36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.02.20 Справа № 917/1960/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пр-т Свободи, 8,
до Магди Леоніда Олександровича , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 11 857,71 грн.
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Фізичної особи-підприємця Магди Леоніда Олександровича про стягнення 11 857,71 грн., з яких 9 886,16 грн. - заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 від 01.10.2015 р., 1 561,63 грн. - пеня за неналежне виконання умов вказаного договору, 243,52 грн. - інфляційні втрати, 166,40 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 від 01.10.2015 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував. Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Магди Леоніда Олександровича , була повернута до суду з відмітками поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в ред.на час вчинення дії поштовою установою), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що копія ухвали про відкриття провадження у даній справі направлялась на адресу Магди Леоніда Олександровича , вказану у відповіді Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на запит суду, інші засоби зв"язку з відповідачем у суду відсутні, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду від 03.12.2019 р. була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов'язки та його процесуальні права.
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.10.2019 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Магди Леоніда Олександровича.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її зобов'язання за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Дані висновки викладені в постанові Верховного суду від 05.12.2018 р. у справі № 725/4674/15-ц, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, відповідачем у даній справі є фізична особа Магда Леонід Олександрович .
01.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (у зв'язку зі змінами до статутних документів на даний час - Акціонерне товариство «Полтаваобленерго») в особі заступника начальника Кременчуцької філії Одіної А.А. та Фізичною особою-підприємцем Магдою Леонідом Олександровичем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 (а.с. 16-17), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація (АТ «Полтаваобленерго») зобов'язувалась надавати Споживачеві (ФОП Магда Л.О.) вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Відповідно до п. 6.6 договору № 1893 від 01.10.2015 р. порядок розрахунків зі Споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до діючого договору.
Згідно з п. 5 вказаного Додатку обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії», який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплоенергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.
Згідно з актами про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії від 31.10.2018 р., 30.11.2018 р., 31.12.2018 р., 31.01.2019 р., 28.02.2019 р., 31.03.2019 р. та 24.04.2019 р. (а.с. 38-40), що у відповідності до вищезазначеного положення договору підписані трьома представниками Теплопостачальної організації (а.с. 40-43), за період жовтня 2018 року - квітня 2019 року позивач передав, а відповідач спожив теплової енергії на суму 10 131,66 грн.
Пунктом 1 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до договору № 1893 від 01.10.2015 р. визначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться Споживачем грошовими коштами, або іншими формами розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації.
Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Позивачем було направлено на адресу ФОП Магди Л.О. рахунки на оплату спожитої у жовтні 2018 року - квітні 2019 року теплової енергії за договором № 1893 від 01.10.2015 р.
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару виконував несвоєчасно.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11 857,71 грн., з яких 9 886,16 грн. - заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 від 01.10.2015 р., 1 561,63 грн. - пеня за неналежне виконання умов вказаного договору, 243,52 грн. - інфляційні втрати, 166,40 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Перелік доказів, якими позивач обгрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 від 01.10.2015 р. з додатками, акти про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії за період жовтня 2018 року - квітня 2019 року, рахунки на оплату спожитої у жовтні 2018 року - квітні 2019 року теплової енергії за договором № 1745 від 01.01.2010 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 від 01.10.2015 р. щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, частково сплативши позивачу 09.04.2019 року грошові кошти в розмірі 245,50 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с. 44).
Отже, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості теплової енергії за договором № 1893 від 01.10.2015 р. в сумі 9 886,16 грн., а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Магди Леоніда Олександровича заборгованості в зазначеному розмірі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.2.2 договору № 1893 від 01.10.2015 р. визначено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію Споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3 % річних.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 561,63 грн. пені (а.с. 11), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 243,52 грн. та 3% річних - в розмірі 166,40 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 12-14).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Водночас, відповідно до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р, сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
З урахуванням зазначеного, суд здійснив перерахунок інфляційних нарахувань за період з грудня 2018 р. по липень 2019 р. та дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 225,98грн. (розрахунок - в матеріалах справи).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 891,20 грн.
Керуючись ст. ст.129, 232, 233, 237, 238, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Магди Леоніда Олександровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пр-т Свободи, 8, код ЄДРПОУ 00131819) 9 886,16 грн. основної заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1893 від 01.10.2015 р. (на р/р UA НОМЕР_2 у філії Полтавське облуправління АТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 331467, ЄДРПОУ 00131819), 1 561,63 грн. пені, 225,98 грн. інфляційних втрат, 166,40 грн. 3% річних, 1 891,20 грн. судового збору (на р/р № НОМЕР_3 , АТ "Таскомбанк", МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити у позові в частині стягнення 17,54 грн. інфляційних втрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 03.02.2020 р.
Суддя О.С. Мацко