Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
03.02.2020м. ХарківСправа № 922/226/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу (вх. № 226/19 від 29 січня 2020 року)
заявник Фізична особа - підприємець Іванов Данило Миколайович, м. Суми
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт +", м. Харків
про стягнення суми заборгованості в сумі 41 700,20 грн. та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання в сумі 813,61 грн.,-
Заявник, фізична особа-підприємець Іванов Данило Миколайович, звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт+" заборгованості за непоставлений товар у сумі 41 700,20 грн. та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 813,61 грн.: інфляційних збитків у сумі 328,60 грн., відсотків за користування грошовими коштами у сумі 485,01 грн.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником зобов'язання за досягнутою домовленістю щодо поставки товару (кришки СКО 1-82 Слобожанка, кришка ТО 82 повноколір, кришки ТО 66 повноколір) на загальну суму 84 00, 00 грн. у відповідності до виставлених рахунків № 36 від 22 липня 2019 року на суму 65 00,00 грн. № 39 від 05 серпня 2019 року на суму 19 000,00 грн. Стягувач стверджує, що у відповідності до первинної документації (видаткова накладна № 41 від 08 серпня 2019 року) одержав від боржника обумовлений рахунками товар лише у сумі 32 500,20 грн. 13 вересня 2019 року стягувач скерував на адресу боржника вимогу за змістом якої прохав повернути грошові кошти за непоставлений товар. 18 листопада 2019 року боржник перерахував на розрахунковий рахунок стягувача 9 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 139 від 18 листопада 2019 року із зазначенням платежу "повернення коштів за товар зг. письма №б/н від 15.11.2019р."
На думку заявника, між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб та виникли господарсько-правові зобов'язання у відповідності до яких за боржником рахується заборгованість у сумі 41 700,20 грн., інфляційні збитки у сумі 328,60 грн., відсотки за користування грошовими коштами у сумі 485,01 грн.
Розглянувши заяву та подані докази, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилами статті 181 Господарського Кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на обставини справи, між заявником та боржником укладено два договори поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунків на оплату за обумовлений товар, а саме: рахунок № 36 від 22 липня 2019 року на суму 65 00,00 грн. та рахунок № 39 від 05 серпня 2019 року на суму 19 000,00 грн. та їх прийняття (акцепт) через проведену оплату.
Згідно з приписами пункту 3 частини 3 статті 150 Господарського Кодексу України, до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додається копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Зміст зазначеної процесуальної норми слід розуміти буквально, а саме: так, що за наслідками розгляду відповідної заяви, поданої в порядку розділу ІІ Господарського Кодексу України, судом може бути видано один судовий наказ про стягнення грошової заборгованості за одним договором. Розділом ІІ Господарського Кодексу України, яким встановлено порядок здійснення судочинства в порядку наказного провадження, не передбачено можливості об'єднання в одній заяві про видачу судового наказу вимог до того ж самого боржника, що виникли більш ніж за одним договором.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського Кодексу України саме в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Натомість, заявником у заяві про видачу судового наказу, заявлено дві вимоги, які охоплюються двома договорами, укладеними у спрощений спосіб, що не узгоджується з статтею 148 ГПК України.
Таким чином, при розгляді справи у порядку наказного провадження об'єднання вимог (договорів) не є допустимим та є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Враховуючи, що заявником об'єднано вимоги щодо стягнення з боржника грошових коштів за двома окремими договорами, укладеними у спрощений спосіб, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у видачі судового наказу згідно поданої фізичною особою - підприємцем Івановим Данилом Миколайовичем заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт+» заборгованості за непоставлений товар у сумі 41 700,20 грн.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
За розгляд заяви про видачу судового наказу заявник сплатив судовий збір у розмірі 210,20 грн. Згідно з частиною 2 статті 151 Господарського Кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 147, 148, 150, пунктом 1 частини 1 статті 152, статтями 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Фізичної особи - підприємцю Іванову Данилу Миколайовичу у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт +" заборгованості в сумі 41 700,20 грн. та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання в сумі 813,61 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Копію ухвали надіслати заявнику та боржнику.
Ухвалу підписано 03 лютого 2020 року.
Суддя Н. В. Калініченко
№ 922/226/20