м.Чернівці
30 січня 2020 року Справа № 926/2755/19
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю помічника судді Попової К.Г., що виконує повноваження секретаря судового засідання розглянувши справу №926/2755/19
За позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (58008, м.Чернівці, вул. Прутська, 23 - А)
До Фізичної особи - підприємця Томояги Любові Дмитрівни ( АДРЕСА_1 )
Про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 31686,66 грн.
За участю представників:
Від позивача: Хлапоніна О.Р. - юрисконсульт (дов.№366 від 05.09.19р.)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Томояги Любові Дмитрівни про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 31686,66 грн.
05.12.2019 року матеріали позовної заяви зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду (вх.№2755).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.05.2016 року між Путильським РЕМ ПАТ ЕК "Чернівціобленерго" правонаступником якого є ПрАТ ЕК "Чернівціобленерго", який після зміни назви став Акціонерним товариством "Чернівціобленерго" та ФОП Томоягою Любов'ю Дмитрівною був укладений договір про постачання електричної енергії №450 за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 110 кВт, яка за згодою сторін згідно з додатковою угодою №1 від 05.10.2018 року збільшена до 166,0 кВт, а споживач в свою чергу оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Позивач, належним чином та в повному обсязі виконав передбачені договором зобов'язання, а саме постачання електричної енергії споживачу, однак відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасної оплати рахунка за перевищення договірної величини електроспоживання в листопаді 2018 року на загальну суму 31686,66 грн. З огляду на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 31686,66 грн, за перевищення договірної величини електроспоживання.
Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 03.01.2020 року.
03.01.2020 року позивачем через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи подано заяву про розгляд справи без його участі (вх.№13).
Ухвалою суду від 03.01.2020 року у зв'язку із першою неявкою в судове засідання відповідача або уповноваженого ним представника відкладено розгляд справи 30.01.2020 року.
Уповноважений представник позивача в судовому засіданні, 30.01.2020 року підтримав заявлені ним позовні вимоги, а також зазначив те, що відповідачу надсилались рахунки на оплату, попередження про припинення електропостачання у разі несплати заборгованості, однак останній жодних заходів для погашення заборгованості останній не вчинив.
Відповідач або уповноважений ним представник в судове засідання, 30.01.2020 року не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив, відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив, тобто не скористався своїми процесуальними правами, передбаченим статтею 178 ГПК України.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до матеріалів справи, поштове відправлення, тобто ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2019 року була вручена 11.12.2019 року відповідачу, ухвала суду від 03.01.2020 року була вручена 22.01.2020 року відповідачу про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи №926/2755/19.
Згідно із статтею 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, таке клопотання було заявлено позивачем у позовній заяві.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -
25.05.2016 року між Путильським РЕМ ПАТ ЕК "Чернівціобленерго" правонаступником якого є ПрАТ ЕК "Чернівціобленерго" (АТ "Чернівціобленерго", далі по тексту позивач, постачальник) та ФОП Томоягою Любов'ю Дмитрівною (далі відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №450 (далі - договір).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії договору, суд приходить до висновку, що строк дії договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.
Згідно із умовами договору постачальник продає енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю потужністю 110 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком 7.1. "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Додатковою угодою №1 від 05.10.2018 року до договору сторони погодили збільшення потужності до 166,0 кВт.
За умовами п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії (далі-ПКЕЕ).
Згідно з розділом 2 договору постачальник електричної енергії зобов'язався, зокрема, виконувати умови цього договору (п.2.2.1); постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №2 "Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу"), - згідно з III категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №3 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" із дотриманням граничних показників якості електричної енергії визначених державними стандартами, повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію (п.2.2.3), споживач в свою чергу взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього договору (п.2.3.1); дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, погоджених додатком №4 "Графік зняття показів засобів обліку" (п.2.3.3); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №1 "Порядок розрахунків" та додатка №4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.2.3.4).
У пункті 4.2.1 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених у пунктах 2.3.4-2.3.5 цього договору, із порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальникові пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу/, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла період, за який нараховується пеня. Сума пені, 3% річних та сума інфляційних втрат зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше в середньомісячним споживанням 50 тис. кВт/год і більше. (п.4.2.2. договору).
Згідно з пунктом 1 Порядку розрахунків (додаток №1 до спірного договору) розрахунковим вважається період з 7 числа календарного місяця до також числа наступного місяця. Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію визначається за тарифами, які діють на кінець поточного розрахункового періоду. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними. Розрахунки за електричну енергію споживач проводить виключно грошовими коштами шляхом безготівкового перерахування за платіжним дорученням через власний рахунок в установі банку на поточний рахунок із режимом використання постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електроенергії.
Споживач здійснює попередню оплату електричної енергії до початку розрахункового періоду. Попередня оплата здійснюється в розмірі повної вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії у відповідному періоді. Оплата за перетікання реактивної енергії вартості спожитої електричної енергії понад договірну величину і вартості перевищення договірних величин споживання електричної потужності, штрафні санкції здійснюється на поточний рахунок постачальника у строк до 5 операційних днів (та 10 операційних днів для споживачів, що здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті) з дня отримання рахунку. У разі несплати споживачем рахунків відповідно до умов договору у встановлені терміни енергопостачальник має право припинити постачання енергії.
Відповідно до пункту 3 Порядку розрахунків обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачеві електричної енергії узгоджується з основним споживачем.
У відповідності до п.5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку №2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" з визначенням очікуваного споживання електричної енергії та потужності для кожної площадки вимірювання.
У випадку, якщо розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік перевищує розмір фактичного споживання поточного року, споживач надає обґрунтований розрахунок очікуваних обсягів споживання електричної енергії.
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається постачальником електричної енергії самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.
Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів (п.5.2 договору).
Частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, чинній на час спірного періоду) передбачено, споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Пунктом 4.2.2 договору сторонами встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт/год. і більше.
Відповідач перевищив договірні величини споживання електроенергії у листопаді 2018 року, обсяги постачання електричної енергії за листопад становили 19,2000 кВ/год, а фактичне споживання електричної енергії за листопад 2018 року складало 39,437 кВ/год, а відтак величина перевищення ліміту споживання становить 20,373 кВ/год, що підтверджується належними, достовірними та достатніми доказами - додаток №2 до договору, звітами відповідача про використану електроенергію, а також актом звірки взаємних розрахунків №191 по договору про постачання електричної енергії.
При цьому відповідач свої зобов'язання щодо оплати позивачу фактично спожиту величину електричної енергії і договірної величини її споживання у листопаді 2018 року, що в цілому становить 31686,66 грн., не виконав, чим порушив права позивача на одержання такої плати.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським зобов'язанням визнає зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.
Частиною 7 ст. 276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Правовідносини між сторонами, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), у момент виникнення спірних правовідносин регулювалися ПКЕЕ (далі - ПКЕЕ).
Положеннями пункту 6.16 ПКЕЕ встановлено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Так, відповідно до пункту 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.
Положеннями пункту 1.3 ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з положеннями пункту 1.6 ПКЕЕ договір на основі типового договору (додаток 3 до ПКЕЕ) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Положеннями пункту 5.1 ПКЕЕ визначено, що договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Таким чином, права та обов'язки сторін визначені умовами договору, що укладається на основі типового договору та вимог ПКЕЕ.
Зокрема, згідно з положеннями пункту 4.2 ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди. Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.
Відповідно до п. 4.3 ПКЕЕ граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Частина 2 ст. 20 ГК України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з'являвся, доводів позовної заяви не спростував, доказів сплати заборгованості не представив.
Отже, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №450 від 25.05.2016 року в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь 31686,66 грн. боргу за електроенергію, спожиту понад договірну величину споживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії на суму 31686,66 грн.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Акціонерного товариства "Чернівціолбенерго" (58008, м.Чернівці, вул. Прутська, 23 - А, код 00130760) до Фізичної особи - підприємця Томояги Любові Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Томояги Любові Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Чернівціолбенерго" (58008, м.Чернівці, вул. Прутська, 23 - А, код 00130760) заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 31686,66 грн.
3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Томояги Любові Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Чернівціолбенерго" (58008, м.Чернівці, вул. Прутська, 23 - А, код 00130760) судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст склаедно та підписано 03.02.2020 року
Суддя Гушилик С.М.