Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №2340/4613/18
касаційне провадження №К/9901/35306/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі за Приватного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 28.02.2019, ухваленою в порядку письмового провадження, позов задовольнив повністю.
Офіс оскаржив це рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.04.2019 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої, частини шостої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору, або ж доказів звільнення від сплати судового збору та встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання цієї ухвали, а ухвалою від 10.05.2019 - повернув апеляційну скаргу Офісу, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
26.09.2019 Офіс вдруге звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Офіс подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що: первісна апеляційна скарга була подана Офісом у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк; протягом 2018 та 2019 років рахунки податкового органу були заблоковані у зв'язку з проведенням безспірного списання коштів по виконавчим листам, що підтверджується відповідними запитами до ДФС України, Департаменту фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження, Міністерства фінансів України, з урахуванням того, що відсутність грошових коштів для сплати судового збору є обставиною, що не залежить від волі суб'єкта владних повноважень .
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалами від 07.10.2019 відмовив Офісу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.02.2019, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку, а також залишив апеляційну скаргу Офісу без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував Офісу подати заяву про поновлення строку на апеляційної оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Також в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд встановив Офісу десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.
В межах встановленого судом строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що: законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя, а забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд; гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду; за результатами вжитих заходів Офісом був сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі на суму 331050,90 грн., що свідчить про те, що Офіс вчиняв послідовні та регулярні дії, спрямовані на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.11.2019 відмовив Офісу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.02.2019, оскільки несвоєчасне усунення недоліків апеляційної скарги, а також відсутність у суб'єкта владних повноважень видатків на оплату судового збору не є поважними підставами для поновлення процесуального строку.
Офіс оскаржив ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 19.12.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Офіс посилається на те, що: первісна апеляційна скарга була подана Офісом у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк; суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку; Офіс вчиняв послідовні та регулярні дії, спрямовані на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, внаслідок яких був сплачений судовий збір у сумі 331050,90 грн. згідно платіжного доручення № 2382 від 28.08.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.01.2020 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 14.01.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Шостий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 18.11.2019) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Офісом у клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не було зазначено будь-яких інших підстав для поновлення строку, тоді як зазначені скаржником підстави для поновлення строку були визнані Шостим апеляційним адміністративним судом неповажними згідно ухвали від 07.10.2019.
Також колегія суддів зазначає, що Офіс є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
При цьому, послання Офісу на те, що ним вчинялись послідовні та регулярні дії, спрямовані на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, внаслідок яких був сплачений судовий збір у сумі 331050,90 грн. згідно платіжного доручення № 2382 від 28.08.2019, також не можна визнати поважними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки судовий збір був сплачений 28.08.2019, тоді як вдруге апеляційна скарга була подана Офісом лише 26.09.2019, тобто майже через місяць від дня оплати.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Офісу підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 - без змін.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду