цінними паперами (суб'єктами господарювання, що здійснюють посередництво у сфері випуску та обігу цінних паперів) Господарський кодекс України окремо визначає статус фондової біржі.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посередництво - це діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.
Відповідно до частини першої та сьомої статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Обов'язками товарної біржі, як це передбачено частиною другою статті 280 Господарського кодексу України та статтею 4 Закону України "Про товарну біржу", є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; збір, обробка і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.
Статутом товарної біржі закріплено, що біржа реєструє факт укладення угод на торгах та вносить інформацію за укладеними угодами до реєстру угод; визначає порядок укладення і оформлення угод купівлі-продажу, веде облік біржових операцій; визначає регламент, місце проведення та умови торгів; надає учасникам біржових торгів необхідне обладнання, технічну та програмну підтримку; визначає заходи щодо управління ризиками, що можуть виникати на біржовому ринку; встановлює та наглядає за виконанням дисциплінарно-етичних норм учасниками біржових торгів.
Згідно з частиною першою статті 281 Господарського кодексу України основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, є правила біржової торгівлі.
Відповідно до Правил біржової торгівлі Волинської автотранспортної біржі біржова торгівля здійснюється шляхом проведення біржових операцій членом біржі: за замовленням клієнта, від свого імені та за власний рахунок або від свого імені та за рахунок клієнта (брокерська діяльність); від свого імені та за власний рахунок для власних потреб чи з метою подальшого перепродажу (брокерська діяльність). Член біржі, статутом якого не передбачена посередницька діяльність, має право займатися виключно брокерською діяльністю з реальним товаром.
Оплата клієнтами послуг членів біржі або брокерів за виконання замовлень із купівлі-продажу на біржі здійснюється у вигляді комісійної або брокерської винагороди, розмір якої може регулюватися внутрішнім документом біржі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до чинного законодавства.
Правилами біржової торгівлі визначено, що учасниками біржових торгів є брокери - фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі; біржові маклери - працівники біржі, які ведуть біржові торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах; члени біржі - відповідно до Закону України "Про товарну біржу"; інші особи - за погодженням з директором біржі.
Біржова угода проходить два етапи укладення: починається з оголошення пропозиції продавця (1 етап) і закінчується в момент оформлення письмового біржового контракту (2 етап). Брокери або члени біржі зобов'язані підписати контракт, а біржа - зареєструвати його не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. Відповідно до Правил біржової торгівлі біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються та засвідчуються печаткою біржі.
Частиною другою статті 15 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.
Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України від 1 липня 2004 року N1958-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.
З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення 18.01.2010 року №0000151701/0 суперечить вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим його слід скасувати.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000151701/0 від 18.01.2010 року, яким визначено суму податкового зобов"язання на суму 588228 грн. 36 коп., з яких за основним платежем 196076 грн. 12 коп. та за штрафними санкціями 392152 грн. 24 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 05 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.А.Лозовський