18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 грудня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1137/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - адвоката Поліщука В.О., відповідача - адвоката Пегзи К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго” про стягнення 1764707 грн. 04 коп.,
Позивач - акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго” (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 3299/15-КП- 36 від 26.12.2014 року, 911431 грн. пені, 133222 грн. 12 коп. 3% річних, 720053 грн. 91 коп. інфляційних втрат, що разом складає 1764707 грн. 04 коп., з та відшкодування понесених судових витрат.
Позов мотивований порушенням відповідачем порядку і строків оплати поставленого йому позивачем природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 3299/15-КП- 36 від 26.12.2014 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1137/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.10.2019 року.
Відповідач в особі свого представника подав 15.10.2019 року відзив на позовну заяву (вх. № 31219/19, а.с. 66-70), в якому позов не визнав через його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, зазначив, що питання по погашенню заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 3299/15 - КП - 36 від 26.12.2014 року, яка виникла на за період з січня по квітень 2015 року, та з жовтня по грудень 2015 року, повинні вирішуватись з урахуванням норм Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії“. Відповідач несений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Враховуючи положення ч.ч. 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування. З цих підстав просив відмовити у позові та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16.
Позивач в особі свого представника подав 23.10.2019 року клопотання (вх. № 32166/19, а.с. 94), в якому просив здійснювати розгляд справи без участі їх представника та подав відповідь на відзив (вх. № 32167/19, а.с. 96-100), у якому, на спростування доводів відповідача щодо відсутності підстав для нарахування спірних сум заборгованості зазначив, що відповідачем заборгованість з основного боргу за отриманий газ за договором купівлі-продажу природного газу № 3299/15 - КП - 36 від 26.12.2014 року повністю погашена 27.09.2017 року, що враховано позивачем при здійсненні розрахунків. Позивач зазначив, що заборгованість за природний газ використаний на виробництво теплової енергії, яка не була сплачена станом на 31.11.2016 року відповідно до норм Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії“, реструктуризована не була. Також позивач просив відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки стороною не надано доказів, які підтверджують обсяг виконаних робіт та здійснення відповідних витрат, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.10.2019 року підготовче провадження у справі № 925/1137/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019 року.
Відповідач в особі свого представника подав 27.11.2019 року заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. № 36019/19, а.с. 113-114), в якій просив прийняти додаткове рішення у справі та стягнути з позивача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 12450 грн. на користь відповідача.
В засіданні суду 28.11.2019 року представник позивача позовні вимоги з підстав та в розмірі, зазначених у позовній заяві, підтримав і просив суд позов задовольнити повністю, відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат пов'язаних з правничою допомогою. Представник відповідача позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, відшкодувати відповідачу витрати на правничу допомогу адвоката.
В судовому засіданні 28.11.2019 року оголошено перерву до 05.12.2019 року, в судове засідання 05.12.2019 року сторони явку своїх представників не забезпечили, про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд у задоволенні позову відмовляє повністю з таких підстав.
26.12.2014 року позивачем - публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем, та відповідачем - Уманським комунальним підприємством “Уманьтеплокомуненерго”, як покупцем, був укладений договір № 3299/15 - КП - 36 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір, а.с. 15-20).
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. п. 1 Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний раз, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Пунктом 6.1. Договору встановлено:
оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу (абз. 1,2);
Відповідно до п.п. 6.3. Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку , визначеному нормами чинного законодавства.
Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. п. 7.1).
У п. п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п. п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми розстроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).
Договір погоджений його сторонами, що підтверджується підписами їх представників та печатками юридичних осіб.
До Договору сторони погодили наступні додаткові угоди: № 1 від 17.02.2015 року, № 2 від 11.03.2015 року, № 3 від 15.04.2015 року, № 4 від 25.05.2015 року, № 5/4 від 09.06.2015 року, № 6 від 27.07.2015 року, № 7 від 30.07.2015 року, № 8 від 21.10.2015 року, № 9 від 22.10.2015 року, № 10 від 02.11.2015 року, № 11 від 25.11.2015 року. (а.с. 21-32).
Додатковими угодами: № 1 від 17.02.2015 року, № 2 від 11.03.2015 року, № 3 від 15.04.2015 року, № 4 від 25.05.2015 року, № 5/4 від 09.06.2015 року, № 6 від 27.07.2015 року, № 11 від 25.11.2015 року сторони викладали у новій редакції умови п. п. 5.2 Договору, щодо ціни газу.
Додатковою угодою № 7 до Договору від 30.07.2015 року сторони доповнили п. 6.3 ст. 6 Договору абзацами:
«За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором» (а.с.27).
Додатковою угодою № 8 до Договору від 21.10.2015 року сторони викладали у новій редакції умови п. п. 5.1., 5.2, п.5.3, 10.3 Договору, щодо ціни газу та інші умови (а.с.28).
Додатковою угодою № 9 до Договору від 22.10.2015 року сторони викладали у новій редакції умови п. п. 3.4, 5.2 Договору, щодо порядку та умов передачі газу та ціни газу, додали п.5.6 до ст. 5 в наступній редакції:
«У разі погашення покупцем заборгованості перед продавцем за природній газ, використаний в попередніх періодах, покупець звертається до продавця з приводу перегляду умов пункту 5.2 на наступний місяць відповідно до інформації щодо цін, розміщеної на сайті продавця» (а.с.29-30).
Додатковою угодою № 10 до Договору від 02.11.2015 року сторони викладали у новій редакції умови п. 6.3 Договору, щодо порядку та умов проведення розрахунків та змінено реквізити продавця. (а.с.31).
Із актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015,30.04.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015 вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-квітня, жовтня- грудня 2015 року а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3448548 грн. 57 коп. (а. с. 43-49).
Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 3299/15 - КП - 36 від 26.12.2014 року виконав з порушенням умов п. 6.1 Договору, за поставлений природний газ розрахувався не вчасно.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомленням від 12.07.2017 року про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» внесло відповідача до вказаного Реєстру (а.с. 72).
В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу виконав з порушенням умов п. 6.1 Договору, за поставлений природний газ розрахувався не вчасно.
За розрахунком позивача, згідно з даними його бухгалтерського обліку, відповідач заборгованість по основному боргу станом на день подання позову сплатив в повному обсязі із порушенням зазначених у п. п. 6.1. Договору строків, у зв'язку з чим, позивачем заявлені до стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат за зобов'язання січня 2015 року у розмірі відповідно 23379,28 грн., 229962,79 грн., 264230,89 грн. за період прострочення з 17.02.2015 по 28.02.2016 року; за зобов'язанням лютого 2015 року у розмірі відповідно 19289,35 грн., 186225,88 грн., 126293,28 грн. за період прострочення з 17.03.2015 по 28.04.2016 року; за зобов'язанням березня 2015 року у розмірі відповідно 38024,37 грн., 223395,96 грн., 124170,01 грн. за період прострочення з 15.04.2015 по 06.02.2017 року; за зобов'язанням квітня 2015 року у розмірі відповідно 10011,73 грн., 52367,01 грн. , 30723,71 грн. за період прострочення з 15.05.2015 по 19.02.2017 року; за зобов'язанням жовтня 2015 року у розмірі відповідно 11317,33 грн., 63190,14 грн., 43885,46 грн. за період прострочення з 23.02.2017 по 13.03.2017 року; за зобов'язанням листопада 2015 року у розмірі відповідно 8101,90 грн., 45280,41 грн., 31743,32 грн. за період прострочення з 15.122015 по 22.03.2017 року; за зобов'язанням грудня 2015 року у розмірі відповідно 23098,17 грн., 111008,82 грн., 99007,24 грн. за період прострочення з 15.01.2016 по 26.09.2017 року (а. с. 33-42).
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору №3299/15-КП-36 купівлі-продажу природного газу від 26.12.2014 року, вимоги позивача та заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2. статті 7 Договору №3299/15-КП-36 купівлі-продажу природного газу від 26.12.2014 року, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у виді інфляційних втрат і 3% річних.
При вирішенні спору про стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат, 3% річних за період прострочення з 17.02.2015 року до 26.09.2017 року, суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ч. 2 ЦК України, статей 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», роз'ясненнями, викладеними в постановах Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року, умовами статті 7 договору від 11.04.2017 року №17-262-Н купівлі-продажу природного газу, укладеного сторонами, щодо відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Спірні правовідносини, зокрема і щодо внесення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» згідно повідомлення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.07.2017 року, регулюються спеціальним Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» (далі-Закон), який набрав чинності 30.11.2016 року.
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ст. 1 Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Для підприємств, що не належать до комунального сектору економіки, фінансові та/або інші гарантії на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) надає державний орган, підприємство, установа, організація, до сфери управління якого (якої) належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або будь-який вид забезпечення, передбачений законодавством України, на виконання договору реструктуризації надається суб'єктом господарювання, заборгованість якого підлягає реструктуризації, на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомленням від 12.07.2017 року про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» внесло відповідача до вказаного Реєстру на підставі наказу Мінрегіону від 12.07.2017 року № 173.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було укладено договір реструктуризації боргу. Відповідачем самостійно сплачено заборгованість за спірний період за січень-квітень 2015 року, жовтень- грудень 2015 року, останній платіж за зобов'язаннями грудня 2015 року сплачено відповідачем 27.09.2017 року, тобто відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.5 Закону заборгованість відповідача станом на 31.12.2016 року, що виникла за використаний до 01.07.2016 року газ погашена не була.
Отже, відповідач є підприємством, що здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, яке мало несплачену заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №3299/15-КП-36 від 26.12.2014 року станом на 31.12.2016 року, що виникла за використаний до 01.07.2016 року газ та сплачена повністю відповідачем, є підтвердженням встановлення факту наявності підстав для застосування норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії» зокрема приписів ч. 3 ст.7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 N 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 року у справі 927/1152/16.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії», і застосування та чинність якого не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які нараховані на основну заборгованість за спожитий у 2015 році природний газ та те, що така заборгованість була погашена відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом, взявши до уваги, що 30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до ч. 3 ст. 7 вказаного Закону нараховані позивачем відповідачеві пеня, інфляційні та 3% річних у даному випадку не підлягають нарахуванню.
Таким чином, відповідач є учасником процедури врегулювання заборгованості з огляду на те, що включений до Реєстру, а тому відсутні підстави для нархування пені, інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 3 ст. 7 Закону оскільки вищевказаний Закон не передбачає подання будь-яких додаткових документів для списання чи не нарахування штрафних санкцій, а лише визначає одну підставу, зокрема, погашення основної заборгованості, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача спірних сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягають.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене суд надає перевагу запереченням відповідача, а позов визнає необґрунтованим, недоказаним і у його задоволенні відмовляє повністю.
Щодо стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12450 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У ч. 8 ст. 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України (у редакції прийняття зазначеної постанови).
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 12450 грн., адвокат відповідача Пегза К.К. надав суду: завірену копію договору № б/н від 08.10.2019 року про надання правової допомоги, укладеного позивачем з адвокатом Пегза К.К.; копію акта прийому-передачі наданих послуг від 20.11.2019 року, відповідно до якого Уманське комунальне підприємство “Уманьтеплокомуненерго”, як клієнт, отримав та прийняв юридичні послуги від адвоката Пегза К.К. на загальну суму 12450 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.01.2018 року; копію платіжного доручення №460 від 16.10.2019 року про сплату відповідачем 3018 грн. 75 коп. винагороди за жовтень 2019 року; копію платіжного доручення № 463 від 16.10.2019 року про сплату відповідачем 56 грн. 25 коп. військового збору за жовтень 2019 року; копію платіжного доручення № 462 від 16.10.2019 року про сплату відповідачем 675 грн. податку з доходів за жовтень 2019 року; копію платіжного доручення № 484 від 24.10.2019 року про сплату відповідачем 3501 грн. 75 коп. винагороди за жовтень 2019 року; копію платіжного доручення № 486 від 24.10.2019 року про сплату відповідачем 783 грн. податку з доходів найманих працівників за жовтень 2019 року; копію платіжного доручення № 485 від 24.10.2019 року про сплату відповідачем 65 грн. 25 коп. військового збору за жовтень 2019 року; копію платіжного доручення №545 від 20.11.2019 року про сплату відповідачем 3501 грн. 75 коп. винагороди за листопад 2019 року; копію платіжного доручення № 547 від 20.11.2019 року про сплату відповідачем 65 грн. 25 коп. військового збору за листопад 2019 року; копію платіжного доручення № 546 від 20.11.2019 року про сплату відповідачем 783 грн. податку з доходів найманих працівників за листопад 2019 року (а.с. 115-130).
08.10.2019 року між адвокатом Пегза К.К. та Уманським комунальним підприємством “Уманьтеплокомуненерго”, як клієнтом, укладено договір про надання правової допомоги № б/н, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором (п.1.1 договору про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 1.2 договору про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2019 року правова допомога, що надається відповідно до цього договору є представництво інтересів клієнта в господарському суді Черкаської області у справі № 925/1137/19.
Згідно п.5.1 договору про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2019 року за подання правової допомоги, передбаченої п.1.2 даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), який складається з:
- винагороди за складання відзиву на позовну заяву у розмірі 3750 грн.;
- винагороди за складання інших процесуальних документів 600 грн. за кожну сторінку;
- винагороди за судове представництво адвокатом, прибуття, участь в судових засіданнях у розмір 4350 грн. за кожне судове засідання.
Пунктом 5.2. договору про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2019 року сторони погодили, що клієнт здійснює остаточний розрахунок з адвокатом не раніше закінчення судового розгляду справи в господарському суді Черкаської області, але не пізніше 2 банківських днів після надання адвокатом акта приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 5.3 договору про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2019 року клієнт в якості податкового агента здійснює з винагороди адвоката відповідні утримання до державного бюджету (18% - податок на доходи фізичних осіб, 1,5 % військовий збір) та нарахування на суму винагороди у розмірі 22 %, згідно чинного законодавства.
Адвокатом Пегза К.К., на виконання умов п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2019 року, надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені відповідачем, тому суд на підставі статті 129 ГПК України стягує з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12450 грн.
На підставі статті 129 ГПК України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго” про стягнення 1 764 707 грн. 04 коп. відмовити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 на користь Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго”, код ЄДРПОУ 02082675, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Тищика, буд. 12А судові витрати у розмірі 12 450 грн.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.01.2020 року.
Суддя В.М. Грачов